• #

  • #

  • #

  • #

  • Фотогалерея

    Вы зможете подивитись що ваша дитина робить у нашому садочку

    Читати далі
  • Новини

    Усi останнi новини нашого садочку

    Читати далі
  • Про нас

    Основна iнформацiя про наш садочок

    Читати далі
  • Нашi вихователi

    Тут ви зможете познайомитись з нашим чудовим колективом

    Читати далі

Про нас!

   Наш дитячий сад це:

  • досвідчені добрі вихователі;
  • кваліфіковані педагоги;
  • чудові розумні діти;
  • розуміючі, зацікавлені батьки;
  • затишна атмосфера.

   Ми здійснюємо виховання і якісне навчання дітей завдяки підбору кваліфікованих педагогів та використання інноваційних та ефективних методик.
Ми успішно створюємо в дитячому саду атмосферу дому, світу дивовижних відкриттів, світу творчості і пізнання. Ми ростимо дітей здоровими, успішними і життєрадісними!

   В дошкільному навчальному закладі працює 13 груп: 3  групи для дітей раннього віку, 10  груп дошкільного віку.

Досягнення закладу

наші досягнення

ІНТЕРНЕТ-ПОРТАЛ РЕЙТИНГУ ОСВІТНІХ ЗАКЛАДІВ УКРАЇНИ

ІІІ місце в номінації "100 найкращих закладів України" - "Краща спальна ДНЗ - 2015" 

ІІІ місце в номінації "100 найкращих закладів України" - "Краща їдальня ДНЗ - 2015"

Всеукраїнський дитячий проект "Свято дитячих мрій -2014"

Гран-Прі в номінації "Казковий художник"

Шостий міжнародний форум  «Інноватика в сучасній освіті 2014»

Авторський колектив у складі: завідуючої  Скоропад Л.А., вихователя-методиста Хитрої С.А., вихователів: Вістяк Л.М., Закліцької Н.О., Кілімович Н.М., Шньорко Л.Г. виборов Золоту медаль в номінації "Інновваційні засоби навчання, програми, проекти та рішення впровадження в систему освіти".

Навчальний посібник "Впровадження технології моделювання казок валеологічного змісту в практику роботи ДНЗ" визнаний найкращим.

Міський конкурс "Зимова феєрія"

         І місце з колективною композицією вихованців старших груп «Бібліотека Діда Мороза»

Міський конкурс дитячої творчості «Чарівна квітка – 2014»

         І місце        Хореографічний жанр. Естрадно-танцювальна композиція    «Зірковий мікс»

Ярмарок фахових сподівань - 2014

 І місце в номінації «Дидактична гра» - «Крок за кроком, день при  дні, пізнаю себе у грі» - автор Скоропад Л.А.

V Міжнародна виставка «Сучасні навчальні заклади - 2014»

Золота медаль в номінації  «За презентацію досягнень в інновації модернізації дошкільної освіти» - «Використання інноваційних здоров’яформувальних та здоров’язберігаючих технологій у валеологічній освіті дітей дошкільного віку». Автори навчального посібника: завідуюча Скоропад Л.А., вихователь-методист Хитра С.А., вихователь  Закліцька Н.О.

Всеукраїнський соціальний проект «Свято дитячих мрій» - 2013

   Колектив та вихованці дошкільного навчального закладу "Берізка"  прийняли участь у проекті «Свято дитячих мрій» та здобули призові місця. ІІ місце в номінації «Казкова країна» зайняла завідуюча Скоропад Л.А. та вихованці Закліцький А., Сотська Ю..Також у конкурсі приймали участь вихованці групи №9 з колективною роботою з солоного тіста «Родина бджілок» Кудельська Ніка, Демянюк  Євгеній, Савіцька Катерина. Рудь Марія представила картину «Квіти Поділля», картину «На прогулянці» представляли Качер Андрій, Гаєвська Даша і Марченко Даша.

Міжнародна виставка «Інноватика в освіті» -2013

   Диплом І ступеню в номінації «Інновації у формуванні творчої особистості в дошкільних і позашкільних заходах освіти» - завідуюча Скоропад Л.А., вихователь-методист Хитра С.А., вихователь Кілімович Н.М.

   22-23 жовтня 2013 р. виставковому центрі «КиївЕкспоПлаза» проходила V Національна виставка-презентація «Інноватика в сучасній освіті».

   Згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11.02.2013 № 89-р «Про затвердження переліку виставок і ярмарків, що проводитимуться в Україні у 2013 році, яким надається статус міжнародних та національних» виставці «Інноватика в сучасній освіті» офіційно надано статус національної та включено до переліку національних1 виставок, що проводяться в Україні в 2013 році.

   У заході взяли участь президент Національної академії педагогічних наук України Василь Кремень, директор компанії «Виставковий Світ» Світлана Рудько, виконавчий директор освітянських заходів компанії «Виставковий Світ» Віталій Сокол, представники вищих навчальних закладів, наукових установ, методичних центрів, що забезпечують засобами навчання галузь освіти, близько 800 учасників з усієї України, а також представники навчальних закладів Китайської Народної Республіки, Російської Федерації, США та Французької Республіки.

Сторінка психолога

Практичний психолог Чимирис Т.О. радить...

Практичні рекомендації батькам гіперактивної дитини

1. Зміна поведінки дорослого і його ставлення до дитини:

• виявляйте твердість і послідовність у вихованні;пам'ятайте: надмірні балакучість, рухливість, недисциплінованість - не є навмисними;

• контролюйте поведінку дитини, не нав'язуючи їй жорстких правил;

• не вказуйте дитині категорично, уникайте слів «ні» і «не можна»; будуйте взаємини з дитиною на взаєморозумінні й довірі;

• реагуйте на дії дитини у несподіваний спосіб (пожартуйте, повторіть дії дитини, сфотографуйте її, залишіть у кімнаті саму та ін.) повторюйте свої прохання тими самими словами багато разів;

• не наполягайте на тому, щоб дитина обов'язково вибачилась за вчинок;

• вислухайте те, що хоче сказати дитина

2. Зміна психологічного мікроклімату в родині:

• приділяйте дитині достатньо уваги;

• проводьте дозвілля всією родиною;

• не сваріться у присутності дитини

3. Організація режиму дня та місця для занять:

• установіть твердий розпорядок дня для дитини та всіх членів родини

• знижуйте вплив відволікаючих факторів під час виконання дитиною завдання;

• зменште тривалість занять дитини на комп'ютері й перегляду телевізійних передач;

• уникайте по можливості значних скупчень людей;

• пам'ятайте: перевтома сприяє зниженню самоконтролю та зростанню гіперактивності;

4. Спеціальна поведінкова програма:

• забудьте про фізичне покарання! Якщо є необхідність удатися до покарання, то доцільно використати спокійне сидіння в певному місці після негативного вчинку;частіше хваліть дитину; поріг чутливості до негативних стимулів дуже низький, тому гіперактивні діти не сприймають догани й покарання, однак чутливі до заохочень;

• складіть список обов'язків дитини й повісьте його на стіну, підпишіть угоду на окремі види робіт;

• виховуйте в дітях навички керування гнівом і агресією;

• не намагайтеся запобігти наслідкам безпам'ятності дитини; не дозволяйте відкладати виконання завдання на інший час;

• не давайте дитині доручень, що не відповідають рівню її розвитку, віку та здібностям;

• допомагайте дитині розпочати виконання завдання, тому що це найважчий етап;

• не давайте одночасно кілька вказівок. завдання не повинне мати складну конструкцію або складатися з декількох ланок;

• поясніть гіперактивній дитині її проблеми й навчіть їх розв'язувати

 

Казкотерапія 

   Мабуть, самий дитячий метод психології, і, звичайно, один з найдавніших. Адже ще наші предки, займаючись вихованням дітей, не поспішали покарати дитину, а розповідали йому казку, з якої ставав ясним сенс вчинку. Казки служили моральним і етичним законом, охороняли дітей від напастей, вчили їх життя. Знаючи, як казка впливає на життя людини, можна дуже багатьом допомогти своїй дитині. У нього є улюблена казка, яку він просить почитати знову й знову? Значить, ця казка зачіпає дуже важливі для дитини питання. Порадьтеся з психологом. Сеанси казкотерапії допоможуть вам зрозуміти, що приваблює дитину в сюжеті цієї казки, який з героїв подобається йому більше всіх, чому він вибирає саме цю казку. З часом пристрасть дитини до тієї чи іншої казці змінюється, і це означає, що малюк росте, розвивається і ставить перед собою нові життєві питання. Дослідження психологів показують, що в улюблених казках запрограмована життя дитини. "Скажи мені, яка твоя улюблена казка, і я скажу хто ти" - так перефразували відоме прислів'я психоаналітики. Батьки можуть освоїти казкотерапію і самостійно, але психологічне консультування, все одно, не завадить. Для м'якого впливу на поведінку дитини психолог підбирає спеціальні казки. Казки для казкотерапії підбираються різні: російські народні та авторські, спеціально розроблені психокорекційні і медитативні казки, і багато інших. Часто психолог пропонує малюкові скласти казку самостійно. Твір казок дитиною і для дитини - основа казкотерапії. Через казку можна дізнатися про таких переживаннях дітей, які вони самі толком не усвідомлюють, або соромляться обговорювати їх з дорослими. Через казку можна, наприклад, дізнатися про ставлення дитини-дошкільника до розлучення батьків.
   А чи всім корисна казкотерапія?

   Так, казкотерапія корисна всім. Є спеціальні лікувальні казки не лише для маленьких дітей, але і для підлітків і дорослих. Казка допоможе вирішити багато психологічних проблем. Не треба тільки вважати її порятунком від усіх бід. Це не чудодійні ліки, що допомагає за один прийом, а довга, завзята робота, ефект від якої буде видно з часом, але обов'язково буде. Звичайно, у казкотерапії є спеціальні умови при роботі з дітьми: дитина повинна чітко уявляти те, що існує казкова дійсність, відмінна від реального життя. Навичка такого розрізнення, зазвичай, з'являється у дитини до 3,5-4 рокам, хоча, звичайно, в кожному конкретному випадку важливо враховувати індивідуальні особливості психічного розвитку дитини.
   Як вигадати лікувальну казку?
   Перш ніж самостійно займатися казкотерапією, батькам варто почитати книги по цій методиці, як правильно самим складати казки. Якщо ви помітили, що у вашої дитини є якась емоційна проблема (наприклад, він гнівається, грубий, примхливий або агресивний), потрібно придумати казку, де герої, їхні пригоди і подвиги будуть допомагати вашому малюкові цю проблему вирішити. Спочатку, ми описуємо героя, схожого на дитину за віком і характером (придумана нами казка може навіть починатися зі слів: "Жив-був хлопчик, дуже схожий на тебе ..."). 

   Далі, показуємо життя героя у казці так, щоб дитина сама побачив схожість зі своїм життям (адже казкотерапія - це індивідуальні казки для конкретної людини, треба щоб малюк міг бачити в головному герої себе). Потім, вигаданий нами герой потрапляє в проблемну ситуацію, схожу на реальну ситуацію дитини (він теж чогось боїться, відчуває себе самотнім і. Т. п.) і приписуємо герою всі переживання малюка (звичайно, за сюжетом повинно з'явитися багато можливостей і способів для подолання цих перешкод). Потім, казковий герой (а з ним і дитина) починає шукати вихід з положення, і, звичайно, знаходить його. Художні казки теж дуже корисні. Наприклад, дитині, люблячому прибрехати по дурницях, варто почитати казку "Заєць-хвалько", легковажному і пустотливих "Пригоди Незнайки", егоїстичному і жадібному маляті буде корисно послухати казку "Про рибака і рибку", а боязкому і полохливий - "Про боягузливому зайця ". У цьому випадку не варто явно вказувати на схожість героя з дитиною - малюк зробить висновки сам. Просто обговоріть казку разом. Тут прийдуть на допомогу майже всі методи арттерапії: кольоротерапія (можна малювати свої враження від казки), ігротерапія (придумати гру за казкою або інсценувати улюблений уривок), і навіть музикотерапія (підібрати мелодії підходять за настроєм того чи іншого сюжету). Це допоможе маляті краще засвоїти витягнутий з казки досвід, а батькам - краще зрозуміти свою дитину.
   Форми роботи з казкою також багатобарвний і різноманітні, як саме життя. Абсолютно все, що нас оточує, може бути описано мовою казок. Якщо батьки зможуть правильно використовувати всі можливості казкотерапії, то нададуть своїм дітям неоціненну допомогу.
   По-перше, дитина буде знати, що батькам небайдужі його проблеми.
   По-друге, він зможе засвоїти таке життєве правило: "потрібно шукати сили для подолання труднощів у собі самому".
   По-третє, казки показують, що безвихідних ситуацій не існує, вихід завжди є - треба тільки його пошукати.
   А ще "походи" в казковий світ розвинуть уяву дитини, навчять вільно, не боячись небезпек, імпровізувати, дадуть йому чудове вміння використовувати для вирішення проблем чарівну силу творчості!

Психогімнастика

(Молодші групи)

 

Сніжинка

   Подув вітерець. Діти –сніжинки кружляють під жваву музику.

   Та ось вітерець затихає, музика уповільнюється., сніжинки  ледве рухаються і нарешті лягають на землю ( діти присідають, опускають руки, схиляють голову, ніби заснули. ) Все тихо.

 

Смачні цукерки

   У одного із дітей у руках уявна коробка з цукерками. Він пригощає по черзі дітей. Малята беруть по одній цукерці, дякують господарю, потім розгортають цукерку і беруть її в рот. По виразу їхніх облич одразу видно, що частування смачне.

   Міміка: жувальні рухи, посмішка, вираз насолоди, задоволення.

 

Зайчики

   Інсценізація вірша М. Познавської "Зайчики ".

 

В  лісі сніг. У лісі звірі.

Ось зайчатка скачуть сірі.

Сірі їстонькі хотять,

Сірі з голоду тремтять.

Бідні зайчики голодні.

Ще й не снідали сьогодні.

 

   Виразні рухи: стрибають, ніби гріються, руками б’ють себе в боки, обіймають за плечі, притискають до живота.

   Міміка : лоб зморщений, брови зведені, губи з легка надуті, кутки губ опущені.

 

Сердитий дідусь

   До дідуся в село приїхав  Петрик і одразу пішов гуляти . Дідусь розсердився, що Петрик вийшов за хвіртку.  А якщо з лісу вибіжить вовк ? Що станеться з онуком.

   Міміка: насуплені брови, стиснуті губи. 

   

Чарівна пір’їна

   Вихователь пропонує дітям зручно сісти в коло на килимку та заплющити очі. 

   - У мене в руках – чарівна пір’їна, котрою я буду торкатись різних місць вашого тіла. Пір’їна лагідна на дотик тому торкання подарує вам приємні відчуття.

   Діти заплющують очі, вихователь підходить до кожної дитини та торкається якоїсь частини тіла. Не  відкриваючи очей,  дитина повинна назвати, до чого торкнулася пір’їна., або доторкнутися до цього місця.

   - Щойно ви торкалися різних частин свого  тіла  і називали їх. Подумайте і дайте відповідь: для чого потрібні руки, голова вуха, очі, чим ми, люди, схожі  між собою, чим відрізняємося ?

( Відповіді дітей ).  

 

   Раз – два

   Діти стоять у колі. Вихователь подає їм команди: " Ніжками потупали, ручками поплескали, голівкою похитали, пальчиком посварились, пострибали, як зайчики, присіли, як черепахи ”.

   Кожну команду можна виконувати лише після слів " раз – два ”.

 

Малесенькі ніжки

   Ведучий співає народну пісеньку "Малесенькі ніжки”, діти підхоплюють приспів і роблять відповідні рухи:

Маленькі ніжки

Швидко край доріжки –

Приспів:

Туп- туп- туп.

А великі ноги

Мляво край дороги –

Приспів:

Туп- туп- туп.

Малесенькі ніжки

Бігли вздовж доріжки-

Приспів:

Туп - туп- туп.

А великі ноги

Бігли вздовж дороги-

Приспів:

Туп- туп-туп.

 

Виразні рухи :

1. кроки маленькі, йдуть навшпиньках,

2. гучно біжать навшпиньках,

3. тихенько біжать навшпиньках,

4. біжать великими стрибками, намагаючись гучно гупати.

 

Поради батькам

   Батькам маленьких сангвініків слід створити умови для своєчасної зміни діяльності дитини з метою стимуляції її природної активності. Сангвініки мають здатність швидко переключаються з одного виду діяльності на інший, тому в арсеналі дорослих повинно бути якомога більше цікавих і різноманітних ігор (мовленнєвих,, рухливих, ігор з різноманітними матеріалами).

   Батькам маленьких холериків слід бути дуже уважними до поведінки і емоцій малюка і, коли емоційна напруга зростає, спробувати зацікавити малюка, переключити його увагу на інший об’єкт чи просто заспокоїти. Це зарадить плачу та бурхливим реакціям, що характерні для дітей цього темпераменту. В ситуації, коли малюк знаходиться у стані сильного емоційного збудження, можна використати прийом, що зветься «тайм-аут». Сутність його в тому, що дитині пропонують деякий час побути в спокійному місці, де їй в цей час можна зробити легкий масаж, спокійно без зайвих емоцій поговорити, чи просто помовчати, поки дитина не заспокоїться. Батькам емоційно нестабільних дітей перш за все слід навчитися контролювати власні емоції.    Перед тим, як покарати дитину чи сказати щось в запалі, рекомендується зупинитися і порахувати до десяти, або просто подумати над тим, наскільки будуть корисні такі методи. Дітям-холерикам будуть корисні заняття плаванням, ритмічними танцями, різноманітними рухливими іграми.

   Батькам маленьких меланхоліків слід потурбуватися про те, щоб у малюка не було емоційної перевтоми, щоб він не проводив багато часу перед телевізором. Дитина повинна знати, що вона має право поплакати і посумувати – це нормально. Батькам слід стежити за тим, щоб власні негативні емоції не передавались малюку. Спілкування з такою дитиною повинно носити лагідний характер: меланхоліки потребують великого такту і розуміння. Дітям-меланхолікам рекомендуються заняття малюванням, ліпленням, танцями під заспокійливу музику, конструюванням тощо. Бажано мати домашню тварину, яку малюк буде доглядати і пестити.

   Батькам флегматиків рекомендується розвивати фантазію дитини, пропонувати ігри-експерименти, логічні завдання, ігри з різноманітним матеріалом. Виховні дії батьків повинні бути передбачувані і зрозумілі дитині. У жодному разі не сердитись на дитину за її повільність, створювати умови для активної рухової діяльності

 

Лікування любов'ю

   Міцне здоров'я малюкові забезпечать « вітамінні » мамині емоції.
   Як поповнити емоційний резервуар малюка?
   Один з найбільш сприятливих моментів для цього час , коли малюк спить. Для цілющою « підзарядки » мамі досить доторкнутися до ручки або голівці сплячого малюка і вимовити ( спочатку подумки , а потім вголос) фразу за фразою , з усією силою материнського переконання посилаючи крихітці оздоровчі флюїди любові (ці флюїди можна розділити на 3 тематичні блоки ) .
1 блок. Вітамін материнської любові
Я тебе дуже сильно люблю.
Ти - найдорожче і рідне , що у мене є.
Ти - моя рідна частинка .
Я без тебе не можу жити.
Я і тато тебе дуже сильно будь-яким.
2 блок. Фізичне здоров'я ( кажучи , уявляйте свою дитину в ідеалі здоровим і міцним )
Ти сильний , здоровий . Гарний хлопчик ( дівчинка).
Ти добре їси і тому швидко ростеш і розвиваєшся . У тебе міцні і здорові сердечко , грудка , животик , ручки і ніжки. У тебе ніжна , гладка і волога шкіра . Ти легко і красиво рухаєшся . Ти здоровий , загартований , рідко і мало хворієш.
3 блок . Нервово- психічне здоров'я дитини
Ти спокійний хлопчик ( дівчинка).
У тебе гарні , міцні нерви .
Ти розумний малюк і добре розвиваєшся .
Ти добре спиш , легко і швидко засинаєш .
У тебе гарний настрій ,
І ти любиш посміхатися.
Ти бачиш тільки хороші , добрі сни.
   Зверніть увагу : вся ця « любовна » програма абсолютно позитивна , в ній немає ніяких «не» , ви просто пробуджуєте в малюку бажання бути щасливим , здоровим і закріплюєте упевненість , що це можливо!
 

ПОЧИТАЙ МЕНІ КАЗКУ, МАМА

АБО З ЯКИМИ КНИГАМИ КРАЩЕ ДРУЖИТИ ДОШКОЛЯТА

   Легкість і міцність
   Хороша книжка для маленьких має деякі особливості.
   Вона легка - у малюка повинно вистачати сил на те , щоб в будь-який момент дістати книгу з полиці .
   Міцність їй забезпечує звичайний або ламінований картон.
   Розмір книжки невеликої дитина повинна мати можливість "грати" з нею самостійно .
   У книзі великі, яскраві картинки і трохи дрібних відволікаючих деталей. Друкований текст - лише великий , фрази - чіткі і лаконічні .
  Якщо сторінка являє собою яскраву картинку , текст повинен розташовуватися на світлому фоні.
  Зверніть увагу на наявність гігієнічного сертифікату ( зазвичай вказується на останній сторінці або обкладинці ) Адже малюки часто намагаються гризти книгу.
   Всьому свій час.
   Найменшим потрібні книжки для розглядання предметів , тварин , рослин і т.п. На сторінці 80 % площі повинна займати картинка. Підписи складаються максимум з двох -трьох слів. Малюк поки не уявляє, як поводитися з новою " іграшкою " - все може обмежитися облизуванням і безглуздим перевертанням сторінок. Але якщо ви розглядаєте книжку разом і при цьому проговорює текст, то скоро помітите , що крихітка легко впізнає знайомі предмети і навіть намагається по- своєму їх називати.
  Весела Абетка
   Приблизно з року ( а при бажанні і раніше) можна почати читати дитині вірші і коротенькі казки . У цьому віці знайомство з веселими потешками добре супроводжувати яскравими характерними жестами. Приблизно до двох років , коли у дитини з'являється інтерес до букв , - придбайте абетку. Варто пам'ятати , що пізнавання букв і читання - речі різні. Зараз читаєте ви , а дитина активно слухає. Не варто форсувати події.
Багатьом дітям подобаються книжки- іграшки всілякі пищалки , книжки у формі тварин , комах і т.д. Вони привабливі для дитини , але не варто ними захоплюватися книги , перш за все , призначені для читання - це малюкові важливо засвоїти. Поступово зводите кількість книг -іграшок до мінімуму.
   Три роки - вік чомучок - оптимальний час для покупки дитячих ілюстрованих енциклопедій . Кількість незнайомих слів у них не повинно перевищувати 10-15 відсотків , інакше книга може здатися дитині нудною. Читаючи разом з вами , малюк отримує відповіді на його питання і при цьому вчиться
працювати з новою інформацією.
   Розширювати кругозір
   Якщо у батьків є велике бажання, починати читати дитині можна з самого народження. Новонароджений не може зрозуміти сенсу прочитаного , але чудово розрізняє інтонації , ритм і до того ж сприймає емоційний стан дорослого під час читання. Так що якщо мама читає з задоволенням , а не з обов'язку, то у дитини вже на емоційному рівні починає формуватися позитивне ставлення до заняття читанням.
Найпростіші книжки можна робити самостійно, разом з дітьми вирізати, малювати, складати простенькі тексти про життя дитини. Це розвиває творчі здібності, дозволяє маляті усвідомити, що все, про що говориться в книгах , має відношення до реального життя і формує дбайливе , глибоко особистісне ставлення до книги взагалі.
   Якщо у вас виникають сумніви з приводу змісту книги, приберіть її подалі. Більше довіряйте своєї батьківської інтуїції.
   Чим старша дитина , тим багатогранніше стає коло його читання . Завдання батьків - постаратися розширити дитячий кругозір, підбираючи різноманітні книги. А щоб малюк вчився орієнтуватися у світі друкованого слова, вирушайте до книгарні разом
   Чи є у вашої дитини почуття гумору?
   Чи любить він сміятися?
   Сміється він наодинці з собою, коли розглядає книгу, грає з іграшками, дивиться по телевізору щось смішне і т.д.?
   Чи розуміє він анекдоти, смішні історії?
   Як він реагує на смішні ілюстрації ,парадоксальні ситуації?
   Яка його реакція на смішне в казках, мультфільмах?
   Чи є у нього елементи самоіронії ?
   Висновки і пропозиції .
   Посмішка, сміх - це показник психічного, фізичного здоров'я. З ним легше долати неприємності.
   Щоб виховати почуття гумору, радимо в сім'ї частіше жартувати, посміхатися, помічати смішне в навколишній світ, з гумором розповідати про власні промашка, різних незручних ситуаціях і допомагати дитині вловлювати забавне в своїх вчинках, усіляких дитячих пригодах.
   Усім добре відомо, що книги мають великий виховний Потенціал. Щоправда, це не єдине Завдання дитячої літератури, є ще й освітні , розвивальні й розважальні напрямки. Але саме про виховання згадується на сам перед, коли йде про літературу для найменшого. І це природньо аджея маленька дитина взагалі не має а ні досвіду, а ні знань про світ, у якому живе .

Батьківські помилки найбільш поширені у сімейному виховані

 

Батьківські лінощі.

     Вони виявляються в недостатньому догляді за дитиною, непослідовністю у вимогах, у стилі виховання, у небажанні відволікатися від своїх справ та захоплень навіть тоді, коли дитина потребує їхньої допомоги.

Нескромність, хвалькуватість батьків.

       Вони хизуються будь-якими успіхами своєї дитини. Дуже хворобливо реагують на успіхи інших, якщо ті затьмарюють їхню дитину. Не пропускають жодної нагоди, щоб продемонструвати, як вона декламує, читає, співає, танцює, малює… Саме ця категорія батьків найчастіше примушує дитину займатися тим, чим хотілося займатися у дитинстві їм самим, навіть якщо у неї до такого виду діяльності немає справжніх здібностей або справжнього інтересу.

Невиправдана принциповість.

       Виявляється у хибному уявленні батьків про те, що коли вони вже так сказали, то так і має бути, навіть якщо їх вимоги не завжди виправдані. У результаті такої принциповості батьки нерідко вдаються до фізичних покарань, позбавляють дитину прогулянки, забороняють улюблені ігри, не розмовляють з нею тощо.

Егоїзм.

     Він виявляється в кількох варіаціях:

1) батьки - власники. Вони надмірно опікують дитину і постійно нав’язують свою волю, за неї вирішують, що їй цікаво та потрібно, а що - ні;

2) мати – «квочка». Вона постійно пригнічена страхом, а дитина мучиться усвідомленням того, що не така як усі, у чомусь неповноцінна (наприклад, слабша за своїх ровесників). Такий тип материнської поведінки нерідко виникає , коли дитина єдина або народилася пізно, коли перенесла якусь операцію чи мала травму, якщо часто хворіє або за інших подібних обставин. В основі такої поведінки матері тривожний тип її нервової системи;

3) безвідповідальність, безтурботність. Як правило, такі батьки переконані, що з дитиною нічого не трапиться. У час дозвілля вони майже повністю залишають її без нагляду, дозволяють самостійно гратися на вулиці, дозволяють вступати в різні контакти з незнайомими людьми, не замислюючись над тим, що вони можуть бути для неї джерелом небезпеки. Деякі з них переконані, що саме в такий спосіб виховують у дитини самостійність;

4) самоствердження за рахунок дитини. У таких випадках ігнорується право дитини на індивідуальність, гідність, визнання і спробу захисту. Цим користуються ті батьки, кому складно реалізувати себе у зовнішньому оточенні. Причиною такої батьківської помилки може бути також нерозуміння помилок дитини, які є природними для її віку і пояснюються відсутністю знань, умінь, навичок, досвіду. Демонстрація батьківської зверхності нерідко має форми посиленого тиску на дитину і її фізичного покарання або постійного словесного акцентування на недоліках і невмілостях.

Нав’язування дитині інших ролей.

       Наприклад, вундеркінду, юного таланту, лідера, малої слухняної дитини тощо, які часто не відповідають темпераменту дитини або її здібностям, призводять до того, що вона не може впоратися з визначеною для нею роллю, чим викликає обурення у батьків. У самої ж дитини з’являються розчарування та зневіра або активний протест проти насилля над її природою.

Негативне оцінювання дитини.

       З’являється в результаті небажання батьків обтяжувати себе аналізом поведінки дитини та пошуком причин негативного. Цьому сприяє також націленість на виховання як жорстку взаємодію з дитиною – необхідність робити зауваження, засуджувати, упереджувати. В ньому виявляється певний егоцентризм батьків, прагнення зняти з себе відповідальність за вчинки дітей, уражене батьківське «Я». Невідповідність вчинків і слів дитини їхнім поглядам чи намірам дратують, викликають несправедливе почуття злості, бажання покарати. Очікування батьків, що кожна їх дія викличе лише однозначну реакцію, не виправдовуються і, як свідчить життя, це часто призводить до того, що або притуплюється чутливість дитини до такого педагогічного впливу, або, навпаки, вона загострюється, і дитина буде підозрювати чи знаходити для себе образу навіть у нормальному тоні й стилі спілкування.

Обмеження способу включення дитини в життя сім’ї.

      Виявляється в обмеженні участі дитини у домашніх справах, що призводить до невміння дитини обслуговувати себе, лінощів взагалі і певного інфантилізму в характері.

Маніпуляції і маніпулювання.

   Як правило, виникають у результаті примусового обмеження спілкування з якоюсь корисливою метою, наприклад: бажанням відпочити, примусити беззаперечно підкоритися, уникнути виконання доручення, відповідальності, наполягти на своєму тощо. В сімейному спілкуванні вправними маніпуляторами бувають як батьки, так і діти. Діти часто хитрують перед батьками, граючи роль безпомічних, якщо не хочуть чогось робити. Прийомами маніпулювання виступають при соромлення, погрози, розчулення, залякування, нав’язування уявлень та своєї волі іншому.

Маятникове виховання.

   Характеризується непослідовністю у вимогах батьків та полярними реакціями (покарання чи заохочення) на одній й ті ж вчинки дитини, залежно від настрою і вільного часу. Позбавляє дитину стійких орієнтирів поведінки і формує у неї риси пристосуванця.

Арт-терапія. Малювання на склі.

   Поняття “арт-терапевтичне заняття ” базується на переконанні, що внутрішнє “Я” дитини відбивається в зорових образах кожен раз, коли він спонтанно, не особливо замислюючись про свої твори, малює, пише картину, ліпить. Саме невербальні засоби часто є єдино можливими для вираження і прояснення сильних переживань страхів, конфліктів, спогадів.

   Застосування на заняттях арт-терапевтичних методів має деякі переваги:

 - Кожна дитина (незалежно від віку) бере участь в роботі, яка не вимагає від нього будь-яких здібностей до зображувальної діяльності або художніх навичок. Часто можна чути від дітей, що вони не вміють малювати. Але коли пояснюєш дитині, що це зовсім не обов'язково, що малює його душа, його внутрішній світ, що педагог не оцінює його роботу як художника, то особистість починає розкриватися як квітка на сонячне світло.
  - Далеко не всі діти володіють мовою, вони не можуть у словесно описати свої переживання. У дітей групи "ризику" часто немає бажання це робити, вони замкнуті в своєму внутрішньому світі. В цьому випадку арт-терапія, як добра фея, допомагає через невербальне спілкування робити перші кроки до самопізнання і саморозкриття.
  - Коли діти займаються зображувальною діяльністю в групі, вони зближуються, вступають в потужний незрозумілий процес пізнання і прийняття один одного, вчяться взаємодіяти один з одним.
  - Дітям важлива атмосфера довіри, терпимості й уваги. Використання елементів арт-терапії допомагає прийняти кожну дитину і допомогти йому вільно самовиражатися.
Малювання - це творчий акт, що дозволяє дитині відчути і зрозуміти самого себе, висловити вільно свої думки і почуття, звільнитися від конфліктів і сильних переживань, розвинути емпатію, бути самим собою, вільно висловлювати мрії і надії. Малюючи, дитина дає вихід своїм почуттям, бажанням, мріям, перебудовує свої відносини в різних ситуаціях і болісно стикається з деякими страшними, неприємними, 

травмуючими образами. Таким чином, малювання виступає як спосіб 

осягнення своїх можливостей і навколишньої дійсності, як спосіб моделювання взаємовідносин і вираження різного роду емоцій, у тому числі і негативних.
   Тому малювання можна використовувати для зняття психічної напруги, стресових станів, при корекції неврозів, страхів. «Художнє самовираження» так чи інакше, пов'язане зі зміцненням психічного здоров'я дитини, а тому може розглядатися як значний психологічний і корекційний фактор. Використання арт - терапії в багатьох випадках виконує і психотерапевтичну функцію, допомагаючи дитині впоратися зі своїми психологічними проблемами, відновити його емоційну рівновагу чи усунути наявні в нього порушення поведінки.
 

Малюнок на склі

   Малювання на склі не лише оригінальний засіб розвитку творчих здібностей дітей, а й ефективний вид арт-терапії, який допомагає дитині розуміти себе, виражати свої думки і почуття, мрії та надії, позбутися своїх страхів і самовдосконалюватися.

   Одночасно створюючи зображення по різні боки скла, малюки вчяться бачити світ у його багатовимірності й мінливості, розуміти закони взаємозалежності, а також налагоджувати контакти, спільно працювати, виражати себе і при цьому цінувати самовираження іншого.
Дітей приваблює цей вид мистецтва своєю незвичайністю, можливістю експериментувати, навіть якоюсь чарівністю. Хіба ж не дивно, коли зображення постає з обох боків площини. На папері такий малюнок зробити неможливо.
   Для роботи з групою дітей використовують:
 - мольберт, у якому замість полотна використано скло розміром 120х70 у дерев’яній рамі, висота від підлоги – 55 см;
 - фарби гуаш;
 - сухі та вологі ганчірки для витирання фарб на склі;
 - посудини з водою для миття рук;
 - ганчірки для витирання рук.
   На відміну від малювання на папері, скло дарує нові візуальні враження і тактильні відчуття. Дітей захоплює сам процес малювання: гуаш (саме її властивості краще підходять для малювання по склу) ковзає м'яко, її можна розмазувати і пензлем, і пальчиками, і долоньками, так як вона не вбирається в матеріал поверхні і довго не висихає.
   Дітям подобається малювати на склі великих розмірів, на них є де розвернутися. Прямо в процесі малювання скло можна промити мокрою губкою, нанести новий малюнок, знову змити.
За рахунок того, що фарба не вбирається, скільки б різнокольорових шарів ні наносилося, під ними завжди буде просвічувати прозора основа. Завдяки цим властивостям зображення на склі сприймається як тимчасове, позбавлене монументальності і сталості. Діти не боятися зіпсувати малюнок як це може статися на папері, дитина ніби не малює, а тренується малювати, і відповідно, має право на помилки і виправлення, без хворобливих переживань про доконаний, яке вже не змінити.
   Малювання на склі використовується для профілактики і корекції тривожності, соціальних страхів і страхів, пов'язаних з результатом діяльності («боюся помилитися»). Підходить затиснутим дітям, так як провокує активність. Розкриває дітей, «задавлених і затюканих» зауваженнями вихователів та батьків, не успіхами, навантаженням, непомірними вимогами. Спільне малювання на одному склі провокує дітей встановлювати і підтримувати контакти, формувати вміння діяти в конфлікті, поступатися або відстоювати позиції, домовлятися.
   Організація групового заняття
   Діти обирають тему для малюнка запропоновану дорослим. Доречно пропонувати відразу кілька тем, щоб діти мали змогу вибирати. Спочатку з дітьми обігрується сюжет майбутнього малюнка за допомогою різних іграшок, предметів, художнього слова, а потім безпосередньо створюється зображення. Сам процес творчості обов’язково супроводжується емоційними коментарем. Такий підхід дозволяє зацікавити малюків, довше утримувати їхню увагу, створювати необхідний настрій і позитивну мотивацію діяльності, а також розвивати мовлення, фантазію і креативність.
   Малюють діти пальчиками, долоньками, кулачками, стоячи по обидві сторони мольберта. Одній дитині пропонується намалювати якийсь предмет, а другій – розфарбувати або домалювати будь-яку деталь з іншого боку скла. Таким чином у дитини формується розуміння того, що змінюючи малюнок товариша, вона змінює і власний. Працюючи в парах діти вчяться домовлятися, створювати спільні сюжети.
   Після закінчення роботи відбувається колективне обговорення почуттів (не малюнка!).
   Орієнтовані запитання для обговорення:
- Тобі сподобалося малювати на склі?
- Хто з дітей тобі допомагав або заважав?
- Чи вистачило тобі місця біля скла?
- Чи ти намалював усе, що хотів?
Організація індивідуальної роботи

В індивідуальній роботі з дітьми доцільно використовувати невелике скло, 30х50 см. 
Під час індивідуальної роботи скло ставиться на дитячий стіл, з одного боку сідає дитина, з іншого – дорослий (психолог, вихователь). Для малювання використовують ті ж самі матеріали, що і для групової роботи. Якщо дитина не хоче малювати руками, можна використовувати пензлики, різні за розміром.
   Тема малюнку обирається дитиною. Під час малювання дитина коментує свої дії , висловлює побажання щодо спільного малюнка – це стимулює мовленнєву активність і сприяє розвитку мовлення дитини.
   Невелике скло можна використовувати і для роботи з двома малюками, посадивши їх з обох боків мольберта. Таку роботу доречно проводити із замкнутими, невпевненими у собі дітьми, які мають занижену самооцінку. Як правило такі діти неохоче малюють на великому склі, займають там маленький куток та не отримують задоволення від спільної праці. Їх потрібно поступово залучати до колективної роботи, і саме невелике скло може допомогти вихователю в цій справі.

 

Адміністрація

Завідуюча Скоропад Людмила Анатоліївна

     Людмила Анатоліївна з 1994 працює на посаді завідуючої.

   В дошкільному навчальному закладі № 75 працює з 2002 року.

   Людмила Анатоліївна має педагогічне звання «вихователь-методист» та вищу кваліфікаційну категорію.

   Нагороджена золотою медаллю на П’ятій Міжнародній виставці «Сучасні заклади освіти-2014».

  Лауреат конкурсу І ступеня Національної виставки «Інноватика в сучасній освіті-2013» в номінації «Інновації у формуванні творчої особистості в дошкільних і позашкільних закладах освіти».

   У 2014 році виборола І місце загальноміського конкурсу «Ярмарок фахових сподівань» в номінації «Дидактичні ігри».

   За плідну роботу, вагомий внесок у навчання, виховання дошкільників нагороджена грамотою Управління освіти Вінницької міської ради, Почесною грамотою управління освіти та науки Вінницької обласної державної адміністрації, Подякою Міністерства освіти і науки України

   Уміло здійснює керівництво виховною, освітньою діяльністю педагогічного колективу дошкільного закладу. Творчо і професійно організовує педагогічний процес та методичну роботу з педагогами, забезпечує високу матеріально-технічну базу та найсприятливіші умови для навчально-виховного процесу. Володіє ефективними методами, психолого-педагогічними знаннями, інноваційними технологіями, що забезпечує формування інноваційної компетентності та ефективний ріст фахової майстерності педагогів. Має власні методичні розробки. Дотримується в роботі принципу гуманізації та психологізації, забезпечує повагу до кожної особистості, вирізняється загальною культурою та моральними якостями.

 

 

Державні закупівлі

Річний план закупівель

Інклюзивна освіта

ІНКЛЮЗИВНА ОСВІТА

ДОШКІЛЬНА ІНКЛЮЗИВНА ОСВІТА 
ЯК ШЛЯХ  МАКСИМАЛЬНОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ДІТЕЙ З ВАДАМИ
ПСИХОФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ
   Сучасні суспільні і соціальні стосунки є далекими від гармонійних. Стосовно освіти, ця дисгармонія виражається у розділенні масової та корекційної освітніх систем. Це проявляється в ізоляції дітей один від одного, позбавленні їх можливості повноцінного спілкування. Саме тому, на часі однією з актуальних проблем освіти інтегроване навчання дітей з вадами психофізичного розвитку. Актуальність інтегрованої освіти підтверджується й нормативними та законодавчими актами України. Зокрема, у „Концепції спеціальної освіти дітей з особливостями психофізичного розвитку в Україні на найближчі роки та перспективу", „Концепції державного стандарту спеціальної освіти", проекті „Законі про спеціальну освіту" провідними завданнями висуваються гуманізація та відкритість спеціальної освіти, створення умов для інтеграції дітей, які потребують корекції психофізичного розвитку. У ст.1.2 „Положення (тимчасового) про організацію інтегрованого навчання дітей з особливими потребами в загальноосвітніх (дошкільних) навчальних закладах" наголошується, що інтегроване навчання, враховуючи індивідуальні відхилення у розвитку, базується на тому, що всі діти мають право на самоствердження у суспільстві, а кожна дитина гідна поваги внаслідок її унікальності; у ст.1.4 зазначено, що головною метою інтегрованого навчання є створення умов для особистісного розвитку, творчої самореалізації та утвердження людської гідності дітей з особливими потребами. 
   Існуюча практика навчання дітей з вадами психофізичного розвитку призводить до того, що вони віддаляються від суспільства, від нормального життя, до ускладнення їхньої соціалізації у дорослому віці. Багато спеціальних дошкільних закладів є інтернатними, що, в свою чергу, негативно відображається на розвитку комунікативних здібностей дітей. Ще Л. С. Виготський наголошував, що дуже важливо з психологічної точки зору не замикати дітей з вадами психофізичного розвитку в особливі групи, а, навпаки, більше практикувати їх спілкування з рештою дітей. А. А. Колупаєва зазначає, що для дітей з вадами психофізичного розвитку мають бути створені всі умови для навчання та виховання у масових закладах освіти, оскільки ці діти мають однакові права на рівні з іншими людьми. Отже, основною метою сучасної освіти є максимальна (наскільки це можливо) соціалізація дітей з вадами психофізичного розвитку. 
   Останнім часом питання інклюзивної освіти набувають вагомої значущості, зокрема дошкільної, як першооснови. 
Слід зазначити, що період дошкільного віку є дуже сприятливим у проведенні роботи з інтеграції дітей даної категорії. Це пов'язано з тим, що діти в такому віці можуть спокійніше прийняти однолітка з вадами психофізичного розвитку, менше акцентувати увагу на його дефекті, а можливо і взагалі його не помічати. 
   Вивчення багатьох теоретичних джерел та нормативно-правових документів, досвіду зарубіжних та вітчизняних науковців і педагогів у роботі з різними категоріями таких дітей вказують на необхідність та можливість спільного навчання дітей з вадами психофізичного розвитку в масових навчальних закладах. Так, для прикладу, у рамках програми Фонду „Залучення дітей з особливими потребами" було проведено науково- педагогічний експеримент, який складався з декількох етапів. Мета експерименту полягала в тому, щоб розробити та реалізувати механізм інтеграції дітей з вадами психофізичного розвитку в масові навчальні заклади, а також інтеграції у соціальну сферу з урахуванням їхніх особливостей. За результатами даного експерименту діти з вадами психофізичного розвитку стали прихильніше ставитись до оточення, з'явилась мотивація до самоконтролю, зріс інтерес до навчання, частіше стали спілкуватись з однолітками, при цьому часто самі ініціювали спілкування. Зміни на краще відбулись і у розвитку навчальних вмінь та навичок. Кожна дитина з вадами психофізичного розвитку за період, який вона перебувала в проекті, досягла прогресу (відповідно особливостям її психічного розвитку). 
   Отже, процес соціалізації дитини з вадами психофізичного розвитку може реалізуватись, враховуючи такі три складові, як: особистісний, міжособистісний та соціальний розвиток. Складнощі при контактуванні дитини з вадами психофізичного розвитку призводять до гальмування соціальних установок, що негативно відображається на загальному емоційному стані (знижений настрій, замкненість, дратівливість та ін.), розвитку самосвідомості (уявлення про себе, ставлення до себе, саморегуляції). Тому при позитивних змінах на особистісному, міжособистісному та соціальному рівнях у розвитку дитини з вадами відбудеться максимальне її входження у суспільне життя. 
Досвід багатьох вітчизняних та зарубіжних педагогів, які працюють в інклюзивних групах (класах), показує, що перебування дитини з вадами психофізичного розвитку у масовому закладі дає свої результати. Перш за все, у дітей формуються такі якості, як самостійність, самоконтроль, самооцінка. Також зростає інтерес до навчання, діти мають можливість на рівних правах спілкуватися зі своїми однолітками та дорослими, вчаться долати невдачі, адекватно реагувати на зауваження чи помилки у роботі, вчаться розуміти їх та виправляти. Щоденне спілкування такої дитини з рештою дозволяє розширити її соціальний досвід. Проте слід зазначити, що це також позитивно впливає і на здорових дітей, оскільки сприяє розвитку толерантності, мовленнєвих та інших життєвих навичок, здатності до соціальної взаємодії. 
   Таким чином, на сьогоднішній день дуже важливим завданням є забезпечення рівних можливостей для всіх особистостей, незалежно від психофізичного розвитку, віку, статі, стану здоров'я, соціально-економічного статусу. Для дітей з вадами психофізичного розвитку створення таких рівних можливостей означає, перш за все, право на життя, виховання та навчання. Тому цілеспрямована робота по залученню дітей даної категорії у середовище здорових однолітків дозволить створити сприятливі умови як для розвитку таких дошкільників (у процесі соціалізації формуються соціальні якості, цінності, знання, навички, уміння дитини, що дозволяє їй стати дієздатним учасником суспільних стосунків, і є дуже важливим для розвитку особистості), так і збагатити соціальний та емоційний розвиток інших дітей. 
   Проте фізичне включення дітей, що потребують корекції психофізичного розвитку, в середовище здорових однолітків без спеціального психолого-педагогічного супроводу є стихійною інтеграцією. Нездатність педагогів організувати навчальний процес з урахуванням індивідуальних потреб може
призвести як до ізоляції вихованця у навчальному процесі, так і значного ускладнення його психофізичного розвитку. Тому, вагомого значення для розв'язання проблеми інтегрованого навчання набуває питання кадрового забезпечення. Так, у ст.4.14 „Положення (тимчасового) про організацію інтегрованого навчання дітей з особливими потребами в загальноосвітніх (дошкільних) навчальних закладах" зазначено, що безпосередню консультаційно-методичну допомогу команді фахівців інтегрованого класу (групи) надає консультант, який має спеціальну освіту, є фахівцем в галузі корекційної педагогіки або спеціальної психології і призначається установою, в якій працює, на основі заявки органу управління освіти місцевої виконавчої влади, у віддані якого знаходиться навчально-виховний заклад з інтегрованими класами (групами). 
   Отже, успішність дошкільної інклюзивної освіти буде залежати, передусім, від професійної компетентності педагогічного складу, а також багато в чому і від батьків, однолітків, створення відповідних умов.

 

ДОШКІЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД № 75 ГУМАНІТАРНОГО НАПРЯМКУ "БЕРІЗКА"

Був відкритий 2 серпня 1981 року в мальовничому мікрорайоні міста Вінниці "Вишенька”

ДОШКІЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД № 75 ГУМАНІТАРНОГО НАПРЯМКУ "Берізка"

             З 1995 року в дошкільному закладі працюють профільні групи, створені відповідно

до інтересів дітей та запитів батьків:

маленькі фізкультурники;

розвиток творчої уяви методами ТРВЗ "Фант і К”;

логіко-математичного розвитку "Чомусики”;

образотворчого мистецтва „Талановиті пальчики”;

художньої літератури "Веселі казкарі”;

валеологічного напрямку "Неболійки”;

народознавства "Віночок”;

театралізованого мистецтва "Крок до зірок”;

економічного виховання "Економічні сходинки”;

гуманітарного розвитку "Абевегедейка”;

екологічна студія "Джерельце”.

         В 2003 році гуманітарний напрямок роботи дошкільного закладу був призначений педагогічною громадою міста.

       Гуманітарний розвиток дошкільників базується на формуванні літературно–мовленнєвої

компетенції та вивченні природного довкілля та збереженні і зміцненні здоров`я

вихованців. Такі завдання занесені до Концепції розвитку ДНЗ, розробленої і затвердженої

на 2006–2011 рр. Виконання завдань гуманітарного розвитку закладу забезпечується також

студійно–гуртковою роботою з обдарованими дітьми.

              Багато років в ДНЗ працюють гуртки, в яких вихованці мають змогу розвивати свої

природні здібності і задатки:

Веселі танцюристи (хореографія);

Вчимось англійської мови;

Театральна шкатулка;

Чарівні пальчики (образотворча діяльність);

Маленькі музиканти;

Читайлик;

Інтелектуальний клуб „Що? Де? Коли?”.

     В дошкільному закладі працюють групи санаторного типу для тубінфікованих дітей та дітей із захворюваннями органів травлення.

       Групи в дитячому садочку великі і світлі, з затишними ігровими та спальними кімнатами, з обладнаними ігровими майданчиками.

      В дошкільному закладі працює:

 фізичний кабінет,

кімната гуманітарного розвитку, українського побуту і мистецтва,

музична та фізкультурна зали.

     Тут щоденно зустрічає чутливий, кваліфікований персонал; досвідчені педагоги вміють створити атмосферу затишку та доброзичливості, що допомагає дітям швидко і безболісно адаптуватись до умов дитячого садка. Очолює заклад завідуюча 

Скоропад Людмила Анатоліївна.

 

Лариса Степанівна та Ірина Віталіївна

Медична сестра,здійснює оздоровчо-профілактичну роботу, контроль за санітарно-епідемічним станом в ДНЗ, організацією харчування, в тому числі дієтичного, медичними оглядами дітей та працівників, забезпечує вчасне щеплення дітей.

h

 

 

 

 

Обережно - ГРИБИ!

Гриби - це дарунок лісу, але водночас вони є небезпечним продуктом харчування, який може привести до отруєння, а іноді й смерті. Отруєння організму викликають токсини, алкалоїди та сполучення важких металів, які містяться в грибах. Прикро, що багато людей висновки робить лише на основі свого гіркого досвіду.

Основні причини отруєнь:

вживання отруйних грибів;

неправильне приготування умовно їстівних грибів;

вживання старих або зіпсованих їстівних грибів;

вживання грибів, що мають двійників або змінилися внаслідок мутації (навіть білі гриби і підберезники мають своїх небезпечних двійників).

Симптоми отруєння: нудота, блювота, біль у животі, посилене потовиділення, зниження артеріального тиску, судоми, мимовільне сечовиділення, проноси, розвиток симптомів серцево-судинної недостатності.

Щоб запобігти отруєння грибами, ми рекомендуємо Вам заходи та правила, які необхідні для виконання кожній людині, дотримуйтесь їх.

Застерігаємо!

•Купуйте гриби тільки у відведених для їх продажу місцях (магазинах, теплицях, спеціалізованих кіосках), особливо уникайте стихійних ринків.

•Збирайте і купуйте тільки гриби, про які вам відомо, що вони їстівні.

•Не збирайте гриби:

якщо не впевнені, що знаєте їх - якими б апетитними вони не здавалися;

поблизу транспортних магістралей, на промислових пустирях, колишніх смітниках, в хімічно та радіаційно небезпечних зонах;

 невідомі, особливо з циліндричною ніжкою, у основі якої є потовщення "бульба", оточене оболонкою;

з ушкодженою ніжкою, старих, в'ялих, червивих або ослизлих;

ніколи не збирайте пластинчаті гриби, отруйні гриби маскуються під них;

"шампіньйони" та "печериці", у яких пластинки нижньої поверхні капелюшка гриба білого кольору.

Не порівнюйте зібрані чи придбані гриби із зображеннями в різних довідниках, - вони не завжди відповідають дійсності.

Не куштуйте сирі гриби на смак.

Ще раз перевірте вдома гриби, особливо ті, які збирали діти. Усі сумнівні -викидайте. Нижню частину ніжки гриба, що забруднена грунтом - викидайте. Гриби промийте, у маслюків та мокрух зніміть з капелюшка слизьку плівку.

Гриби підлягають кулінарній обробці в день збору, інакше в них утворюється трупна отрута.

При обробці кип'ятіть гриби 7-10 хвилин у воді, після чого відвар злийте. Лише тоді гриби можна варити або смажити.

Обов'язково вимочіть або відваріть умовно їстівні гриби, які використовують для соління, - грузді, вовнянки та інші, котрі містять молочний сік, тим самим позбудетесь гірких речовин, які уражають слизову оболонку шлунку.

Не пригощайте ні в якому разі грибами дітей, літніх людей та вагітних жінок.

Гриби (зеленушка, синяк-дубовик, та деякі інші) містять отруйні речовини, які у шлунку не розчиняються. У взаємодії із алкоголем отрута розчиняється та викликає бурхливе отруєння.

Значна кількість грибів, які досі вважались їстівними, містять мікродози отруйних речовин. Якщо вживати їх декілька днів підряд - також може статись отруєння.

Суворо дотримуйтеся правил консервування грибів. Неправильно приготовлені консервовані гриби можуть викликати дуже важке захворювання - ботулізм. Гриби, які довго зберігалися, обов'язково прокип'ятіть 10-15 хвилин.

УВАГА! Ні в якому разі не довіряйте таким помилковим тлумаченням:

 "Усі їстівні гриби мають приємний смак".

"Отруйні гриби мають неприємний запах, а їстівні -приємний".

"Усі гриби в молодому віці їстівні".

"Личинки комах, черви й равлики не чіпають отруйних грибів".

"Опущена у відвар грибів срібна ложка або срібна монета чорніє, якщо в каструлі є отруйні гриби".

 "Цибуля або часник стають бурими, якщо варити їх разом з грибами, серед яких є отруйні".

"Отрута з грибів видаляється після кип'ятіння протягом кількох годин".

"Сушка, засолювання, маринування, теплова кулінарна обробка знешкоджують отруту в грибах".

•·   Первинні ознаки отруєння (нудота, блювота, біль у животі, пронос) - з'являються через 1-4 години після вживання грибів, в залежності від виду гриба, віку та стану здоров'я потерпілого, кількості з'їдених грибів.

Біль та нападки нудоти повторюються декілька разів через 6-48 годин, а смерть настає через 5-10 днів після отруєння.

         Перша допомога при отруєнні грибами.

Викличте "Швидку медичну допомогу".

Одночасно, не очікуючи її прибуття, негайно промийте шлунок: випийте 5-6 склянок кип'яченої води або блідо-рожевого розчину марганцівки; нажміть пальцями на корінь язика, щоб викликати блювоту; прийміть активоване вугілля (4-5 пігулок), коли промивні води стануть чистими.

Після надання первинної допомоги: дайте випити потерпілому міцний чай, каву, або злегка підсолену воду, відновіть тим самим водно-сольовий баланс; покладіть на живіт і до ніг потерпілого грілки для полегшення його стану.

З'ясуйте, хто вживав разом із постраждалим гриби, проведіть профілактичні заходи.

Забороняється:

•·  Вживати будь-які ліки та їжу, а надто ж алкогольні напої, молоко, - це може прискорити всмоктування токсинів грибів у кишечнику. Займатися будь-якими іншими видами самолікування.

Запам'ятайте: Отруєння грибами дуже важко піддається лікуванню.

h

Профілактика грипу

та інших гострих респіраторних вірусних інфекцій( ГРВІ )

ГРВІ це велика група гострих вірусних захворювань, які характеризуються повітряно-крапельним шляхом передачі та переважним ураженням верхніх дихальних шляхів.

 Грип є найбільш поширеним гострим респіраторним вірусним захворюванням, особливість якого у надзвичайно швидкому поширенні і вираженій інтоксикації. Механізм передачі вірусу грипу -  повітряно-крапельний.

Грип може призвести до тяжких ускладнень з боку легеневої, серцево-судинної, нервової, ендокринної систем.

Профілактика  захворювань

Профілактичні заходи спрямовані насамперед для підвищення резистентності організму до дії збудників грипу та інших ГРВІ.

Ефективними, особливо у період підвищення захворюваності, фахівці відзначають наступні методи профілактики:

-   повноцінне харчування з включенням вітамінів у природному вигляді;

-   загартовування та часте провітрювання приміщень;

-   вживання загальнозміцнюючих,  тонізуючих, імуномоделюючих препаратів та препаратів цілеспрямованої імуностимулюючої дії.

        Високоефективними є рекомендації загального санітарно-гігієнічного спрямування, зокрема:

- часто мити руки з милом, особливо після відвідування,

- прикривати ніс та рот хустинкою (одноразовими серветками), особливо при кашлі та чханні,

- широко застосовувати засоби нетрадиційної (народної) медицини, гомеопатичні препарати, оксолінову мазь.

На що необхідно звернути увагу

Існують деякі особливості клінічного перебігу грипу у різних вікових групах. У дітей молодшого віку передусім можуть з’явитися симптоми нейротоксикозу (блювання, судоми) навіть на фоні субфебрильної температури тіла.

У осіб похилого віку  на фоні ГРВІ загострюються серцево-судинні захворювання, активуються хронічні вогнища інфекції, що суттєво впливає на клінічні прояви грипу.

Захворювання здебільшого починається гостро, з проявів загальної інтоксикації (озноб, відчуття жару, сильний головний біль, біль в очах). Хворого турбують  загальна слабкість, ломота в суглобах, попереку, порушення сну, біль у м’язах.  Привертає увагу вигляд обличчя хворого: гіперемія, одутлість, блискучі очі…- нагадує обличчя заплаканої дитини. Інкубаційний період при грипі коливається від кількох годин до кількох діб.

Здебільшого  на другу добу хвороби  з’являється сухий кашель,  починає турбувати біль у грудях. На 3-5 добу кашель м’якшає, з’являється незначна кількість слизового мокротиння. Носове дихання порушене через набряк слизової оболонки.

Вже в перші години температура тіла може сягати 39-40оС, утримуватись на такому рівні 2-3 доби. Проте, якщо в подальшому гарячка продовжується або розвивається її друга хвиля (триває довше 5-7 діб), це свідчить про розвиток бактеріальних ускладнень.

При  появі симптомів захворювання  необхідно негайно звернутися до лікаря!

Якщо в сім’ї є хворий на грип, необхідно:        

·        Ізолювати його в окреме приміщення (кімнату)

·        Обмежити доступ до хворого членів родини, осіб, що проживають з ним разом, крім тих, які доглядають за ним

·        Під час спілкування з хворим необхідно надягати маску (респіратор), яку треба змінювати кожні 4 години

·        Після  спілкування з хворим на грип необхідно швидко та ретельно вимити руки з милом, прочистити носові ходи, прополоскати рот кип’яченою водою

·        У хворого на грип повинен бути окремий посуд, рушник, засоби особистої гігієни

·        Намагайтеся покращити повітрообмін у місці перебування хворого. Використовуйте для провітрювання вікна та двері

·        Підтримуйте у приміщенні чистоту з використанням наявних у господарстві засобів для чищення.

НЕ займайтесь самолікуванням – це небезпечно!

Лікування грипу та ГРВІ є складною проблемою, тому його має призначати тільки лікар!

При своєчасному і правильному лікуванні хвороба закінчується  повним одужанням.

Щоб зменшити ризик захворіти, дотримуйтесь простих правил:

 

1. Ведіть здоровий спосіб життя, кожного ранку робіть зарядку.

2. Одягайтесь згідно сезону.

3. Не переохолоджуйтесь! Якщо раніше Ви не займались закалянням, то це вам може тільки нашкодити.

4. Відмовтесь від шкідливих звичок, вони пригнічують імунітет.

5. Правильно харчуйтесь - їжа повинна містити весь склад необхідних жирів, білків і вітамінів. Не дозволяйте своїй дитині сидіти на дієті.

6. Якщо це потрібно, зверніться до лікаря, щоб він прописав вам вітамінний комплекс.

7. Вживайте цибулю, часник, мед, заварюйте трав'яні чаї з малиною, ехінацеєю.

h

 
 

 З точки зору медицини, віддавати дитину в дитячий дошкільний заклад треба або в 3 місяці (як це відбувалося 30 років тому, коли мами майже відразу виходили на роботу), або в 4,5 роки. На перший варіант навряд чи хто-небудь сьогодні погодиться. Тому розберемо другий варіант, який є кращим.

   У чому, власне, головна небезпека?У зануренні вашої домашньої дитини в агресивне вірусно-мікробне середовище, яке, до того ж, кожні 3-4 тижні оновлюється. Для того, щоб протистояти цьому середовищу, потрібно мати добре працюючу імунну систему, яка дозріває більш-менш до зазначеного терміну. ​​

  Крім цього (і це дуже важливо) дитина до цього часу дозріває для психологічної роботи з нею – ви можете переконати її в необхідності вашого вчинку, та й вона сама тягнеться до однолітків, шукає спілкування. Дитячий сад швидше стане для неї джерелом позитивних емоцій, що саме по собі сприяє боротьбі з інфекцією.Дитина постійно плаче, знаходиться в стані стресу від розлуки з батьками – відмінна здобич для вірусів і мікробів.

 Але чи можна що-небудь зробити, якщо необхідно віддати дитину в дитячий заклад раніше? Думаю, що так.

  У першу чергу хочеться сказати про загартовування. Адже тривале перебування дитини на свіжому повітрі, чисте і прохолодне повітря в кімнатах, бігання босоніж по підлозі і т. д. – повинні увійти в життя вашої дитини якомога раніше, тим більше якщо ви заздалегідь знаєте, що їй належить рано піти в дитячу установу.

  Ще одна важлива деталь – привчайте, наскільки можливо, свою дитину до контактів з іншими дітьми (запрошуйте їх у гості, спілкуйтеся на дитячих майданчиках і т.д.). Малюк отримує психологічний досвід – і одночасно тренується його імунна система.

 Нарешті, існує і медикаментозний метод зміцнення імунітету, своєрідні щеплення проти вірусів і мікробів, найчастіше викликають респіраторно-вірусні захворювання – головний бич дітей, що пішли в дитячий заклад. До таких препаратів відноситься, наприклад, Рибомуніл, IRS-19 та ряд інших.

 Головна особливість цих препаратів полягає в тому, що вони містять ДНК мікробів і вірусів та їх оболонок, що викликають утворення як негайного, так і відстроченого імунітету. На відміну від багатьох інших імуномодуляторів подібні препарати нешкідливі, тому що підвищують опірність організму до вірусів і мікробів природним чином.

  Існують і інші маленькі хитрощі промивання носоглотки дитини 0,85-1% розчином кухонної солі після приходу з дитячого закладу, змазування зовнішніх відділів носових ходів оксоліновою мазю, вітамінізація організму.

 І ще одне. Якщо дитина все-таки захворіла, не тримайте її у будинку 3-4 тижні. Досить кількох днів. Адже за місяць в дитячому колективі з’являться вже інші віруси і мікроби, перед якими ваша дитина беззахисна, і можливий новий спалах хвороби.

Однак якщо респіраторні захворювання протікають важко, ускладнюються астматичним синдромом, якщо загострюються хронічні захворювання, подумайте, чи варте відвідування дитячого садка, подальших проблем зі здоров’ям.

h

             

 

ЩЕПЛЕННЯ:  ЗА  ТА  ПРОТИ

Без довідки про щеплення вашу дитину не мають права прийняти в дитячий садок, санаторій або школу, але ви можете зробити все, щоб вакцинація принесла користь і не пошкодила здоров'ю.

  Щеплення призначені для того, щоб сформувати імунітет проти хвороби - навчити організм «запам'ятовувати» віруси і виробляти проти них спеціальні антитіла. Відбувається те ж саме, як ніби дитина в дуже легкій формі заразилася і видужала. На жаль, активний імунітет зберігається не назавжди, і щеплення потрібно повторювати - робити ревакцинації.

   Напевно, ви чули, що інколи вакцинації дають негативні результати. Після щеплення дитина відчуває слабкість, розбитість, ломоту в кістках, головний біль, у неї піднімається температура.

Тому перш, ніж зробити щеплення, необхідно вжити всі заходи безпеки: проконсультуватися у лікаря-імунолога і педіатра, поспостерігати за станом дитини, вибрати оптимальний час.

 Якщо у дитини проблеми з імунним статусом - вона хворіє 10-12 разів на рік, організм може невірно відреагувати на вакцинацію. У кращому випадку, імунітет її просто не «запам'ятає» і, потрапляючи в епідзону, у дитини такі ж шанси захворіти, як і без щеплення. Але буває і так, що після щеплення погіршується імунітет, знижується загальна опірність організму. 

 Якщо у малюка є хронічні захворювання, наприклад, гастрит, панкреатит, холіцистит, то деякі внутрішні органи у нього хронічно запалені і можуть погано відреагувати на вакцинацію. Лікар повинен чітко знати, наскільки до цього щеплення буде сприйнятливий маленький пацієнт. Крім того, потрібно бути дуже обережними з дітьми, у яких були родові травми, з дітками, які народилися недоношеними, а також з алергіками і астматиками. 

 Таким дітям профілактичні щеплення роблять за індивідуальнимкалендарем, під прикриттям антигістамінних засобів та рекомендацій дитячого імунолога і невропатолога. Батькам діток з алергічними та нервовими захворюваннями варто обговорити з лікарем доцільність щеплення проти кашлюку. Справа в тому, що зараз є інший її варіант - ацеллюлярна («неклітинна») вакцина, яка дає не таку сильну реакцію. Правда, її ефективність нижче, і тому вакцинацію потрібно повторити: ймовірність заразитися підвищується.

 А протипоказаннями до вакцинації є неврологічні порушення (судоми, частіше одного разу на півроку, гідроцефалія, епілепсія, або епілептичний синдром), органічні ураження ЦНС, порушення імунітету (при первинних імунодефіцитах не можна вводити живі вакцини; при ВІЛ-інфекції не можна взагалі робити щеплення), реакції на ліки - не можна вводити вакцину паралельно з алергеном, якщо були анафілактичні реакції, наприклад, на антибіотик. Щеплення робити не можна, якщо були важкі поствакцинальні неврологічні ускладнення (судоми, напади), а також при анемії, якщо рівень гемоглобіну в крові нижче 80 г / л.

Чи потрібно робити щеплення?

 Так. Судіть самі: епідпаротит (свинка) може призвести до безпліддя у хлопчиків, коклюш - до ураження нервової системи, гепатит В - до цирозу печінки. Щеплення від туберкульозу - необхідні: в Україні зараз зафіксована епідемія туберкульозу, яким раніше хворіли тільки ув'язнені і люди з неблагополучних сімей. Щеплення принесуть тільки користь, за умови, якщо лікар

правильно оцінить стан здоров'я дитини, і вакцина буде якісною. Чи всім потрібно робити щеплення? Як правило, так. Але у всіх правилах бувають виключення. Щеплення можна (і потрібно) робити всім здоровим дітям. Перед проведенням вакцинації важливо з'ясувати, чи немає протипоказань по вищезгаданим пунктам, виміряти температуру тіла, зробити загальний аналіз крові та сечі, в деяких випадках - аналіз крові на з-реактивний білок, щоб дізнатися, чи немає в організмі запального процесу. Імунізація проводиться вакцинами (активна імунопрофілактика) або сироватками та імуноглобулінами (пасивна іммунопрофлактіка). Ослабленим дітям роблять пасивну імунопрофілактику.

                  Будьте здорові!

Літо - чудова пора відпусток, відпочинку, сезон місцевих вітамінів з грядки і нескінченного задоволення від нових вражень! А для багатьох мам і тат це ще й час організації літньої програми поїздок для улюбленого карапуза. І метою № 1 є, звичайно, не захоплення дитини від нових розваг і не раннє знайомство з комфортом закордонних курортів (це теж, але другорядне), а максимальне оздоровлення дитячого організму.

Куди ж їхати з дитиною, як відпочивати, до чого прагнути? Давайте обговоримо!

Відпочинок на морі

 Класичний варіант літніх заходів. Так, дійсно, морське повітря, солона вода, гірський мікроклімат надають приголомшливий вплив на здоров'я дорослих і дітей. Однак не варто забувати, що оздоровчий ефект настає лише при перебуванні на узбережжі протягом більше трьох тижнів.

 І ще одна важлива умова оздоровлення - доступ до його джерел! Не розумію батьків, які вивозять малюків до моря і не дозволяють в ньому купатися, обмежуючись надувним басейном. Або тих, які вважають за краще весь день лежати в затінку і тримають дитину поряд з собою «на прив'язі».

 Потрібно пам'ятати про головну небезпеку на морі - активне сонце. Якщо дотримуватися розумного режиму дня, і використовувати засоби захисту від ультрафіолету, сонечко принесе вам і вашим дітям тільки користь.

 Лісова благодать

 Є дітки, які погано переносять спеку. Для них і для тих, хто просто хоче урізноманітнити морські відпустки, існує чудодійний за вкладом в здоров'я та емоційний стан відпочинок в лісі. Багате киснем повітря дасть таку порцію продуктивної енергії, яка змусить працювати організм, як годинник. Як правило, відпочивати відправляються в ті лісові місця, де неподалік розташоване озеро або протікає річка.

 Багато малят, ще не звикли до великої кількості води, бояться бурхливої поведінки моря, а тому, не зайвим буде спочатку познайомити їх з більш спокійними водами річки або озера.

 До головних обережностей відпочинку в лісі слід віднести питання профілактики та боротьби з укусами комах.

Де завгодно, головне, щоб...

 Відпочивати з дитиною можна і не на курортах, а на звичайнісінькій заміській дачі або в селі у бабусі, якщо це місце вирішує головні завдання оздоровлення:

 1.  Повітря і сонце. У міському дворі, навіть якщо гуляти з ранку до ночі, не взяти користі від цих стихій. А значить, необхідно їхати туди, де вихлопні гази автомобілів і промислові викиди не псують атмосферу своєю присутністю.

 2. Вода.  Басейн, звичайно, теж вихід, але тільки при відсутності живих водойм. Корисні властивості мікроелементів і мінералів природних водойм, вологе повітря поблизу них здатні колосально оздоровити наших діток.

 3. Активність. Всі ми знаємо про користь фізкультури. Так ось дитяча активність протягом дня - це нескінченна зарядка. Заохочуйте і залучайте малюка до активності, не осмикуйте свого невгамовного карапуза із закликами заспокоїтися і посидіти в затінку. Рух - це життя!

 4.  Харчування.  Так, діти - не аматори овочів і фруктів, але хитрі підприємливі мами завжди знайдуть те блюдо, яке малюк з'їсть із задоволенням. Овочі ховаємо в м'ясний фарш, фрукти - в солодкий сирок, молочний коктейль. А може, когось привабить барвистий фруктовий салат в красивій формочці!

ПЕРСПЕКТИВНИЙ ПЛАН РОБОТИ

З ПРОФІЛАКТИКИ ТА ОЗДОРОВЛЕННЯ

Після денного сну на дітей чекає "доріжка здоровя" – обливання ніг контрастною водою, потім ходіння по фланелевій серветці, що розстелена на ребристому килимку і змочена 10 % розчином солі. Тривалість процедури збільшується від 3 до 15 сек. 
Після сну вихователі також використовують загартування повітрям різної температури. Діти виконують легку гімнастику в спальні, а потім переходять до виконання наступних вправ у груповій кімнаті, де температура провітрювання нижча за ту, що на вулиці (влітку або навесні). Коли діти збадьорились, розминка часто триває у тренажерній залі. Оскільки ступня людини має безліч активних точок. Які звязують підошву з внутрішніми органами, стимулюється ходіння малят босоніж, але тільки за бажанням!
Масаж за допомогою махрової рукавички. Його діти проводять самі, розтирають шкіру до легкого почервоніння як самі собі, так і одне доному.
Тренування дрібної моторики. Це вправи з розряду "пальчикової гімнастики" для урізноманітнення вправ вихователі дібрали багато цікавого ігрового матеріалу: кільця – еспандери, каштани, шишки, набори пористих губок, маленькі дзиги, кольорові мотки ниток, набори мотузочків, мозаїку. А ще малята дуже люблять"горіховий масаж" – затиснувши в долоні, перекочують 2 волоські горіхи 2 – 3 сек.
Крапковий масаж. Використовується в роботі зі старшими дошкільнятами. Його проводять і самі батьки за умови позитивного емоційного настрою. Попередньо з дітьми проводиться навчання техніки крапкового масажу.
Масаж стіп ніг. Це різновид крапкового масажу, який можна проводити в будь – яких умовах. Використовуються різні комплекси вправ, де діти руками погладжують, розминають стопу стопою, виконують колові рухи, згинають та розгинають стопи. Мячі різного кольору з гладкою і ребристою поверхнею перетворюються на чудовий масажер. Те саме можна сказати і про ходіння на довгих та коротких гімнастичних палицях, а також по канату. Використовуються в роботі і килимки – шипасті гумові абоз деревяних кульок: це прекрасний спосіб запобігання плоскостопості.
Фітотерапія. Лікування травами доцільно проводити раз на день протягом місяця. Але, якщо є можливість міняти збори трав, то перерви можна не робити, зокрема в осінньо – зимовий та весняний період. Фіточаї діти отримують за 20 хвилин до їжі, аби підвищити захисні функції організму, поліпшити роботу кишкового тракту. Окрім чаїв проводяться курси інгаляцій настоями ромашок , евкаліпта тощо. 
Аромотерапія. Під час денного сну діти дихають настоями трав через зволожувачі повітря. Це в основному заспокійливі трави.
Полоскання горла. Складники полоскання постійно змінюються. Це можуть бути настої трав, розчин солі з йодом, розчин соди. Паралельно використовується часник. Під час епідемії грипу дітям 2 рази на день носову порожнину змащують настоєм часнику з олією.
З метою проведення антистресової терапії у ДНЗ працює кімната психологічного розвантаження. Тут проводиться аутотерапія під супровід гарної заспокійливої музики.
 Гімнастика. Крім ранкової гімнастики та гімнастики пробудження в ДНЗ впроваджені спеціальні комплекси вправ. Це , зокрема, гімнастика для очей. Вправи корисні тільки за умови правильного і систематичного їх виконання. 
Діти виконують: масаж заплющених повік рухами пальців, піднімання та опускання очей з подальшим поглядом у далечинь, "ходіння очима по доріжках".

 

Педагоги нашого дошкільного закладу використовують пальчикові вправи, розроблені японськими вченими. Результати використання таких вправ переконують в тому, що вони сприяють мовленнєвому розвитку, зміцнюють здоров'я та наповнюють гармонійністю життєдіяльність малюків. 

Вікових обмежень гімнастика не має і добре впливає на захисні сили як дорослого, так і дитячого організму, різні фізіологічні системи , допомагає зняти нервове перенапруження , зосередитися для розумової праці. Кожна мудра триває від 5 до 10 сек.

picture

Мудра «Вода» 
Рекомендована: запалення легень, шлунка, захворювання печінки, здуття живота.
Мізинець правої руки згинається так, щоб він торкався основи великого пальця, яким легенько притискаємо мізинець. Лівою рукою охоплюємо праву знизу, причому великий палець лівої руки лежить на великому пальці правої руки.

Мудра «Черепаха» 
Рекомендована: астенія , перевтома, порушення серцево – судинної системи.
Пальці правої руки змикаються з пальцями лівої. Великі пальці обої рук з'єднані між собою, утворюючи «голову» черепахи.

Мудра «Небо»
Рекомендована: захворювання вух, послаблення слуху. Середній палець на кожній руці згинаємо так, щоб подушечкою він торкався основи великого пальця, а великим притискаємо зігнутий середній. Решта пальців випростані без напруження.

Мудра «Мушля»
Рекомендована: всі захворювання горла, запалення голосових зв'язок. 
З'єднані руки утворюють мушлю. Чотири пальці правої руки охоплюють великий палець лівої. Великий палець правої руки торкається подушечки середнього пальця лівої руки.

Мудра «Життя»
Рекомендована: швидка втомлюваність, знесилення, хвороби очей
Подушечки безіменного пальця, мізинця і великого пальця з'єднані, а решта пальців вільно випростані. Виконується обома руками водночас.

Мудра «Земля»
Рекомендована: погіршення психофізичного стану організму, стресовий стан.
Середній і великий пальці з'єднуються подушечками з невеликим натискуванням. решта пальців випростані. Виконується обома руками.

Мудра «Стріла ваджра» (громова стріла)
Рекомендована: серцево – судинна патологія, гіпертонія, порушення кровообігу і кровопостачання.
Великі пальці обох рук притиснуті один до одного бічними поверхнями. Вказівні пальці випростані і теж з'єднані. Решта пальців схрещені між собою.

Мудра «Вікно мудрості»
Рекомендована: порушення кровообігу мозку, розвиває мислення, активізує розумову діяльність.
Безіменний палець правої руки притискаємо першою фалангою великого пальця цієї самої руки. Так само складаються пальці лівої руки. Решта пальців вільно розставлені.

Мудра «Знання»
Рекомендована: знімає емоційне напруження, тривогу, нормалізує сон. Поліпшує мислення, активізує пам'ять, концентрує сили.
Великий і вказівний пальці легко з'єднуються подушечками. Решта випростані.

Мудра «Енергія»
Рекомендована: при болях. Коли необхідно вивести з організму токсини, захворювання сечового міхура.
Подушечки середнього, безіменного та великого пальців з'єднаємо разом, решта пальців вільно випростані.

       Ми бажаємо вам здоров'я!

днз

 

Хитра Світлана Анатоліївна

вихователь-методист ДНЗ №75

книгі
 
 

Освіта вища. Загальний педагогічний стаж 23 роки. В ДНЗ № 75 працює з 1995року.

На посаді вихователя-методиста з 2008 року.

Вихователь вищої категорії, має педагогічне звання «вихователь-методист».

Нагороджена грамотами управління освіти і науки Вінницької обласної державної адміністрації, Вінницької міської ради та виконавчого комітету Вінницької міської ради.

 

Хитра Світлана Анатолівна- досконало володіє методикою організації  навчально-виховного процесу з дітьми дошкільного віку, ефективно застосовує професійні надбання в практичній педагогічній та методичній роботі.

   Використання інноваційних форм та методів роботи, передового педагогічного досвіду, власних творчих здобутків та досягнень, сприяло створенню умов для ефективного педагогічного процесу, фізичного та психічного розвитку дітей. Діти мають стійкі знання та практичні навички поводження у різних надзвичайних та екстремальних ситуаціях, засвоїли основні правила та норми поведінки в навколишньому середовищі.

  Світлана Анатолівна  вміло доповнює свою систему роботи взаємозв’язком з практичним психологом та інструктором з фізкультури, що сприяє реалізації диференційованого підходу до вихованців, виявленню їх індивідуальних особливостей,  задатків, обдарувань, розкриттю здібностей.

    Людина творча, постійно підвищує свій професійний рівень, педагогічну, методичну майстерність. Приймає активну участь та є переможцем конкурсів в дошкільному закладі: на кращий конспект заняття за заданою темою, на кращий батьківський куточок, на краще обладнання розвивального середовища. Зайняла ІІІ місце на виставці-ярмарку педагогічних ідей «Освітянські обрії  - 2012» у номінації «Дошкільна освіта» за роботу  «Сучасні підходи до організації образотворчої діяльності у дошкільному навчальному закладі», є членом творчої групи з організації і здійснення дослідно-експериментальної та інноваційної діяльності в закладах освіти району за темою «Організаційно-методичні умови формування інноваційної культури сучасного педагога».

оо

 

Функції методичної служби ДНЗ

 

Інформаційна: Вивчення та накопичення інформації про стан та результати професійної діяльності педагогів; підвищення кваліфікації педагогічного персоналу; підвищення якості педагогічного процесу; узагальнення позитивного досвіду педагогів; поповнення банку педагогічної інформації про найбільш актуальні проблеми розвитку дошкільної освіти, про новітні досягнення науки та практики; широке впровадження інформаційних технологій; встановлення контактів зі ЗМІ, різноманітними установами та організаціями для розповсюдження інформації про діяльність ДНЗ.

Навчальна: Здійснення ознайомлення педагогічного персоналу з новими освітніми програмами та технологіями; ознайомлення зі стандартами дошкільної освіти України; здійснення ознайомлення педагогічного персоналу з законодавчими, нормативними документами в галузі освіти; організація та проведення семінарів, практичних занять, консультацій, відкритих заходів з використанням активних методів.

Контрольно-діагностична: Моніторинг якості педагогічного процесу; застосування методів психолого-педагогічної діагностики в процесі вивчення стану освітньо-виховного процесу; аналіз інноваційного досвіду педагогічного персоналу; узагальнення отриманих результатів.

Корекційно-прогностична (плануюча): Здійснення планування перспективних та поточних заходів ( річний, місячний, календарний плани).

Організаційна:Організація та участь в педагогічних радах, педагогічних годинах, батьківських конференціях тощо; організація методичних об’єднань, творчих груп та міні-проектів; організація самостійної роботи педагогів з підвищення професійного рівня; організація роботи з батьками дітей та соціальними партнерами; направлення педагогів на курси підвищення кваліфікації.

Дослідницька: Планування заходів на основі аналізу стану освітнього процесу та запитів педагогів з урахуванням нових тенденцій в розвитку освітніх технологій; вивчення та розповсюдження інноваційного досвіду та авторських технологій.

Комунікативна:Усвідомлення особистої та соціальної значимості діяльності; реалізація гуманістичної парадигми в педагогічній діяльності; встановлення ділових контактів з учасниками педагогічного процесу, з соціальними партнерами.

Виховна (мотиваційно-стимулююча): Стимулювання творчої діяльності педагогів; виявлення потенціалу педагогів; стимулювання підвищення професійної кваліфікації; мотивування на використання особистісно-орієнтованої моделі виховання, на емпатію з дітьми, прояв любові та розуміння.

Гностична:Оволодіння методами самоаналізу, здійснення самоосвіти.

 

ВИХОВАТЕЛЬ-МЕТОДИСТ - ХТО ЦЕ?

     Вихователь-методист займається методичною роботою та організує весь освітньо-виховний процес в дитячому садку. Методист аналізує, планує, організовує, координує, контролює діяльність педагогічного колективу. Разом із завідувачем він керує колективом дитячого садка, беручи участь у добиранні кадрів, у розробленні та впровадженні програм розвитку і педагогічних планів. Комплектує групи навчальними посібниками, іграми, іграшками, організовує співпрацю з іншими дошкільними закладами, школами, дитячими центрами, музеями та ін. 

     Вихователь-методист проводить ґрунтовну методичну роботу у педагогічному колективі: відкриті заняття для вихователів, семінари, індивідуальні та групові консультації. Крім того, він бере участь у роботі з батьками: готує стенди, папки, що присвячені сімейному вихованню та ін. Робоче місце методиста, як відомо, методичний кабінет. Там кожен педагог може отримати практичну допомогу в організації роботи з дітьми, а батьки можуть проконсультуватися з приводу розвитку дитини, отримати відповіді на питання про педагогічний процес в дитячому садку... 

     Ще одне завдання методиста, мабуть, найважливіше, - розуміти і правильно оцінювати сили і можливості кожного педагога, знати, що важливо для нього в житті, до чого він прагне, щоб задовольнити потребу кожного педагога в повазі, визнанні та самореалізації.

 
 
 
Знання і навички з безпеки життєдіяльності,  

яких мають набути діти дошкільного віку 
 

Молодша група ( 3 - 4 роки) 

- поняття про користь та небезпеку вогню;
- елементарні заборонні правила з пожежної безпеки;
- елементарні правила поведінки на дорозі, уявлення про дію світлофора;
- початкові правила поводження з незнайомцями;
- початкові знання про правила поводження з домашніми тваринами;
- знання про існування отруйних грибів та ягід;
- заборонні правила поведінки біля водойми в літній та зимово-весняний період;

 - знання про небезпеку користування гострими, ріжучими, дрібними предметами;
- знання про небезпеку від гарячого;

 - знання про поводження біля відчиненого вікна та балкону;
- вміння бігати, стрибати, падати без травм

Середня група ( 4-5 років)

- поняття про корисний вогонь, причини виникнення пожежі, елементарні рятувальні дії під час пожежі;
- поняття про різні види переходів, дорожні знаки для пішоходів, правила поведінки в транспорті та біля дороги, катання на санчатах, лижах, ковзанах;
- знання правил поводження з незнайомцями та уявлення про наслідок забав у небезпечних місцях;
- розширені знання про небезпеку від користування гострими, ріжучими та вибухонебезпечними предметами;
- елементарні знання про небезпеку самостійного користування ліками та термометром;
- більш глибокі знання про отруйні гриби, ягоди, рослини;
- взаємовідносини з чужими та домашніми тваринами;
- поводження на водоймі у різні пори року  


 Старша група ( 5- 6 років) 

- уміти запобігати виникненню пожежі, знати правила пожежної безпеки вдома, уміти діяти при виникненні пожежі;
- знати частини вулиці, орієнтуватись за світлофором та деякими дорожніми знаками, мати уявлення про роботу ДАІ;
- знати правила поведінки в транспорті та поряд з ним;
- мати уяву про власну поведінку, якщо загубився в незнайомому місці;
- мати навички безпечної гри з м'ячем, катання на санчатах, лижах, ковзанах;
- відрізняти найвідоміші отруйні гриби від їстивних, засвоїти правила контакту з домашніми, дикими і безпритульними тваринами, мати уявлення про небезпеку і захист від комах, знати про поведінку у лісі та водоймі, в полі;
- уміти обережно користуватись ножем, ножицями, голкою, виделкою;
- мати уявлення про вибухонебезпечні предмети;
- мати уявлення про наслідки користування ліками і термометром;
- знати про небезпеку користування електричними і газовими приладами;
- мати уявлення про поведінку під час стихійного лиха (ураган, гроза, повінь, землетрус);
- знати про шкідливий вплив радіації;
- мати елементарні практичні навички надання першої медичної допомоги та самодопомоги при незначних пошкодженнях;
- володіти навичками особистої гігієни з метою запобігання респіраторним, шкірним, кишковим захворюванням;
- уміти чинити опір пропозиції запалити цигарку чи спробувати алкогольні напої, наркотичну речовину;
- знати про профілактику гельмінтозу та педикульозу.

 

 
 

  

Фрагмент з книги «5 шляхів до серця дитини»

Іноді діти розмовляють мовою, яку нам, дорослим, важко зрозуміти. Це може бути їм лише зрозумілий сленг, але i нас – дорослих – також не завжди розуміють діти, тому що, розмовляючи з ними, ми не завжди можемо висловити свої думки. Але ще гipше, коли ми не завжди можемо виразити дитині свої почуття i любов на зрозумілій їй мові.

Чи вмієте ви говорити на мові любові?

Кожній дитині властиво розуміти любов батьків по-своєму. I якщо батьки знають цю «мову», дитина краще зрозуміє їx.

Любов потрібна кожній дитині, інакше їй ніколи не стати повноцінною дорослою людиною. Любов – це найнадійніший фундамент спокійного дитинства. Якщо це розуміють дорослі, дитина виростає доброю i щедрою людиною.

Основне батьківське завдання – виростити зрілу та відповідальну людину. Але які б якості ви не розвивали в дитині, головне – будувати виховання на любові.

Впевненість у любові оточуючих.

Коли дитина впевнена у любові оточуючих, вона стає більш слухняною, допитливою. 3 цієї впевненості малюк бере сили, щоб протистояти труднощам, з якими зустрічається. Ця впевненість для нього – як бензобак для автомобіля! Дитина зуміє реалізувати свої здібності лише за умови, якщо дорослі регулярно наповнюють цією впевненістю її серце. Як цього досягти? Звичайно, любов’ю. Проявляти саме той спосіб прояву любові, який є найбільш зрозумілим для дитини, знайти для неї індивідуальний, особливий шлях вираження почуттів.

Батьківська любов повинна бути безумовною,

адже справжня любов умов не виставляє. Безумовна любов – це найвища форма любові! Адже ми любимо дитину просто за те, що вона є, незалежно від того, як  вона поводить себе. Ми всі це розуміємо, але іноді не відаємо собі звіту в тому, що нашу (батьківську) любов дітям доводиться завойовувати. Батьки люблять дитину, але з поправкою: вона повинна добре навчатися i гарно себе поводити. I лише у цьому випадку вона отримує подарунки, привілеї та схвалення. Звичайно, ми повинні навчати i виховувати дитину.

Але спочатку необхідно наповнити серце дитини впевненістю у нашій безумовній любові! 

I робити це треба регулярно, щоб ця впевненість не випарувалась. Тоді у дитини не виникає страху, провини, вона буде відчувати, що потрібна. Безумовну любов ніщо не може похитнути. Ми любимо дитину, навіть якщо вона некрасива i зірок з неба не дістає. Ми любимо її, якщо вона не виправдовує наших надій. I найважче – ми любимо її, щоб вона не зробила. Це не означає, що будь-який вчинок дитини ми виправдовуємо. Це означає, що ми любимо дитину i показуємо їй це, навіть якщо її поведінка не найкраща.

Спілкуючись з дітьми, необхідно частіше нагадувати собі:

1. Перед нами діти.

2. Вони поводять себе як діти.

3. Буває, що їхня поведінка діє нам на нерви.

4. Якщо ми виконуємо свої  батьківські обов’язки i любимо дітей, незважаючи на їx витівки, вони, подорослішавши, виправляються.

5. Якщо вони повинні догодити мені, щоб заслужити любов, якщо моя любов умовна, діти її не відчують. Тоді вони гублять впевненість у собі й не здатні правильно оцінювати власні вчинки, а значить, не можуть контролювати їx, поводитись більш зріло.

6. Якщо перш, ніж заслужити любов, вони повинні стати такими, якими ми хочемо їx бачити, вони стануть невпевненими у собі: «скільки не намагайся – вимоги надто високі». А в результаті – невпевненість, тривожність, занижена самооцінка та озлобленість.

7. Якщо ми любимо їx, не дивлячись ні на що, вони завжди зможуть контролювати свою поведінку й не піддаватися тривозі.

Найголовніше – ЛЮБИТИ!

Перші роки. Для немовляти молоко i ніжність – синоніми. Воно не розрізняють такі речі, як їжа та любов. Без їжі дитина не виживе, i без любові також. Якщо дитина не знає прихильності, вона помирає емоційно, вона не здатна жити повноцінним життям. Майже усі дослідження доводять, що емоційний фундамент закладається протягом перших півтора років. Особливо вагому роль тут відіграють взаємини дитини з матір’ю. Їжа, яка забезпечує майбутнє емоційне здоров’я, це:

• дотик;

• ласкаві слова;

• ніжна опіка.

Та дитина росте. Вчиться ходити, говорити, вона все більше усвідомлює себе як особистість. Вона відокремлює себе від інших – є вона, є інші. Вона, як i раніше, залежить від матері, але тепер розуміє, що вона i мама – це не одне й теж саме.

Дитина стає старшою i тепер може любити більш активно. Тепер вона не просто отримує любов, вона може на неї відповісти! Дитина ще не готова до самовіддачі. Вона по-дитячому егоїстична. Але протягом наступних років її здатність виражати любов зросте. I якщо дитина, як i раніше, відчуває любов старших, все частіше вона буде ділитися своєю.

Підлітковий вік. Перехідний вік сам по собі не загрозливий, але дитина, яка вступає в нього без впевненості у любові оточуючих, особливо вразлива. Вона не готова зустрітися з такою кількістю проблем. Діти, які не знали безумовної любові, самотужки привчаються давати любов «по бартеру» – в обмін на щось. Вони дорослішають, стають підлітками, в ідеалі оволодіваючи до того часу мистецтвом маніпулювання батьками. Доки такій дитині догоджають, вона мила й привітна, любить батьків, але як тільки щось не по її норову, вона перестає любити їх. У відповідь на це батьки, які також не вміють любити безумовно, позбавляють дитину любові взагалі. Погодьтеся – це порочне коло, у результаті якого підліток стає озлобленим i розчарованим.

Щоб дитина відчула вашу любов, ви повинні знайти особливий шлях до її серця i навчитися проявляти свою любов, виходячи з цього. Діти по-різному відчувають любов, але кожна дитина потребує її. Існує 5 способів (основних), якими діти виражають любов:

1)   дотик;

2)   слова заохочення;

3)   час;

4)   подарунки;

5)   допомога.

Якщо в сім’ї декілька дітей, то навряд мови їхньої любові співпадають. У дітей різні характери, i любов вони сприймають по-різному. 3 кожною дитиною необхідно говорити на її рідній мові любові. Але для того, щоб успішно впровадити даний шлях, нам необхідно ще раз підкреслити необхідність безумовної любові до дитини. I важливо пам’ятати, що до п’яти років у дитини неможливо встановити лише один шлях до його серця.

Дотик - один із найважливіших проявів любові людини. У перші роки життя дитини необхідно, щоб дорослі брали її на руки, обнімали, гладили по голівці, цілували, садовили її на коліна тощо. Тактильна ласка однаково важлива як для хлопчиків, так i для дівчаток. Тому, коли ви виражаєте свою любов за допомогою ніжних дотиків, поцілунків, цим можна сказати набагато більше, ніж словами «Я тебе люблю».

Слова заохочення. Коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо їй за те, що вона зробила, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто тому, що слова втратять усю силу i сенс. Пам’ятайте, що кожна похвала має бути обґрунтованою та щирою. У спілкуванні з дитиною намагайтеся говорити спокійно i м’яко, навіть тоді, коли ви незадоволені. Слід менше вимагати від дитини i частіше просити її: «Ти не міг би…», «Може зробиш…», «Мені було б приємно, коли ти…». Якщо у вас вирвалося грубе зауваження, слід вибачитися перед дитиною. Пам’ятайте, що постійна критика шкодить їй; бо вона аж ніяк не є доказом батьківської любові Кожного дня даруйте дитині приємні слова підтримки, заохочення, схвалення, ласки, які свідчитимуть про любов до неї.

Час - це ваш подарунок дитині. Ви ніби говорите: «Ти потрібна мені, мені подобається бути з тобою». Іноді діти роблять погані вчинки саме з метою, щоб батьки звернули на них увагу: бути наказаним все ж краще, ніж бути забутим. Проводити час разом – значить віддати дитині свою увагу сповна. Форми сумісного проведення часу в кожній сім’ї різні: читання казок, бесіда за сімейною вечерею, гра у футбол, ремонт машини, допомога на дачі тощо. I як би ви не були зайняті, хоча б кілька годин на тиждень подаруйте не лише хатнім справам, телевізору, іншим власним уподобанням, а в першу чергу – своїй дитині.

Подарунок - це символ любові тоді, коли дитина відчуває, що батьки дійсно турбуються про неї Багато батьків використовують подарунки, щоб відкупитися від дитини. Діти, які одержують такі подарунки, починають думати, ніби любов можна замінити різними речами. Тому пам’ятайте, що справа не в кількості. Не намагайтеся вразити дитину ціною, розмірами i кількістю подарунків. Якщо ви хочете віддячити дитині за послугу – це плата, якщо намагаєтеся підкупити її – хабар. Справжній подарунок дається не в обмін на щось, а просто так. Сюрпризами можуть бути тільки різдвяні подарунки та подарунки до дня народження. Інші подарунки краще вибирати з дітьми, особливо якщо це одяг. Подарунки не обов’язково купувати. Їх можна знаходити, робити самим. Подарунком може стати все, що завгодно: польові квіти, камінчики, чудернацької форми гілочки, пір’ячка, горішок тощо. Головне – придумати, як його подарувати.

Допомога. Материнство та батьківство багато в чому подібні до професій, i дуже нелегких. Можна сказати, що кожний з батьків несе відповідальність за виконання довгострокового (принаймні до досягнення дитиною 18 років) контракту, що передбачає ненормований робочий день. Кожного дня діти звертаються до вас із різноманітними запитаннями, проханнями. Завдання батьків – почути їx i відповісти на них. Якщо ми допомагаємо дитині й робимо це з радістю, то душа її наповнюється любов’ю. Якщо батьки буркотять i сварять дитину, така допомога її не радує.

Допомагати дітям – не означає повністю обслуговувати їx. Спочатку ми дійсно багато робимо за них. Проте потім, коли вони підростуть, ми мусимо навчити їх всьому, щоб i вони допомагали нам.

На кожному етапі розвитку дитини ми використовуємо різні «мови» нашої любові Тому для батьків важливо обрати саме ту «мову» (дотик, слова заохочення, час, подарунки, допомога), яка веде до серця дитини.

10 «золотих правил» виховання щасливих дітей

Правило1. Не марнуйте часу дитини. У ранньому дитинстві мозок найкраще сприймає нове, накопичує знання. Пізніше їх засвоїти набагато важче 

Правило 2. Формуйте самоповагу. Необхідно розвивати в дитини такі здібності, прищеплювати такі навички, котрі б вирізняли її з-поміж інших, викликали б повагу ровесників і дорослих. Діти мають знати, що успіх, майбутній добробут залежить від них самих. І ще: у кожної дитини має бути хороший друг. Батьки спрямовують цю дружбу і зміцнюють її.

Правило 3. Навчіть дитину спілкуватися. Є шість умов, за яких у дитини виробляються корисні навички: щира любов до батьків ( дає відчуття захищеності); приязне ставлення до навколишніх ( не лише до близьких та рідних); зовнішня привабливість ( одяг, манери); можливість спостерігати правильне спілкування ( поведінка батьків, учителів, ровесників); висока самооцінка, а звідси – впевненість у собі; середній ( як мінімум) запас слів; вміння підтримувати розмову. 

Правило 4. Пильнуйте, щоб дитина не стала теле або комп’ютереманом. Бо ці види діяльності гальмують в дітей розвиток лівої півкулі головного мозку. А нею визначається розвиток мови. Отже з часом у дитини можуть виникнути проблеми у спілкуванні.

Правило 5. Виховуйте відповідальність, порядність. Не лише повсякчас пояснюйте «що таке добре, а що – погано», а й закріплюйте гарні навички, карайте за негідні вчинки. Прикладом повинні бути ви самі. 

Правило 6. Навчіть дитину шанувати сім’ю . Щоб виростити ніжних і люблячих дітей, оточіть їх піклуванням, ласкою з перших днів життя. Діти мають бачити, що йдучи на роботу чи повертаючись додому, тато – мама цілуються – це сімейний ритуал. 

Правило 7. Живіть у хорошому оточенні. Друзі, яких виберуть собі ваші діти, впливатимуть на їхні моральні орієнтири, поведінку. Якщо ви живете на соціально – психологічному смітнику, дітям важко бути вийти з нього, розповсюджуючи пахощі троянд. 

Правило 8. Будьте вимогливими. Але не будьте тиранами. Розумними і слухняними діти стають не відразу, на це треба витратити роки. 

Правили 9. Привчайте дитину до праці. Але без примусу. Подбайте, щоб вони набули трудових навичок, подбайте, щоб їхнє життя було заповнене цікавими і корисними справами.

Правило 10. Не робіть за дітей те, що вони можуть зробити самі. Нехай все перепробують, нехай навчаться на власних помилках.
/Files/images/animaciya-10.gif
 

Поради батькам:

«Поведінка батьків в адаптаційний період»

 

 

ЯК  ТРЕБА ПОВОДИТИСЯ  батькам з дитиною, коли вона уперше почала відвідувати дитячий садок.

 

1.       Не залишати його в дошкільній установі на цілий день, якомога раніше  забирати його додому.

2.      Створити спокійний безконфліктний клімат для нього в родині.

3.      Щадити його ослаблену нервову систему.

4.      Не збільшувати, а зменшувати навантаження на нервову систему.

5.      Якомога раніше  повідомити медсестрі й вихователеві про особистісні особливості дитини.

6.       Не кутати дитини, а одягати його так, як необхідно відповідно до  температури.

7.      Створювати у вихідні дні будинку для нього режим такої ж, як і в дитячому саду.

8.      Не реагувати на витівки дитини й не карати його за капризи.

9.      При виявленій зміні у звичайному поводженні дитини якомога раніше  звернутися до лікаря.

10.  При вираженні невротичної реакції залишити маля на кілька днів вдома й виконувати приписання лікаря.         

 

     ЯК НЕ ТРЕБА ПОВОДИТИСЯ  батькам з дитиною, коли вона уперше почала відвідувати дитячий сад.

 

1.      У присутності дитини погано говорити про дитячий садок.

2.      "Карати" дитини  садком і пізно забирати її додому.

3.      Заважати її контактам з дітьми в групі.

4.      Увесь час кутати дитини, одягати не по сезоні.

5.      Конфліктувати із нею вдома.

6.      Карати за капризи.

7.      У вихідні дні різко міняти режим дня дитини.

8.      Увесь час обговорювати в її присутності проблеми, пов'язані з дитячим садком.

9.      Не звертати увагу на відхилення у звичайному поводженні дитини.

10.  Не виконувати всі приписання лікаря.

 

Рекомендації батькам

 

 Якомога частіше спостерігайте за поведінкою дитини під час спілкування з іншими дітьми, спільних ігор.
 Розмовляйте з дитиною про її перебування в дитячому садку, на подвір'ї (із ким гралась? хто є твоїм другом? чому? про що роз­мовляє з іншими дітьми?). Будьте уважним співрозмовником, разом із дитиною з'ясуйте причини та правильність її поведін­ки щодо інших дітей.
 Проводьте бесіди з дитиною про її однолітків із групи, сусідських дітей. Спонукайте, щоб дитина сказала щось позитивне про них, про риси характеру, таланти, вміння, а не про зовнішність.
 Разом із дитиною намалюйте її друзів, виготовте подарунки для них до дня народження, інших свят.
 Привчайте дитину бути відповідальною перед іншими, дотри­муватись правил поведінки, завжди замислюватись над своїми вчинками та вчинками інших дітей, дорослих, знаходити пра­вильне розв'язання складної ситуації.
 Пограйтесь у гру «Добре — погано» (дорослий запитує — дити­на відповідає, пояснює свою відповідь), у рольові ігри: «Сім'я», «Дитячий садок», доручайте дитині різні доручення, стимулюй­те їх самостійність.
 Підтримуйте та підбадьорюйте дитину, радійте за неї, хваліть за хорошу поведінку. Станьте прикладом для наслідування, де­монструйте бажану поведінку, пояснюйте свої вчинки.
    
 

 

Формуємо мовні навички:
Використовуйте кожну вільну хвилину для бесіди з дитиною.
Пам'ятайте, що основні співрозмовники для дитини в сім'ї - мама, тато, бабуся чи дідусь.
Доручайте старшим дітям якомога більше розмовляти з дитиною у вільний час.
Купуйте репродукції художніх картин, альбоми, картинки, розглядайте їх з дітьми.
Запропонуйте дитині змагання «Чия казка краще», «Чий розповідь цікавіше» за участю всіх членів сім'ї.
Записуйте в зошит або на магнітофон оповідання і казки вашого дитини.
Через 2-3-місяці прослухайте їх разом з дитиною, проаналізуйте, запишіть нові.

ЦІКАВА МАТЕМАТИКА

Поради батькам щодо розвитку логіко-математичного мислення дітей

Велику роль у залученні малюка до світу математики відіграють батьки. Звичайно, вихователь під час занять , індивідуальної роботи, спостережень, екскурсій, дидактичних та сюжетно-рольових ігор формує у дитини елементарні логіко-математичні знання, уявлення, вміння та навички, однак спонукати дитину до пізнання – це завдання найближчих їй людей, а до того ж чудова можливість поспілкуватися зі своїм малям.

Навчання дошкільника математики – це передусім не накопичення у нього математичних знань та елементарних уявлень про число, множину, геометричні фігури, лічбу, класифікацію, вимірювання, орієнтування у просторі і часі, а формування логіко-математичної компетентності – тобто вміння застосовувати ці знання у повсякденному житті. Процес цей має бути неперервним, цілісним і наскрізним, тобто здійснюватися не лише на відповідних заняттях чи під час перебування дитини у дошкільному закладі, а повсякчас: вдома, на прогулянці, на відпочинку. Адже «математика» оточує нас повсюди, це і має показати та пояснити дорослий малюку, зацікавлюючи його та підтримуючи стійкий інтерес до цієї захопливої науки.

Ось декілька порад батькам про те, як можна розвивати логіко-математичне мислення дитини у невимушеній «домашній» обстановці, під час повсякденного спілкування.

«Математичні» поради на щодень

На прогулянці

· На прогулянці не звертайте увагу дитини на цифри на будинках, машинах, рекламних щитах, вивісках. Називайте малюкові цифри, які бачите, і просіть, щоб він їх повторив. Для цього пограйте у гру «Відлуння»: нагадайте своєму маляті, що ви у горах чи у будинку чули, як луна «повторює» останні слова, і запропонуйте йому на певний час стати такою луною. Наприклад : «Я скажу чотири, а ти повториш за мною двічі (тричі…) «чотири», «чотири»… Така гра не лише допоможе дитині запам’ятати числа, а й сприятиме закріпленню навичок лічби, розвитку уваги.

У кімнаті

· Коли дитина просить, щоб ви почитали їй улюблену казку, оповідання, віршик, перед тим, як задовольнити її прохання запропонуйте їй знайти відповідну сторінку за номером (від 1 до 10).

· Якщо ви зібралися пересадити кімнатні квіти, запропонуй дитині взяти участь у процесі, підібрати горщики відповідного розміру, полічити їх, можна розкласти перед нею пластмасові горщики різні за розміром і дати завдання скласти їх один на один за принципом мотрійки. Можна також пропонувати викладати з них аераційні ряди, групуючи за певними ознаками. Цей процес не лише захоплює малюка, а й розвиває у нього мисленнєві операції аналізу та серіації.

· Заохочуйте дитину самостійно організовувати свій ігровий простір. Наприклад, запропонуйте гру «Кафе». Нехай малюк сам підготує необхідні атрибути, обладнає дизайн приміщення, згрупує предмети, які будуть використовуватися у грі, за якістю (масою, формою, кольором, величиною), множинами (кондитерські вироби, напої, фрукти), виготовить та розклеїть цінники. А ви, відвідуючи «кафе» свого малюка, не забувайте хвалити його старанність.

На кухні

· Під час приготування обіду спонукайте малюка лічити овочі та фрукти. Наприклад, запитайте, скільки в кошику для приготування борщу моркви, буряка, картоплі, цибулі.

· Попросіть перебрати квасолю та горох у різні ємкості. Або висипте на тацю макарони різні за формою та розміром і запропонуйте розкласти їх за однією або двома ознаками. Це завдання розвиватиме вміння дитини класифікувати предмети, а також дрібну моторику та сенсорику.

· Коли варите кашу, запропонуйте малюкові умовною морквою відміряти крупу. Наприклад, попросіть у нього три склянки крупи для варки або скажіть, нехай визначить, скільки ще склянок крупи залишилося у мішечку чи посудині для її зберігання.

В природі

· Виїжджаючи з дітьми на природу (на берег річки, озера чи моря) можна зайняти їх пошуками «курячого бога». Це камінчики з діркою , які, за словами людей, приносять щастя тому, хто їх знаходить. Камінчики можна лічити, групувати за розміром, кольором, нанизати на нитку.

· Можна полічити, хто знайшов більше камінчиків, порівняти, чиє намисто найдовше шляхом накладання одне на одне.

· Цікаво буде оголосити конкурс на знаходження найменшого чи найбільшого камінчика.

· Камінчики, які мають незвичну форму, можна розфарбувати фарбами, восковими олівцями.

· З шишок, каштанів, камінців, листочків, гілочок попросіть дітей викласти якусь геометричну фігуру або інше зображення, порівняти, яких матеріалів використано більше.

· Під час спостережень за деревами спонукайте дитину лічити кроки до дерева (точний окомір), листочки на дереві, пташок, які прилетіли чи відлетіли. Для розвитку орієнтування у просторі запитуйте малюка, у який бік хиляться гілочки, коли дме вітер, - вправо чи вліво; хто живе на дереві, а хто під ним.

· Для розвитку вміння порівнювати за величиною пропонуйте такі завдання: знайти найвищий дуб; обійняти найтовстіше дерево; виміряти мотузкою товщину клена та прикласти до умовної мірки; викласти з листочків велике та маленьке коло, найдовшу, найкоротшу доріжку; підійти до найвищого дерева.

Ігри на упізнавання

· Запропонуйте дитині пошукати навколо себе предмети, що мають форму яких-небудь геометричних фігур, - їх навколо величезна кількість.

· Запропонуйте малюкові назвати геометричні фігури, які використовував художник для малюнків.

· Запропонуйте дитині на дотик дістати з мішечка предмет певної форми.

· Покажіть дитині декілька геометричних фігур. Попросіть її заплющити очі й заховайте одну з них. Запитайте, що саме заховане.

Мозаїка

Ця гра допоможе вашій дитині краще орієнтуватися в геометричних фігурах і навчитися їх називати. Грати в неї необхідно разом із дитиною, ніби допомагаючи їй. Для гри потрібно намалювати на аркуші паперу який-небудь візерунок або картинку, що складається з геометричних фігур і розфарбувати фігурки нарізані з кольорового паперу фігурки, які підходять за розміром, кольором і формою до фігур, на малюнку. Дитині необхідні називати, яка фігурка їй потрібна і якого кольору, а ви знаходитимете і подаватимете їй ці фігурки. Потім доречно помінятися з дитиною, щоб ви називали їй фігурки з малюнка, а вона їх шукала серед вирізаних.

Така гра дуже швидко навчить дитину правильно називати фігури, а крім того, допомагатиме їй розвивати мовлення.

Малюнки з фігур

Наступний етап гри складніший для дитини. Проте саме ця гра сприятиме розвитку навичок креслення малюнка і його аналізу.

Запропонуйте дитині самій, олівцем чи фломастерами, намалювати, використовуючи тільки геометричні фігури, різна картинки. Почати краще з будиночків, казкових веж і машинок. А далі надайте дитині можливість обирати самій.

Як бачите, розвивати логіко-математичне мислення вашого малюка –цікаво і цілком доступно у домашніх умовах. Крім того, всі наведені завдання сприяють формуванню не лише відповідних математичних вмінь, але й загальної життєвої компетентності дитини, розширюють її світогляд та закріплюють набуті знання з інших галузей.

 

днз

 

ми

Художня література в освітньому процесі :сучасні технології.

Актуальність проблеми оновлення методів роботи з літературними творами пояснюється місцем і роллю художнього слова як ключового засобу виховання, розвитку і навчання дітей, зокрема її вплив на морально-духовне становлення особистості.
Виховна цінність літературного мистецтва обумовлена специфікою засобів втілення в ньому художнього образу як спресованості типовості узагальнення життєвих явищ, створення художньої моделі реального світу. Ключовою для усвідомлення необхідності вдосконалення змісту й способів роботи з літературними творами є думка, що цей твір акумулює в собі величезні розвивальні й виховні можливості мистецтва, педагогіки і психології, які, проте можуть бути реалізовані лише за умови готовності дитини до його сприйняття й активної творчої співдії з персонажами твору чи середовищем, відображеним у ньому. Отже, виховний вплив літературного мистецтва стає важливим за умови забезпечення активного сприйняття твору, максимально-повного емоційного переживання й проживання подій, взаємин, почуттів, про які в ньому йдеться.
Літературні твори можуть сприйматися дітьми по-різному — як джерело інформації, забава, інтелектуальне завдання, витвір мистецтва, повчальна соціальна ситуація, моральне правило.
Говорячи про літературні твори, ми в жодному разі не мінімізуємо значення й місце творів усної народної творчості. Фольклор — живодайне джерело художньої літератури, а фольклорні твори супроводжують життя дитини від самого народження. Казка як класичний зразок фольклору з її яскравим, романтичним зображенням світу, ідеалізацією позитивних героїв, захоплює й водночас навчає дітей основних законів соціуму.. Колоритна, яскрава мова казок викликає в уяві чудові образи, пробуджує фантазію. Повною мірою особливості фольклору проявляються й у малих формах: прислів'ях, приказках, загадках, гуморі. Прості й невеличкі за обсягом, вони дивують оригінальною будовою, широким використанням мовних виразних засобів.
Організацією сучасного освітнього процесу передбачено збільшення часу в освітньому процесі на ознайомлення з художньою літературою. Тож для забезпечення максимального педагогічного впливу слід вибудувати специфічну партитуру заняття, добирати доцільні методи та прийоми саме з цим текстом.
Сучасна методика пропонує багатий спектр видів занять з ознайомлення з літературними творами. Їх можна типізувати за різними параметрами. Наприклад, за літературними жанрами. На окремих заняттях знайомимо дітей з малими фольклорними формами, представляємо ці твори дітям, як витвори мистецтва слова, коротко й доступно розповідаємо про їх виникнення, функціональне призначення, особливості побудови і т.п. На інших заняттях подаємо дітям казки. Заняття, на яких читаємо дошкільнятам оповідання, називаються живими історіями і супроводжуються здебільшого етичними бесідами. Особливе місце в ознайомленні з літературними творами посідають заняття з ознайомлення з поетичним словом.
Водночас літературні заняття розрізняються за основним видом художньо-мовленнєвої діяльності, який педагог застосовує на занятті. Так, літературний твір дітям читають чи розповідають, і художньо-естетичне сприймання тексту буде основним видом діяльності на такому занятті. Основним видом художньої діяльності на інших заняттях може бути художня комунікація , тобто розмова вихователя з дітьми на основі прочитаного раніше твору. Подобається дітям такий вид заняття, як літературні творчі ігри, на яких дошкільнята стають співавторами казки чи розповіді, реалізують власну словесну творчість. Підсумкові заняття у формі літературних вікторин мають велике значення, оскільки дають змогу систематизувати здобутий раніше літературний досвід.
Сучасна методика досить гнучко підходить до організації літературних занять, на перший план ставить інтереси дітей.

днз

 

 

 

 

Методика ознайомлення дітей з малимифольклорними жанрами.

У повсякденному житті й у процесі роботи з художньою літературою вихователь постійно використовує малі фольклорні жанри: прислів'я, приказки примовляння, загадки, мирилки, а також фразеологізми. Найчастіше їх підбирають за тематичним принципом для найбільш вдалої характеристики образів героїв, точного висловлення головної думки твору. Проте сам фольклорний твір у такій ситуації виконує здебільшого допоміжну функцію і не усвідомлюється дітьми як самоцінний витвір мистецтва слова.
Прислів'я і приказки . Прислів'я доступні дітям усіх вікових груп. Заучують прислів'я індивідуально або з невеличкою групою дітей впродовж дня. Широко використовуються прислів'я і приказки під час режимних процесів, упродовж яких завжди можна знайти привід для застосування тієї чи іншої приказки. Так, наприклад, якщо хтось із дітей образив іншого, вихователь може використати прислів'я: “Слово може врятувати людину, слово може і вбити”. “Рана загоїться, а лихе слово — ні”.
Прислів'я моральної тематики використовуються після читання художніх творів. Наприклад, після читання творів про чесність і правдивість у бесіді можна використовувати такі прислів'я: “Правда і в морі не тоне”, “Краще гірка правда, ніж солодка брехня, “Правда кривду переважить”, “ на злодієві і шапка горить. Бесіду про сміливість і хоробрість супроводжують прислів'я: “Страху немає там, де його не бояться”, “Сміливого куля боїться”, “Вовків боятися — в ліс не ходити” та ін..
Праця дітей на ділянці дошкільного закладу, на городі супроводжується прислів'ями: “Добрий початок — половина діла”, “Як посієш, так і пожнеш”, “Щоб мати треба працювати”, “Не хитруй, не мудруй, а чесно працюй” тощо.
Зі старшими дошкільниками можна провести заняття, цілком побудоване на народних прислів'ях і приказках на тему : “Чому так у народі говорять?” Для цього вихователь добирає прислів'я з кількох моральних тем, наприклад, про скромність, ввічливість, дружбу, чесність, правдивість, сміливість. Заняття починається з прислів'я, наприклад такого: “Хвалько - пустий чоловік”. Діти пояснюють зміст прислів'я, наводять конкретні приклади з художньої літератури про скромних та хвальків, аналізують поведінку літературних героїв, поведінку дітей своєї групи. Після цього пропонується інше прислів'я т.д.
Казки. Казки використовуються у всіх вікових групах. Оскільки казки різні за змістом, за сюжетом, різняться композиційною будовою, методика їх використання у різних вікових групах також специфічна. Казки повинні насамперед відповідати віковим особливостям дітей. Тут доречним буде застереження І.Я.Франка: “Гола, повна правда життя — то тяжка страва. Старші можуть заживати її , вона для них смачна і здорова. Але дітям не можна давати її так, як старшим, треба приготовлювати її в ріденькім стані, в образках, у байках. І вони так приймають її”.
Дітям раннього та молодшого дошкільного віку доступні казки “звіриного епосу”, про тварин, оскільки вони “ ...заставляють їх сміятися й думати, розбуджують їх цікавість та увагу до явищ природи. Дітям середнього дошкільного віку, крім казок “звіриного епосу”, доступні чарівні казки. А старші дошкільники вже спроможні зрозуміти та вислухати будь-яку казку. В.Сухомлинський дійшов висновку, що складовою частиною виховання дітей повинно бути розповідання, читання, слухання казок: “Казки виховують любов до рідної землі вже тому, що вони творіння народу”.Перш ніж прочитати чи розповісти дітям казку, потрібно добре підготуватися: кілька разів уголос її прочитати, дотримуючись засобів інтонаційної виразності. Робота над мистецтвом художнього читання, за словами Е. Фльоріної, має стати професійним обов'язком кожного вихователя. Народ склав казку, письменник її записав, а донести її зміст до свідомості дитини — обов'язок вихователя.
Для того, щоб вплинути на почуття дітей, їхні переживання, вихователь заздалегідь докладно аналізує казку, добирає найвдаліші засоби виразного читання або розповідання ( інтонації, розстановку пауз, логічні наголоси), виробляє чітку і правильну вимову кожного слова, фрази, речення. Вихователь готуючись до розповідання казки, має добре запам'ятати текст, щоб дослівно передати зачини, повтори, пісеньки, образні народні вирази. Слід визначити, які слова, фрази потребують унаочнення, пояснення, продумати прийоми, час і місце їх пояснення.
Структура заняття з використанням казки :
1. Вступна бесіда.
2. Розповідання казки. Унаочнення та пояснення окремих слів, виразів. Розглядання ілюстрацій.
3. Коротка бесіда за змістом казки.
4. Виведення морального правила. Прислів'я.
Структура заняття з використанням літературних творів.
1. Вступна бесіда морально-етичної спрямованості, пригадування прислів'їв, приказок.
2. Читання оповідання ( уточнення і пояснення слів). Розглядання ілюстрацій.
3. Повторне читання оповідання.
4. Бесіда морально-етичного змісту.
5. Ігрові ситуації, прислів'я, приказки. Виведення морального правила.
У старшому дошкільному віці проводять літературні ранки та вечори, присвячені творчості українських письменників. Мета їх — виховати любов до українського слова, повагу та інтерес до національної літератури, закріпити у дітей знання художніх творів, активізувати мовлення, викликати радісний настрій. Літературні ранки та вечори — це своєрідні свята національної свідомості.
Літературні ранки та вечори будуються за такою структурою:
- вступне слово вихователя;
- розглядання портрета, книг;
- бесіди про твори, літературна вікторина;
- читання дітьми віршів, розповідання казок;
- участь дорослих (читання віршів, співання пісень за текстом письменника);
- ігри дітей, театралізація чи драматизація творів;
- інсценізація творів письменника.

ми

днз

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ігрова діяльність є найдоступнішою для дитини дошкільного віку, оскільки відповідає її психічним і фізичним можливостям. Вона сприяє розвитку інтересів і здібностей дітей, вихованню позитивних якостей, допомагає розширити, поглибити й уточнити уявлення про навколишній світ, про явища природи, ознайомитися з різними властивостями предметів. Гра викликає радісні переживання, бадьорий настрій, що є запорукою доброго здоров’я. У процесі гри діти активно і творчо засвоюють правила та норми поведінки людей, їхнє ставлення до праці, одне до одного. Колективні ігри зближують дітей, зміцнюють їхню дружбу. Гра сприяє сильним емоційним та естетичним переживанням, тому є одним із засобів естетичного розвитку.

Зміст ігрової діяльності в дошкільних закладах визначається вимогами Базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Дитина», яка спрямована на збалансований розвиток дитини, формування елементарних форм її життєвої компетентності, реалізацію власного природного потенціалу, індивідуалізацію особистісного становлення.

Значущість гри визначено багато років тому, але більшість дорослих переконані, що гра не може стати предметом серйозної розмови тому, що в ній не можливо навчити чомусь розумному.

На відміну від дорослих, діти намагаються відстоювати своє право на вільний час для улюбленої гри. Кожен з нас, пригадуючи свої дитячі роки, пам'ятає, як було добре грати з друзями у дворі в різні цікаві ігри.

Звичайно, зараз інші часи, інший темп життя і усе це потребує від нас і наших дітей відповідності запитам сучасного суспільства. Протягом дитинства малюки повинні не лише набути знань, умінь та навичок, а й зберегти фізичне, психічне здоров'я, набути морального імунітету, щоб витримати шалений ритм сучасного життя.

На сучасному етапі відбуваються зміни процесу набуття ігрового досвіду, який раніше передавався від старших дітей молодшим у спільних іграх. Сьогодні дорослий відіграє провідну роль у процесі передачі ігрового досвіду дітям. Безсумнівно, треба всіляко підтримувати дитячі ігри, спрямовані на розвиток дитини, адже у грі розвивається все те, що буде потрібно їй у дорослому житті.

У таких іграх не лише проявляються та розвиваються новоутворення дошкільного дитинства, а й відбувається засвоєння форм спілкування з однолітками.

Відомо, що дитина, яка не грає, перестає бути дитиною. І якщо зробити екскурс у минуле й простежити на прикладі історію гри, ми зрозуміємо, що розвиток суспільства та новітніх технологій завжди був пов'язаний з ускладненням іграшки та появою нових форм дитячої гри. Що вище щабель розвитку цивілізації, то складніше іграшка й більш розгорнута ігрова діяльність дитини, яка завжди була джерелом культури.

І щоразу, коли під час спілкування з батьками стикаєшся з недооцінюванням ролі дитячої гри, виникає бажання поговорити про гру серйозно.

Ми постійно нав'язуємо дошкільнятам різні дидактичні вправи, купуємо корисні книги з розвитку логіки, мислення, мовлення, пам'яті тощо і навчаємо, навчаємо, навчаємо... Тим самим відбираємо у дітей право на вільну, самостійну гру, в якій розвиток дошкільняти відбувається природним шляхом. Наше бажання бачити свою дитину розвиненою зрозуміле, але не забувайте, що тільки в ігровій діяльності відбувається процес засвоєння досвіду попередніх поколінь.


орнамент

 

 

 

У творчих іграх, соціальних за своєю природою, походженням і змістом, діти самостійно відтворюють світ дорослих. Ігрова ситуація дає змогу дитині в умовній формі ввійти у привабливий світ дорослих і діяти в ньому відповідно до своїх бажань. У процесі гри діти вступають у реальні та ігрові стосунки, поступово засвоюють правила партнерської взаємодії, морально-етичні норми поведінки, здобувають соціальний досвід Прояв необхідних ігрових якостей ( ввічливості, витримки, відповідальності тощо) сприяє формуванню якостей особистості.

Творча гра завжди виникає за бажанням дитини, але ми не завжди прислуховуємося до бажань наших дітей та не враховуємо їхніх інтересів У процесі гонитви за найкращим майбутнім забуваємо, що дитинство — найкраща пора в житті людини, бо тут царює гра.

А хіба сьогодні малюк не заслуговує на яскраві спогади про дитинство? Чи наші діти будуть згадувати своє дитинство як постійне навчання, заучування, переписування зошитів? Чи дадуть сьогоднішні — дбайливі, ніжні, лагідні, розумні, поважні батьки — своїй улюбленій малечі право на щасливе дитинство, у якому належне місце займатиме гра?

Ми намагаємося задовольнити запити батьків, учителів і не думаємо, чого хочуть діти, про що вони мріють, чим пишаються, з ким товаришують.

Уважно придивіться до дитини , коли вона зосереджено грає, і побачите, як гармонійно вплітаються в сюжет гри знання, які вона отримала в процесі навчання. У грі малюк без роздумів подає вам червону , зелену або жовту машинку, розрізняє легковий, вантажний, пожежний транспорт; знає його функціональні властивості: легкові машини перевозять пасажирів, вантажні авто — цеглу, зерно, меблі тощо. І всі ці знання й дії дитина отримала від вас, але відтворює самостійно без допомоги дорослого. Тепер зрозуміло, що для малюка гра зовсім не забава, він живе в грі, задовольняючи своє бажання бути як дорослий. Гра не має поняття часу та простору; її не можна виміряти, бо вона розгортається за своїми законами. І якщо дитина каже : “Хочу гратися!!!” - відкладіть усі свої важливі справи і пограйтеся разом з нею.

орнамент

 

 

 

Дайте грі право на існування для успішного засвоєння дитиною соціально-рольового простору, розширення її соціальної компетентності; збереження “ морального імунітету” кожного дошкільника, що проявляється у вмінні адаптуватися в умовах постійного розвитку нових динамічних форм існування людства; розвитку кожної окремої особистості як носія соціальної культури. Розвиток особистості людини пов'язують із виникненням та формуванням таких видів діяльності , як гра, праця, навчання. За їх допомогою діти включаються у “Взаємовідносини з об'єктивною дійсністю”.Від народження дитина починає опановувати навколишній світ, засвоює культурно-історичні надбання суспільства, навчається активно діяти і відтворювати навколишнє середовище.

Відомо, що провідним видом діяльності в дошкільному віці є гра, адже в ній розвиваються та проявляються такі новоутворення дошкільного дитинства, як розвиток знаково - символічної функції, активної уяви ; засвоєння структури самостійного виду діяльності; привласнення суспільної поведінки та опанування норм партнерської взаємодії; становлення елементів довільної поведінки, у процесі поступового оволодіння вмінням підпорядковувати свої бажання логіці сюжету та вимогам ігрових правил. Усе це дає дитині змогу навчитися самостійно планувати, виконувати і контролювати власну діяльність.

У процесі ігрової діяльності дитина опановує ігрові навички, які спрямовані на досягнення результату — отримання емоційних пізнавальних та інших надбань. Малюка цікавить не стільки результат, скільки сам процес гри та спілкування з однолітками.

В іграх не лише проявляються та розвиваються новоутворення дошкільного дитинства, а й відбувається засвоєння форм спілкування з однолітками. Процес опанування навичок спілкування з іншими дітьми або допомагає засвоїти малюкам структуру творчої діяльності, або гальмує розвиток самодіяльної гри.

Отже, розвиток ігрової діяльності передбачає поетапну передачу дітям ігрових умінь та навичок партнерської взаємодії.

Так, становлення партнерської взаємодії в дошкільному дитинстві розуміється нами як процес розвитку нових форм спілкування, що характеризується переходом від дії до взаємодії, від відчуття до співчуття, від сприйняття до прийняття, від управління до спільного планування.


орнамент

 

 

 

Становлення ігрової діяльності на кожному віковому етапі має свої закономірності. Відомо, що паспортний вік і вік “актуального розвитку” не обов'язково збігаються. Дитина може випереджати, відставати й відповідати паспортному віку. Кожна дитина має свй шлях розвитку, і це варто вважати її індивідуальною особливістю.

Процес зародження самодіяльних ігор починається в ранньому дитинстві, з ігор - “розваг” ( Сорока — ворона”, “Кую — кую ніжку” та інш.). У таких іграх дитина отримує позитивні емоції від взаємодії з близькими дорослими.

Продовжується у молодшому дошкільному віці і характеризується зародженням “відображувальних” ігор, у процесі яких малюк навчається “приміряти на себе” образи навколишнього предметного світу, вивчає характерні якості предметів.

Поступово дитина вчиться зосереджуватися на предметних діях з іграшками. На цьому етапі іграшка виконує важливу роль — визначає сюжет і характер дії.

Завдання дорослого на етапі зародження ігрової діяльності полягає в тому, щоб проявляти емоційну зацікавленість до спільних з з дітьми ігор, використовувати сюжетні іграшки залежно від віку дитини. У ранньому дитинстві дорослий виступає як організатор та ініціатор гри, навчає дитину діяти з предметами в процесі спільної діяльності. Так, роль дорослого полягає насамперед в організації предметно-ігрового середовища, у його зміні й відновленні, стимулюванні дітей до рольової поведінки.

Діти четвертого року життя вже готові грати разом з однолітками. Керування грою на цьому етапі розвитку спільної гри здійснюється через доповнення сюжетних іграшок рольовою атрибутикою, що полегшує вибір і прийняття ролі в спільній грі, збагачує ігрові образи, які складають зміст ролі; внесення дорослими в одноманітно повторюваний сюжет гри “ключових” іграшок, які провокують самостійну зміну сюжетних ліній. На цьому етапі дорослий допомагає у вирішенні конфліктних ситуацій з приводу об'єднання індивідуальних ігрових задумів.

Розвиток гри також залежить від того, чи сформовані в дітей навички спільної діяльності. Дитині потрібно не лише усвідомити свій задум, а й зрозуміти задум партнера. У спільній грі виникають ситуації, коли уявлення партнерів про розвиток сюжетної лінії розходиться або учасники гри прагнуть до реалізації ролей, за змістом не пов'язаних між собою. У цьому разі успіх продовження спільної гри залежить від уміння запропонувати партнерові сюжетну подію, що поєднає за змістом ці ролі, або ж добудувати, послідовно продовжити розвиток сюжетної події, що запропонував партнер.

Отже, розвиток ігрової діяльності передбачає поетапну передачу дітям ігрових умінь та навичок партнерської взаємодії, й на кожному етапі роль дорослого визначається потребами дитини. Дорослий повинен пам'ятати, що його допомога не може порушувати природності дитячої гри, має бути опосередкованою.

творчисть

 

 

 

 

 

 

 

Середовище для творчості

Художньо - естетичний розвиток дитини — одне з головних завдань сучасної дошкільної освіти, оскільки є невід'ємною складовою формування самоцінної, творчої, активної особистості. Важливою умовою при цьому є створення сприятливого художньо-естетичного середовища. При цьому воно є не лише обов'язковою умовою творчого саморозвитку особистості дитини, а й показником професійної творчості педагогів.

Художньо-естетичне середовище може включати два міні-середовища : культурно-пізнавальне та індивідуально-творче.

Культурно-пізнавальне середовище — це простір, який поповнюється часто змінюваними залежно від навчальних цілей творами мистецтва чи їх репродукціями. Це орієнтує дитину у засобах виразності мистецтва та готує її до засвоєння культурно-сенсорних еталонів ( колір, лінія, світло, простір, звук та інш.), відображених у художньому образі.

Індивідуально-творче середовище забезпечує право на свободу вибору дитини. Дослідницький інтерес має підтримуватися створенням можливостей для малювання, експериментування з різним матеріалом, при створенні колективних робіт.

Необхідність предметно-просторової організації середовища

Правомірність предметно-просторового освоєння мистецтва в дошкільному віці обумовлена такими факторами.

 Різне реалістичне зображення в своїй основі має предметно-просторову форму розуміння дійсності, в якій відображено світогляд художника.(В.А.Фаворський)

 Мистецтво в дитячому віці має освоюватися в активних творчих діях, у відчутті навколишнього середовища і себе в ньому (А.В.Бакушинський)

 Предметно-перетворювальна діяльність в реальному середовищі є початковою формою всіх видів діяльності (В.В.Давидов)

творчисть


КОРОТКО ПРО ІСТОРІЮ НАВЧАННЯ ДІТЕЙ РІДНОЇ МОВИ

Традиційно мету навчання рідної мови та розвитку мовлення науковці та практики вбачали в розвитку усного мовлення як засобу спілкування та пізнання довкілля.

Корифеї вітчизняної методики К.Д.Ушинський та С.Ф.Русова пов'язували реалізацію головної мети з формуваннямшляхом різноманітних вправ на найкращому літературно-художньому матеріалі «дару слова» - здатності самостійно, зв'язно, логічно, граматично правильно висловлювати свою думку.

Якщо загалом таке бачення мети залишалося майже незмінним, то її пріоритетні напрямки на певних етапах визначалмся щоразу по -іншому.

Так, для радянських часів на початку ХХ ст. характерним було спрямування на загальне функціональне застосування мовлення як засобу спілкування та пізнання довкілля. У програмах навчання та виховання дошкільників майже до середини семидесятих років робота з розвитку мовлення навіть не виокремлювалася в спеціальний розділ, а розглядалася як структкрний компонент загальної роботи з ознайомленням з довкіллям та явищами природи. Відсутність чіткості, конкретності у визначенні мовленнєвих завдань надавали такому навчанню мови формального характеру, не давали змоги максимально використовувати потенціал дошкільного віку щодо опанування мовленням. А отже, не було системи наукових досліджень з цієї проблеми.

Починаючи з середини сімдесятих років, під керівництвомвідомого психолінгвініста Ф.О. Сохіна проводилися системні дослідження з різних аспектів проблеми що дало змогу визначити ще один з пріоритетних напрямів, пов'язаний з формуванням у дітей елементарного усвідомлення явищ мови й мовлення, розвитком мовного чуття. Завдання розвитку мовлення та елементарного навчання дітей мови виокремилися у спеціальний розділ освітньої роботи з формування мовлення дошкільнят. Проте характерною ознакою методики тих часів було орієнтування на розвиток окремих мовленнєвих умінь та навичок, які співвідносилися з основними аспектами мовлення — фонетикою, лексикою, граматикою Головні завдання розвитку мовлення в дошкільних закладах того часу показує схема .

Виокремлення завдань розвитку мовлення має умовний характер, оскільки в роботі всі завдання взаємопов'язані, що зумовлюється об'єктивними зв'язками між різними одиницями мови. Саме тому ми розташували їх на схемі в колі. Розвиваючи словник, ми водночас прагнемо досягти правильної , чіткої звукослововимови, засвоєння різних граматичних форм, уміння сполучати слова в реченнях, речення в тексті. Саме тому комплексний підхід до розв'язання мовленнєвих завдань є одним із провідних у дошкільній лінгводидактиці.

Оскільки сучасна методика наповнює визначені на цій схемі основні змістовні лінії оновленим змістом, повернемося до їхньої характеристики пізніше.

Слід зазначити, що останні завдання дещо випадають із загальної низки завдань. Так, ознайомлення дітей із фольклорними та літературними творами визначає важливий напрям виховної та освітньої роботи дошкільного закладу, пов'язаний із застосуванням найефективнішого засобу — художнього слова. На найкращому літературному матеріалі ще з часів Я.А. Коменського вихователі та батьки прагнуть комплексно розвивати мовлення дітей : під впливом художнього слова збагачується словник, розвивається образність мовлення, поетичний слух, мовленнєвотворча діяльність, формуються естетичні та моральні поняття. Отже, якщо правильно сформулювати завдання розвитку мовлення засобами літератури і фольклору, то воно спрямрвуватиметься на формування культури мовлення, яка неможлива без виховання в дітей інтересу та любові до художнього слова.

Якщо всі попередні завдання стосувалися розвитку усного мовлення, то навчання дітей основ грамоти — це перехід від усного до писемного мовлення. Означений напрям теж є дуже важливим для мовленнєвого розвитку дошкільнят. Оволодіння основами грамотності стає можливим лише за умов освоєння дитиною усного мовлення, тобто має бути підготовленим усім попереднім її розвитком. Водночас занурення в знакову систему мови зумовлює її свідоме сприймання як об'єкта вивчення, позитивно впливає на якість усного мовлення, його адекватність і доречність.

У пострадянські часи, коли формування методики як науки відбувалося під впливом людиноцентристських державних освітянських документів, дошкільна лінгводидактика, концептуально інакше стала підходити до визначення завдань мовленнєвого розвитку дітей, розглядаючи їх уконтексті загального розвитку культури особистості.

днз

 
 

Сторінка музичних керівників

Хаперська Ірина Олександрівна,

 
 
 

 
 
 
Значення планування музичних занять з дітьми різного дошкільного віку
 
 Важливе значення в організації музично-естетичного розвитку дітей дошкільного віку є правильно розплановане заняття, під час проведення якого добирають найважливіші завдання, які реально можна розв‘язати за певний час. Важливе значення має перспективне планування, що є основою наукової організації педагогічного процесу музично-естетичного розвитку дітей. При плануванні роботи обов‘язковим має бути врахування вікових особливостей дітей дошкільного віку.
 Молодший дошкільний вік – залучення дітей до слухання у виконанні педагогів, викликати у дітей інтерес до порівняння музичних звуків із звуками навколишнього середовища, привчати дітей розрізняти музику за характером, темпом, динамікою, підводити дітей до розрізнення музичних жанрів, залучати дітей до підспівування та співу разом з дорослими доступних за змістом пісень, формувати музично-рухові навички, заохочувати до емоційного спілкування в таночку один з одним, з дорослими, виховувати основи музичної культури.
 Середній дошкільний вік - збагачення досвіду і розвиток інтересу дітей до виконання вокальних та інструментальних музичних творів, підводити дітей до розуміння співвідношення змісту з найбільш яскравими засобами музичної виразності твору, продовжити ознайомлення з доступними для дітей зразками української народної музики, закладати основи музичної культури. Вчити співати природним голосом, без напруги, розвивати вміння до танцювально-ігрової діяльності, заохочувати дошкільнят до активної участі у фольклорних дійствах, зацікавити дітей мелодійними музичними іграшками-інструментами, залучити дітей до відтворення на інструментах звуків природи.
 Старший дошкільний вік - Збагачення музичного досвіду дітей, використовуючи вже знайомі їм твори та зацікавлюючи новими інструментальними і вокальними творами із складнішим розвитком музичного образу, підтримувати у дітей бажання співати, виховувати любов до пісні, залучати дітей до імпровізації, сприяти розвиткові творчих здібностей дошкільнят.

 

 Особливості планування музичних занять із різними віковими групами. 
 
 Планування музичних занять з дітьми дошкільного віку здійснюється відповідно планування роботи дошкільного навчального закладу.
 Діяльність дошкільного навчального закладу регламентується планом роботи, який складається, як правило, на навчальний рік та оздоровчий період.
 План роботи державного та комунального дошкільного навчального закладу затверджується керівником дошкільного навчального закладу і погоджується з відповідним органом управління освітою.
 План роботи приватного дошкільного навчального закладу затверджується засновником (власником) дошкільного навчального закладу і погоджується з відповідним органом управління освітою.
 До переліку обов‘язкової документації музичних керівників дошкільних навчальних закладів, відповідно до «Інструкції про ділову документацію в дошкільних закладах», зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 15 червня 1998 р. за № 378/2818, входять:
 2.5.1. Календарний план роботи.
 2.5.2. План проведення масових заходів, дійств музично-естетичного циклу.
 2.5.3. Сценарії свят, розваг, театральних вистав тощо.
 2.5.4. Щоденник обліку індивідуальної (гурткової) роботи з дітьми.
 Відповідно до інструктивно-методичного листа МОН України від 01.10.2002 р. №1/9 -434 « Про планування освітнього процесу в дошкільному навчальному закладі», планування з музичного виховання в дошкільному закладі має здійснюватися згідно з його основними положеннями та рекомендаціями: «складаючи плани своєї роботи, педагогам-вихователям різних вікових груп, музичним керівникам, інструкторам з фізичного виховання, вихователям з образотворчої діяльності та іншим фахівцям – важливо враховувати вимоги Базового компонента дошкільної освіти, чинних програм розвитку, навчання та виховання дітей, завдання та зміст заходів, закладених у річному плані роботи дошкільного закладу, зберігши перспективну і поточну (календарну) форми планування».
 Отже, музичні керівники в дошкільному закладі мають вести перспективний план роботи ( його можна спланувати на навчальний рік, півріччя, квартал, місяць) та поточний (календарний) план роботи. Форма складання перспективних і поточних планів довільна: текстова чи графічна.
 Педагогічна рада закладу на установчій серпневій педагогічній раді розглядає, обговорює обрані форми та види планування, за якими працюватимуть педагоги, та затверджує їх. Крім того, на установчій педраді закладу розглядають питання про використання в роботі чинних програм МОН України, можливість використання варіативних програм або методик, що ними будуть керуватися у своїй роботі педагоги.
 Плани роботи педагогів перевіряє та затверджує завідувач або вихователь-методист щомісяця.

 

 Складання перспективного плану з музичного виховання. 

 

 В «Інструкції про ділову документацію в дошкільних закладах» цей план для музичного керівника дістав назву «План проведення масових заходів, дійст музично-естетичного циклу» (індексація 2.5.2.). Під час його складання потрібно врахувати всі форми роботи з музичного виховання: проведення свят, розваг роботу з батьками, роботу з вихователями, гурткову роботу. Зазначимо, в який спосіб можуть бути розписані ці форми роботи.
 Проведення свят містить визначення тематики свята, вказівку на термін, відповідальних,, примітку (у виборі кількості та тематиці свят слід керуватися вимогами державної програми.
 Розваги проводять один раз на два тижні в кожній віковій групі. Під час їх проведення враховують: тематику розваги. Форму проведення, вказівку на терміни, відповідальних, примітку.
 Робота з батьками містить форму проведення, тематику, термін (тематика та форма проведення заходів з батьками виписується із річного плану ДНЗ).
 У плані необхідно зазначити, хто з вихователів відповідальний за підготовку оформлення, костюмів, атрибутів, за загальну організацію і проведення розваг.
 Розваги можна проводити у вигляді концертів, театральних дійств, інсценівок, лялькових вистав, тематичних занять, слухання музичних казок, спільних вечорів для дітей і батьків. Для показу лялькового театру, діафільмів, концертів самодіяльності тощо можна об‘єднати 2-3 групи. Цей момент має бути врахований у плані.
 Музичний керівник тісно співпрацює з вихователями груп, тому під час планування занять та вечорів розваг рекомендовано враховувати зміст занять з розвитку мовлення, зображувальної діяльності тощо.
 Також з метою систематизації послідовності у доборі програмових завдань, репертуару для занять необхідно складати перспективний план роботи з музичного виховання на 2-3 місяці, адже у програмах навчальний матеріал не розподілений навіть на квартал, не враховано конкретні умови кожного дошкільного навчального закладу. Наведемо приклад до складання перспективного плану, який запропоновано Н.Вєтлугіною
Наша творча майстерня
Музичне  виховання  в нашому дошкільному 
 закладі
 здійснюється на традиційних музичних заняттях та на заняттях з використанням
 інноваційних музичних технологій та методик.

disney1161

 

Музичне виховання дітей

    Музичне виховання дітей - це синкретичний творчий процес, який відповідає їхнім етико-естетичним потребам та гарантує інтенсивність емоційно-почуттєвих зусиль, збуджує прояви творчості, забезпечує поліваріантність вибору засобів ведення продуктивної діяльності. Музичне виховання не лише залучає дитину до світових культурних надбань, а й формує її ціннісне ставлення до навколишнього світу, дає змогу гармонійно розвиватися.
    Вплив музики на емоційний,творчий,психічний розвиток дитини безперечний. Музика здатна викликати у малюка шквал почуттів і переживань. Вже в перші місяці дитина прислухається до мелодійних та заколисуючих звуків колискової,жваво реагує на танцювальну музику, зупиняє погляд на музичному інструменті, що звучить.
    Музичні здібності у дітей проявляються дуже рано. Музика постійно викликає в дитини посмішку, рух, вона вся ніби перетворюється та пожвавлюється. З віком емоційний відгук дитини на музику носить більш визначений характер. Музичне виховання є органічною складовою всього навчально-виховного процесу в дитячому садку. Музична практика дитини виявляється через сприйняття музики, її виконання та музично-освітню діяльність. У процесі музичного виховання діти ознайомлюються з різними музичними творами, набувають певні знання, виробляють уміння й навички слухання музики, співу, музично-ритмічних рухів.
    Я, як і багато педагогів, протягом багатьох років своєї діяльності займалась пошуком цікавих і нетрадиційних шляхів у творчій взаємодії з дітьми. Мене хвилювали питання, як зробити, щоб кожне музичне заняття було цікавим для дітей, як ненав’язливо, легко і просто розповісти їм про музику, навчити їх чути, бачити, розуміти, фантазувати, відгадувати. 
    Протягом кількох років я веду поглиблену роботу за темою «Використання сучасних технологій у процесі навчання дошкільнят грі на музичних інструментах». 
    Адже, гра на музичних інструментах-це один з видів дитячої виконавської діяльності, яка надзвичайно приваблює дошкільнят. У процесі гри на музичних інструментах удосконалюються естетичне сприйняття й естетичні почуття дитини.
    Гру на музичних інструментах я використовувала:
• на музичних заняттях;
• в процесі театральної діяльності дошкільників;
• під час виступів дошкільників на святах;
• у гуртковій роботі.
Для багатьох дітей гра на дитячих музичних інструментах допомагає передати почуття, внутрішній духовний світ. Це прекрасний засіб не лише їх індивідуального розвитку, а й розвитку мислення, творчої ініціативи, свідомих відносин між дітьми. Тому в своїй роботі я приділяю велику увагу навчанню дітей грі на музичних інструментах.
   

disney2291

Музичний керівник розвиває

 

Музичний розвиток

 

 

 

Музичний керівник — перший вчитель музики — виконує важливу місію: дбайливо відкриває дітям завісу потаємного світу мистецтва, прищеплює любов до вічного і прагне виховати у кожній дитині гармонійну особистість. Важко переоцінити вплив музики на людину. Це живе невичерпане джерело натхнення. Музика може надати насолоду, але також одночасно може викликати сильне душевне переживання, збудити до роздумів, відкрити невідомий світ фантазій. Я, як і багато педагогів, протягом багатьох років своєї діяльності займалась пошуком цікавих і нетрадиційних шляхів у творчій взаємодії з дітьми. Мене хвилювали питання, як зробити, щоб кожне музичне заняття було цікавим для дітей, як ненав’язливо, легко і просто розповісти їм про музику, навчити їх чути, бачити, розуміти, фантазувати.

Протягом кількох років я веду поглиблену роботу за темою «Використання сучасних технологій у процесі навчання дошкільнят грі на музичних інструментах». Адже, гра на музичних інструментах — це один з видів дитячої виконавської діяльності, яка надзвичайно приваблює дошкільнят. У процесі гри на музичних інструментах удосконалюються естетичне сприйняття й естетичні почуття дитини.

Гру на музичних інструментах я використовую:

  • на музичних заняттях;
  • в процесі театральної діяльності дошкільників;
  • під час виступів дошкільників на святах;
  • у гуртковій роботі.

Для багатьох дітей гра на дитячих музичних інструментах допомагає передати почуття, внутрішній духовний світ. Це прекрасний засіб не лише їх індивідуального розвитку, а й розвитку мислення, творчої ініціативи, свідомих відносин між дітьми. Тому в своїй роботі я приділяю велику увагу навчанню дітей грі на музичних інструментах.

 

Консультація для батьків

Як розвивати музичні здібності дитини?

Музичний розвитокМузика для малюка — чарівний світ радісних почуттів і переживань. Але цей світ лише тоді стане зрозумілим і близьким, коли в дитини будуть розвинуті музичні здібності й насамперед музичний слух та емоційна чутливість. Чи можна розвинути музичні здібності у дітей? Які види художньої діяльності найбільш доступні дошкільникам? Коли і як прилучати малят до музики? Цій багато інших запитань ставлять батьки. Що ж, знати це справді дуже важливо.

На думку вчених музичний розвиток починається дуже рано. Пригадайте, як сприймало музику ваше немовля, коли йому ще й року не було: воно немов завмирало, реагувало усмішкою, окремими рухами. Спершу ви спонукали маленького плескати в долоньки, розгойдувалися в такт музики, а дещо пізніше помітили, що воно й саме цього прагне. А як люблять трохи старші малята дитячі пісеньки, мультфільми, в яких багато музики!

Розвиток музичних здібностей може здійснюватися в різноманітній діяльності, яку організує з дитиною дорослий: під час занять співами, ритмікою, танцями, слухання музики, гри на інструментах.

Насамперед треба розвивати емоційну чутливість до музики, що починається з уміння сприймати контрастний настрій (характер) пісень та інструментальних п’єс. Усі діти виросли під колискову музику. Вона заспокоювала, створювала приємний стан. Під мамин спів дитина спокійно засинала і, як правило, міцно спала.

Ось ви ввімкнули програвач чи магнітофон. Подивіться, як поводиться дитина під час слухання музики, чи захоплена вона твором, який слухає. Про це можна судити за її позою, рухами, мімікою, жестами. Уже в дошкільні роки у дитини з’являються улюблені твори, вона хоче їх слухати, радіє, коли вони звучать. Маля захоплює звучання власного голосу чи музичного інструменту. Йому потрібна різна музика: весела, сумна, повільна, швидка тощо. Щоб посилити сприймання музичного твору, можна використовувати музику як фон при розгляданні художньої картини або слуханні казки, при малюванні чи ліплені. Чим частіше звучить музика, доступна дитині, вдома, тим більше шансів виховати в малюка любов до неї.

 

Порада батькам

Музичний розвитокБачити в дитині не тільки свою дитину, а насамперед, — особистість. Виявляти в ній талант, намагатися допомогти розвивати його, берегти дитячий голос, не принижувати дитину, а стати для неї справжнім другом. Гуманне ставлення до її недоліків та надавати дитині право на власну думку, сприймати її такою, як вона є, підтримувати в будь-якій ситуації, вміти ставати на її місце і любити!

 

Бережіть дитячі голоси

Музичний розвитокВ дошкільних навчальних закладах, вдома, на дитячих вечірках (днях народження), на вулиці дуже часто просять дітей голосно відповідати, читати вірші, співати, щоб всім було чути. Але багато батьків та педагогів не розуміють, що потрібно запобігати щонайменшому перегріванню голосових зв’язок дітей, слідкувати, щоб режим дитячої розмови був помірним, заборонити дітям надто голосно сміятися, вигукувати. Як скоріше заспокоїти дитину, коли вона плаче, кричить. Голосовий апарат – це частина нашого організму і за його станом необхідно стежити. Тому необхідно дотримуватись правил його гігієни та охорони, а саме:

  • уникати крику, тривалого мовленнєвого навантаження;
  • не співати під час хвороби;
  • не співати на вулиці у холодну пору року;
  • обмежувати вживання гострих, солоних, занадто холодних та гарячих страв;
  • категорично заборонити дітям вживання газованих напоїв.

На голосову функцію дуже впливає хвилювання. Через те, батьки та педагоги повинні подбати про створення позитивного, психологічного клімату у дитячому колективі та сім’ї.

 

Заспокой дитину, мамо,
Щоб не плакала вона.
Вона буде краще спати
І здоровою вставати.
Буде спокій і терпіння,
І до всього тяга й вміння.
 
Музичний розвитокЗаспокой дитину, тату,
Щоб потішилась вона
І в твоїх обіймах міцних
Розцвіте в душі весна.
Щоб дитя не хвилювалось,
Cам на сам не залишалось.
Відчувало ласку, спокій,
Розкажи дл

Методичні рекомендації 

з розвитку креативності для  музкерівників

     Дитина дошкільного віку - це маленька людина з відчуттям природного відкриття світу, з потре¬бою у новизні, тобто у творчості. Вона здатна тво¬рити яскраво й талановито, якщо будуть для цього сприятливі умови: дорослі прихильно ставитимуть¬ся до найнеймовірніших версій і форм прояву її фантазії. Щоб підтримати дітей у їхніх природних творчих прагненнях і проявах, треба вміти запро¬понувати їм такий матеріал, з яким вони зможуть творити й фантазувати. Одним із таких матеріалів може бути музика.

 

 

     Для цього педагог має знати:

♦ види дитячого музичного фантазування;

♦ етапи розвитку творчої активності дітей.

     Педагог повинен уміти:

♦ уникати прямого повідомлення необхідних знань, створювати ситуації, які спонукають ди¬тину шукати відповіді на запитання, способи діяльності;

♦ розвивати нестандартне мислення, руйнувати стереотипи.

     Зазвичай причиною непопулярності у дітей му¬зичної діяльності виступає репродуктивний харак¬тер подання їм знань, формування умінь і навичок. Коли педагог прямо навчає дитину слухання, му¬зичної грамоти, співу, тобто дає їй певні музичні стандарти, формули, вона лише відтворює почуте, побачене. Суто професійний і репро¬дуктивний характер навчання музики аж ніяк не спонукає до прояву природності, самобутності.
     Відтак помітно знижується природна творча активність дітей, занурених у вже готовий світ музичних явищ, правил, норм, оцінок, переживань.
     Розвиткові дитячої творчості за допомогою музики сприяє імпровізація. Вона дає змогу імітувати природність і непередбачуваність самого життя. Імпровізація може застосовуватись у двох напрямах фантазування. Це можуть бути: імпровізація з музичними звуками та імпровізація під музику. В імпровізації з музичними звуками виділяють такі види фантазування: тембральне, ритмічне та мелодійне. В імпровізації під музику виділяють графічний і пластичний види музичного фантазування.
     Подібні фантазування можна організвувати окремо з кожного виду музичної імпровізації або з кількох водночас залежно від розвязуваного завдання. Робота проводиться постійно на будь- якому занятті або поза заняттями по 3-5 хвилин. Можна по-різному називати такий вид діяльності : хвилинки фантазування або пластична розминка. Головне - визначити мету, яку можна реалізувати в тому чи іншому разі.
     Дитина проходить три етапи у розвитку своєї творчої активності.
     На першому етапі, спираючись на емпіричний досвід, а також інтуїтивно дотримуючися соціальних законів і настанов педагога, вона ознайомлюється зі способами фантазування (пошуково-наслідувальний спосіб засвоєння).
     На другому етапі дитина осягає способи фантазування у співтворчості з тими, хто її оточує, а також у процесі індивідуального самовираження (пошуково-евристичний спосіб засвоєння).
     На третьому етапі опановує способи фантазу¬вання, які допомагають їй самостійно створюва¬ти уявну дійсність за допомогою музичних звуків (пошуково-креативний спосіб засвоєння).
     Завдання педагога - зруйнувати стереотипи, що вже склалися, зберегти природну здатність дитини до активності та, спираючись на музичні стандарти, допомогти нові їй осягнути нові способи творчої діяльності з музичним матеріалом.

ІМПРОВІЗАЦІЯ З МУЗИЧНИМИ ЗВУКАМИ
1. Темброве фантазування

     Звуконаслідування найближче дітям дошкільного віку, тож саме з нього й слід розпочинати тембро¬ве фантазування. Нехай дитина придумує і виконує за допомогою голосу музично-шумові картинки до будь-яких сюжетів, близьких і зрозумілих їй. Напри¬клад: "Пташиний двір", "Ми в лісі", "Відпочиваємо біля моря", "Ми в зоопарку" і т.д.
     Тембровому збагаченню звуконаслідування до¬помагають спостереження за тваринами і птахами: слухання й відтворення цвірінькання горобців, гуління голубів, криків чайок, квакання жаб, дзижчан¬ня джмелів, писку комарів, шуму машин та ін.
     Опанувавши способи звуконаслідування тварин і птахів, можна переходити до зображення голо¬сом звуків, що їх видають навколишні предмети, до відтворення різних побутових звуків: як тече вода з крана, риплять двері, шелестять сторінки книги, дзенькає посуд тощо. А вже потім малі озвучують вигаданих ними персонажів: мову мешканців інших планет, старого корча, сонячного зайчика тощо.
     Світ звуків навколо нескінченний, уявні образи - завжди унікальні й неповторні, й можливості голо¬су також необмежені. І це дитина може зрозуміти тоді, коли сама пройде шумову і звукову "школу", що поліпшить її слух, виразність тембру голосу у співі та мовленні.

2. Ритмічне фантазування

     Відчути ритмічність навколишнього світу дити¬на здатна лише отримуючи м'язові відчуття, тому ритмічне фантазування має злитися з пластичним. Відповідну роботу доцільно розпочинати з фантазування на тему власного імені кожного. Наприклад: ритм імені можна озвучити однаковим за кількістю складів плесканням у долоні, з довшим звуком на ударному складі або з коротшим звуком - на
     Ускладнення - придумати комусь (за бажанням) ритмічне ім'я, враховуючи його характер. Спочатку діти гуртом обговорюють характер обраної дитини, проте лише з позитивного боку. Скажімо, про занадто актив¬ного краще сказати, що він упевнений, напо¬легливий. Далі діти придумують певний ритм і за мить подають варіанти його ритмічних імен. Ритм імені, визнаний найкращим, ви¬конується всіма виразно й музично.
     Можна також запропонувати малятам добирати ритм до різних фраз та віршованих рядків, заздалегідь обговоривши з дітьми характер, настрій, зміст, образи та їхній роз¬виток. Можливі й зупинки - паузи - та інші особливості вірша.
     Ритмічним фантазування можуть бути "ритми-діалоги", де дитина має продовжити виконаний педагогом ритмічний мотив, "підхо¬пити" перше або завершальне відбиття, проплескавши почутий ритм і створити власний мотив; або придумати "розмову рук" у парі з педагогом чи однолітком. При цьому важливо, щоб діти відчували спільність ритмічної пульсації, розуміли, що кожний створений ними ритмічний уривок є частиною загальної ритмічної картини. Надалі різноманітні "ритми-діалоги" можна виконувати на шумо¬вих та ударних дитячих музичних інструментах.
     Оскільки центр відчуття ритму міститься в лівій, "логічній", півкулі, то завдяки ритмічному фантазу¬ванню розвивається розумова активність дітей.

3.Мелодійне фантазування

     Мелодійне фантазування - найбільш музичне, тому й найскладніше для дітей. Це, передусім, спів. Дітям пропонують придумати мелодійне ві¬тання або прощання, наприклад, часто й ритмічно повторюючи слова: "Добрий ранок", "Привіт, при¬віт, усім привіт", "Здрастуйте, діти". Ускладнення - придумати варіанти наспіву колисанки, закличного звучання труби, святкового дзвону і т.д.
     Власне фантазуванням стануть мелодії, придума¬ні дітьми до різних образів із використанням різно¬манітних штрихів: тембру голосу, сили звука, темпу мелодії. Уявлюваними можуть бути: тварини, люди, явища. Водночас образ обов'язково обговорюється, і мелодія придумується відповідно до його характеру, зовнішнього вигляду, стану, розвитку. Наприклад, заєць - мелодія жвава, уривчаста, звуки короткі, ритм чіткий; дівчинка сміється - мелодія бадьоро ллється на високих звуках; поривчастий вітер - мелодія по¬чинається з низьких звуків і, пришвидшуючися, під¬німається до високих, звучить голосно, уривчасто.
     Спочатку діти імпровізують лише голосом без жодного музичного інструмента. Вже згодом, щоб прикрасити мелодію, підіграють на чомусь на власний вибір. Ускладнення - імпровізації-розповіді ді¬тей про себе, про свого друга, про те, як провели вихідні абощо.
     Музичне фантазування може бути найрізноманіт¬нішим. Якщо таку роботу проводити систематично, залучаючи дітей до творчості і співтворчості, ре¬зультати будуть досить високі. Діти складатимуть коротенькі мелодії, охоче й виразно виконувати¬муть їх голосом та на інструменті.

ІМПРОВІЗАЦІЯ ПІД МУЗИКУ

1. Графічне фантазування

     Несвідомі процеси, які відбуваються під впливом навколишніх звуків, мовлення, не керуються люди¬ною, але їх можна виразити графічно. Слухаючи ко¬гось по телефону або лекцію, ми мимоволі починає¬мо щось креслити, тобто графічно передаємо наше неусвідомлене ставлення до отримуваної інформації. Те ж саме може відбуватися під впливом музики.
     "Спонтанне малювання під музику". Дітям пропонують малювати все, що завгодно у час, коли звучить музика. Дають їм для цього олівці, фарби, крейду тощо. Музичний фрагмент має бути яскра¬вий, емоційно багатий, але не гучний, не надто швидкий (не більше 60-65 ударів за хвилину), а та¬кож нетривалий - 2-4 хвилини, якщо діти малюва¬тимуть по завершенні музики, і 7-10 хвилин, якщо малюватимуть під неї.
     На завершення нехай усі висловляться. Може, хтось розповість якусь історію, а можливо, це бу¬дуть своєрідні одкровення, породжені несподівани¬ми почуттями. Наприкінці бажано повідомити дітям, як називається твір і хто його написав. Рекомендо¬вані музичні твори: "Прелюдія № 8" Й. С. Баха, "Пре¬людія № 4" Ф.Шопена, "Баркарола" П.Чайковсь-кого, "Пастораль" Ж. Бізе, "Лебідь" К. Сен-Санса, "Сентиментальний вальс" П. Чайковського.

2. Пластичне фантазування

     Чим молодша дитина, тим природніші, пластичніші її рухи. Мимовільна реакція на випадкові або постійні жести, міміку, рухи дорослих викликає у неї появу рухо¬вих стереотипів. Відтак пластичне фантазування відновлює природ¬ну тілесну гнучкість та виразність. Вправи під музику варто розпо¬чинати з рухів усього тіла, корпу¬са, ніг, рук, голови. Рухова амп¬літуда має бути велика та повна, щоб працював кожний суглоб. Це створює у дитини відчуття краси, гнучкості, виразності, пластичнос¬ті свого тіла. Можливі, скажімо, такі варіанти рухів рук: до себе, від себе, в сторони, вгору, вниз, назад, хвилеподібно, гвинто¬подібно, з легкими вигинами в суглобах, як це роблять танцівниці.
     Такими ж різноманітними можуть рухи для ніг: повіль¬ні присідання, розведення ніг у сторони, виразні рухи на паль¬цях, пружинні кроки тощо; для корпуса: повороти, "закрутка" тулуба, підняття плечей, рухи в талії, прогинання назад, уперед, в сторони, розтягання бічних м'язів тулуба тощо.
     Різним рухам, позам, жестам знадобляться образні назви. Наприклад, долоні, повернені до¬середини, заведені назад руки, витягнута шия і розслаблений корпус є позою, яку можна назвати "Добрий пінгвін". Цей етюд добре виконуєть¬ся під "Вальс-жарт" Д. Шостаковича.
     Після виконання крупних рухів доцільно запро¬понувати дітям вправи на розминку дрібної муску¬латури. Це може бути пальчиковий пантомімічний "театр", де діти розігруватимуть коротенькі сценки без звуку. Таким сценкам можна дати назви: швидкі рухи пальців - "Пурхання метеликів'1; обертання передпліччями з нерухомими ліктьовими суглобами - "Кумедний Арлекін", хапальні рухи пальців ніг - "Курка на сідалі".
     Певним етапом роботи стане імпровізаційний тіньовий театр. Тут потрібні ширма з білої тканини (або двоє тримають простирадло), за якою встановлюють досить яскраву лампу. Діти-виконавці по черзі імпро¬візують рухами під музику у просторі між тканиною і лампою, показуючи свою "виставу" глядачам, Музич¬ним тлом можуть слугувати "Скороминущості", "Сарказми" С. Прокоф'єва або прелюдії Д. Шостаковича.
     За умови систематичної роботи вдало розігрува¬тимуться дітьми за допомогою рухових імпровіза¬цій музичні твори Р. Щедріна "Пустотливі частівки", С. Прокоф'єва "Казочка", окремі п'єси К. Сен-Санса з "Карнавалу тварин", П. Мусоргського з "Картинок з виставки".

Котики

 

Цікаві поради для батьків

батькам на замітку

 

 

Батьки і діти — це любов і сльози,

Це вічне щастя і одвічний біль.
Це сонце і тепло, сніги й морози,
Мед на вуста й на вічні рани сіль.
Як на троянді — колючки і квіти,
Так і в житті є радість і печаль.
Високі мрії й дуже різні діти...
Чомусь таке трапляється, на жаль.
Всім хочеться все мати в ідеалі,
Причому водночас і без зусиль.
Щоб щастя без труда та без печалі
Пливло саме у руки звідусіль.
Та у житті такого не буває.
Запам’ятати треба в чому річ:
Зоря щаслива лиш тоді засяє,
Якщо трудитись будеш день і ніч.
А діти — це і щастя, і турбота,
Відповідальність і тривога теж.
Без відпочинку й вихідних робота,
Любов така, яка немає меж.

  

 

 


 Пам'ятка батькам

 

«Ваша власна поведінка — найвирішальніша річ. Ви думаєте, що виховуєте дитину тільки тоді, коли з нею розмовляєте чи караєте її. Ви виховуєте її кожну мить Вашого життя, навіть тоді, коли Вас немає вдома».

 

                                                         А.С. Макаренко

Любіть дитину не за те, що вона розумна чи красива, а лише за те, що вона Ваша рідна дитина.
Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мову. Цікавтесь її справами і проблемами. 
Надавайте дитині самостійності в діях і прийнятті рішень. 
Не відгороджуйте дитину від обов'язків і проблем. Вирішуйте всі справи разом із нею. 
Слідкуйте за своєю зовнішністю. Дитина повинна пишатися Вами.
Привчайте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички і любов до праці. 
Пам'ятайте, що дитина коли-небудь подорослішає  і їй доведеться жити самостійно. Готуйте її до майбутнього життя.
Ви — перший друг і порадник дитини.

 

 


                              «ЗАБОРОНЕНІ» ЗВЕРТАННЯ ДО ДИТИНИ:


Скільки разів тобі повторювати...
Я сказала — зроби...
Ти що, не розумієш?..
У всіх діти як діти, а ти...
За що мені така кара...
Не лізь, якщо не можеш зробити...
І в кого ти тільки такий вдався... 
Невже тобі важко запам'ятати, що...
У моєї подруги дитина — просто ангел, а ти в мене...  


                               «ПОТРІБНІ» ЗВЕРТАННЯ  ДО  ДИТИНИ:

Вирішимо все разом...
Як ти вважаєш...
Мій любий...
Це ти добре придумав(ла)...
Таке тільки ти міг придумати...
Я не сумніваюся, що ти в мене найрозумніший(а)...
Я так вдячна долі, що ти в мене є...
Впевнена, що ти зможеш...
Я завжди знала, що моя дитина найкраща...

 

 


  

Сім'я - це те первинне середовище, де дитина повинна вчитися робити добро.                               
 В. Сухомлинський

 

Підтримуйте дитяче прагнення бути хорошим, бережіть його як найтонший порух людської душі, не зловживайте своєю владою, не перетворюйте мудрість батьківської влади на деспотичне самодурство.                            В. Сухомлинський

 

Народні приказки та прислів’я

 

Малі діточки - що ясні зірочки: і світять, і тішать у темну ніченьку.
Діти - як квіти: поливай, то ростимуть.
Дітки плачуть, а в матері серце болить.
Нащо ліпший клад, коли в дітках лад.
Не доспи, не доїж, а дитину потіш.
Великі діти - великі й клопоти.
Мала дитина - не виспишся, більша дитина - не наїсися, велика дитина - не вбережешся.
Умієш дітей родити - умій же їх вчити.
Любо й неньці, як дитина в честі.
Як не навчиш дитину в пелюшках, то не навчиш і в подушках.
Учи дітей не страшкою, а ласкою.
Не та мати, що народила, а та, що виховала й вигодувала.
Не той батько, що зродив, а той, що до ума довів.
Батьків хліб не навчить, як треба жить.
Як батька покинеш, то й сам загинеш.
Шануй батька й неньку, буде тобі скрізь гладенько.

 

 

Що ми знаємо про сучасних дошкільників.

Які вони?

Особливості розвитку сучасних дітей дошкільного віку – серйозна проблема для дослідження. Наприклад, багато завданнь, які раніше ефективно використовували при тестуванні дітей дошкільного віку, успішно виконують діти раннього віку. Трирічна дитина може дуже швидко збирати пазли з дванадцяти елементів.


 

                                                                                         


 

                                       Виростити генія

    Сьогодні батьки найбільше піклуються про здоров’я дитини та про її інтелектуальний розвиток. Яка ж мама не захоче, щоб її малюк був найрозумнішим і найталановитішим! А про маленького вундеркінда мріють чи не всі майбутні батьки. Що ж зробити для того, щоб у вашій сім’ї виріс талант? Насамперед пам’ятайте : ваша дитина – вже маленький геній. Тепер потрібно лише трохи допомогти з вашого боку.

                                                                       


 


  

Батькам на замітку.
 

Дізнайтесь більше про прогулянку з дитиною взимку

 Пам'ятаєте в дитинстві це радісне збудження, коли, прокинувшись, раптом виявляєш, що все навколо біле? Постарайтеся, щоб і ваші діти отримували задоволення від зими, тому як можна раніше поясніть їм, що коли випав сніг, це зовсім не означає, що вони повинні залишатися вдома - але, звичайно, для прогулянок у них має бути відповідний верхній одяг, щоб вони не замерзали і завжди залишалися сухими.

 

 

  h

Коли дитина не бажає ділитись.

h

Часто батьки стикаються з цією проблемою у віці від двох до чотирьох років, коли у дітей звичайно відбувається становлення власного Я, і часто улюблена іграшка повністю зливається в дитини з уявленням про себе, стає нібито її частиною. Дорослим дуже важливо розуміти це, і тоді в діях дитини. Ви побачите не жадібність, а природне прагнення відстояти себе й зберегти межі своїх володінь. Чутливі та не дуже товариські дітлахи і в старшому віці не завжди можуть сприймати улюблені речі або іграшки окремо від себе.
Якщо прояв жадібності є нестійким, зустрічається в певних ситуаціях, то батькам цілком під силу допомогти дитині облишити цю властивість назавжди. Для початку розповідайте дитині, що почуває людина, з якою вона не бажає ділитися. Навчіть її ділитися та обмінюватися. Наприклад, Ви помітили, що інше маля зацікавлено дивиться на шикарну машинку, що тримає в руках Ваш син. Намагайтеся перемкнути увагу дитини на іграшку приятеля. Запропонуйте дітям зробити обмін «на певний час». Ви побачите, поступово дитина навчиться отримувати насолоду від того, що вона змогла комусь подарувати радість. Мало розповідати дитині, що потрібно бути щедрим. Потрібно ще й показувати це на власному прикладі. Малюк обов'язково скопіює Вашу поведінку. 
Не перестарайтеся! Якщо малюк тільки но отримав бажаний подарунок, не примушуйте негайно ж віддати іграшку або показати комусь із дітей. Не потрібно відразу говорити дитині, що вона — «жаднюга», як би не був Вам неприємний її вчинок. 
Що робити, якщо Ваша дитина жадує?
У жодному разі не називайте її «жаднюгою».
Не просіть дитину поділитися іграшкою, якою вона сама ще не істигла награтися.
Заохочуйте «добрі» учинки, говоріть, що Вам подобається, коли маля чимось поділилося.
Залучайте дитину до підготовки свят і придумування сюрпризів для близьких і друзів.
Демонструйте приклад власної доброти й щедрості.

днз

 

Дозволяти або не дозволяти дітям грати в комп'ютерні ігри? Якщо дозволяти, то з якого віку? І якщо обирати ігри, то які?

Самі для себе визначте, що Ви хочете отримати від комп'ютера? Щоб дитина просто була зайнята та не заважала Вам? Або, можливо, Ви прагнете розвити в дитині які-небудь навички та уміння? А може, Ви переживаєте, щоб у Вашої дитини все було не гірше, ніж в інших?
Якщо причина того, що Ви дозволяєте Вашому малюкові сидіти за комп'ютером і грати в комп'ютерні ігри,— бажання просто зайняти його, щоб він Вам не досаждав, відразу будьте готові до того, що через певний час Вам буде важко відірвати дитину від монітора.
Друга причина — розвиток. Ви не можете розвивати малюка тільки за допомогою фарб, олівців, конструкторів,пластиліну, книжок і настільних ігор, бо є безліч розвивальних комп’ютерних ігор, які допомагають малятам навчитися малювати, вивчати англійську мову, учитися читати і рахувати, ознайомлюватися з навколишнім світом. С розвивальні ігри, які навчають малюка сполучати кольори, відтворювати в пам'яті картинки, складати предмети з геометричних фігур. Є комп'ютерні енциклопедії, що дають дитині знання в цікавій ігровій формі. Широкою популярністю користуються і так звані інтерактивні книги, що нагадують пластинки з улюбленими казками, але такі, що тренують пам'ять та увагу, пропонують виконати різні цікаві вправи на розвиток навичок читання, логічного мислення. Дошкільникам можна пропонувати «паззли»: це теж розвиває просторове і логічне мислення.
Час, що малюк проводить за комп'ютером, Ви повинні обмежити і суворо контролювати. Особливо захоплюються комп'ютерними іграми діти з низькою самооцінкою, що погано встигають на заняттях, що відчувають труднощі в спілкуванні з однолітками. Звичайно, поринання у світ фантазій, мрій і гри завжди був властивий людям із тендітною психікою. Але читання книг, а тим більше, творчість вимагають зусиль. Тут все просто, і при цьому в людини створюється враження власної могутності. Ви тільки уявіть собі: дитина сидить перед екраном і розпоряджається життям малюсіньких людей. Простим натисканням кнопки вона може знищити десяток ворогів. У дійсності ж вона не вміє практично нічого: ні дати здачі кривдникові, ні залізти на дерево, ні підтягтися па турніку, пі захопити дітей грою. Але їй все це і не потрібно! Навіщо, коли є легший спосіб відчути себе суперменом? У всьому повинна бути міра.

днз

 

 

             

Як ставитися до комп'ютерних ігор?

Для початку пограйте в комп'ютерну гру самі, щоб зрозуміти, чи підходить вона дитині. Щоб зрозуміти, чи підходить гра за віком, до даних, позначених на етикетці, додавайте від 3 до 6 місяців (і навіть 1-1,5 року, якщо Ваш малюк летко збуджується, емоційно нестійкий, виявляє ознаки ігроманії, залежність від ігор або йому менше 6—7 років).
Віддавайте перевагу іграм із тими персонажами, які вже знайомі Вашій дитині за казками, мультиками або Вашими розповідями.
Якщо Ви відчули, що комп'ютерна гра починає «затягувати» дитину, скоріше намагайтеся наповнити її життя гарними враженнями.

днз

 

діти

   Діти вчаться з того, що бачать у своєму оточенні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Як що дитина зазнає постійної критики, вона вчиться звинувачувати.
Як що дитина бачить ворожість, вона вчиться битись.
Як що з дитини насміхаються, вона буде нерішучою.
Як що дитину постійно присоромлюють, вона почуватиметься винною.
Як що до дитини терпимі – вона вчиться бути терпимою.
Як що дитину підтримують – вона вчиться впевненості.

Як що дитину хвалять – вона вчиться цінувати інших.
Як що з дитиною поводяться справедливо – вона вчиться справедливості.
Як що дитина почувається в безпеці – вона вчиться довіряти.
Як що дитину хвалять, юна вчиться поважати себе.
Як що дитину приймають і поводяться з нею по-товариськи – вона вчиться бачити любов у цьому світі.

практичний психолог

Інформація для небайдужих батьків майбутніх першокласників.

Замислимося, про що ми насамперед думаємо, коли говоримо про готовність дитини до школи? Насамперед все ж таки йдеться про інтелектуальну готовність. Але недооцінка фізичного аспекту розвитку дитини призводить до того, що дитина йде до школи фізично ослабленою та психологічно незрілою. Батькам варто подумати, чи не слід приділити увагу саме фізичній підготовці дошкільняти, а не тренувати його з письма та читання.

Цей матеріал допоможе вам, небайдужим батькам, попередньо перевірити, чи вистачить дітям сил до навчання і як їм краще допомогти підготуватись до першої подорожі у школу.

У психології виділяють два взаємопов’язані компоненти до навчання: морфогенетичний та психологічний .

1. Морфогенетична готовність означає достатній рівень розвитку психофізіологічних, фізичних й анатомо-морфологічних функцій і структур дитячого організму. Цей рівень допомога витримати дитині відповідне навантаження і дає імпульс для подальшого розвитку.

Важливою складовою цього компонента є соматичне (тобто готовність тіла) і психічне здоров’я дитини. Адже :

стрибки у довжину з місця розвивають швидкість реагування;

кидки та ловіння м’яча діаметром 10-15 см двома руками з відстані 1 м від стіни розвивають не тільки спритність та координацію рухів дитини, а й здатність до набуття навичок письма, ручної праці, малювання – тобто розвитку дрібних м,язів рук;

стрибки зі скакалкою свідчать не лише про стрибкові можливості дитини, а й про швидкість її рухової реакції, можливість виконувати комбіновані дії з іншими предметами, допомагають розвинути загальну фізичну витривалість і поліпшують каліграфію;

піднімання тулуба з положення лежачи на спині зміцнює м,язи спини і живота до тривалих статичних навантажень під час сидіння (за партою на уроках). Ця вправа може бути засобом профілактики правильної постави, зміцнення м,язів живота та поперекового відділу спини.

Морфогенетичну готовність можна перевірити за такими ознаками:

відтворювання, копіювання речення, крапок, написаних дорослим, дає змогу оцінити ступінь сформованості зорово- моторної координації та дрібної моторики руки;

показники зміни пропорцій тіла в періоди так званих ростових стрибків допомагають оцінити ступінь біологічного дозрівання організму. Так, у 5-6-річних дітей відбувається напівзростовий стрибок, що є суттєвим показником зрілості організму.

Щоб дізнатися, чи подолала дитина цей важливий етап, використовують філіппінський тест : попросіть дитину дістати правою рукою ліве вухо, провівши руку над головою. Успішність виконання цього завдання свідчить про ступінь розвитку кістяка, рівень дозрівання нервової системи, здатність головного мозку сприймати і переробляти інформацію. Фізіологи і гігієністи встановили : коли дитина починає відвідувати школу до того, як у неї пройшов напівзростовий стрибок – це негативно позначається на її здоров,ї , особливо на психічному і рідко приносить успіх у навчанні;

кісткову зрілість зазвичай перевіряють за ступенем окостеніння кістяка лівої руки: запропонуйте покласти ліву руку долонею вниз і по черзі піднімати пальці над столом, не відриваючи кисті від поверхні. Після цього повторити за дорослим двома руками вправи «Перемога» і «Ріжки». «Перемога» : стиснути в кулак усі пальці, окрім вказівного і середнього. «Ріжки» : стиснути в кулак усі пальці, окрім вказівного і мізинця. Зробити 5 разів;

зрілість кори головного мозку (функціонування тім,яно-потиличних відділів) перевіряють за тестом «Руки» . Тест: сядьте за столик навпроти дитини. Попросіть її простягнути вам одну руку, затуліть від неї долоню і пальці цієї руки своєю і попросить її витягнути на іншій руці палець, якого ви торкаєтесь.(Норма: 3-річна дитина правильно визначає великий палець; 5-річна – розрізняє великий і мізинець; 6-річна дитина вільно розрізняє великий, мізинець і вказівний) .

2.Психологічна готовність передбачає емоційно-вольову, інтелектуальну та мотиваційну зрілість. Доцільно зауважити, що викладене безпосередньо стосується й формування розвитку емоційно-вольової сфери. Всі вправи, які передбачають виконання дій за інструкцією(фізичні, рухові, танцювальні чи правильне відтворювання на аркуші паперу напрямів ліній), показують уміння уважно слухати і точно виконувати найпростіші вказівки дорослого.

Більшість батьків особливу увагу приділяє інтелектуальній готовності, яка відображає функціональне дозрівання структур головного мозку і включає рівень розвитку мовлення, образного та елементарного логічного мислення; вміння довільно зосереджуватись , запам’ятовувати тощо.

Мотиваційна готовність. Визначити домінування пізнавального чи ігрового мотиву дитини можна під час бесіди : запропонувати вибір, скажімо, послухати казку чи погратись з іграшкою (за мотивована до навчання дитина захоче послухати казку). У грі « у школу» діти, що характеризуються наявністю «внутрішньої» позиції школяра, віддають перевагу ролі учня, а не вчителя і хочуть, щоб увесь зміст гри зводився до реальної навчальної діяльності (письма, читання и т. д.)

Діти, у яких несформована позиція школяра, обирають роль вчителя, а замість конкретної навчальної діяльності – гру «у перерви», розігрування приходу до школи тощо.

Бесіда з ознайомлення зі шкільними речами, їх призначенням – ці та інші методи допомагають виявити особливості внутрішньої позиції дитини до навчання.

Велике значення для входження в дитячий колектив має соціальна готовність, яка визначається потребою спілкуватися з дітьми ; готовністю підкорятися інтересам і правилам групи, що краще проявляється під час групових ігор, поведінці в сім,ї при виконанні обов’язків та врахуванні потреб членів родини. Соціально компетентна дитина здатна відчувати своє місце в системі людських стосунків, а отже, й адекватно поводитися. Завдяки віковим особливостям дошкільників : емоційній чутливості, допитливості, здатності до наслідування, вразливості – створюються сприятливі умови для формування особистості як суб’єкта моральних відносин.

Сподіваюсь, що ця інформація вас зацікавить, бо перевантаження першокласника досить велике. И пам’ятайте, що неврахування якогось компонента готовності призводить до труднощів в навчанні. Коли дитина стикається з труднощами шкільного життя в повному обсязі, вона починає переживати психологічний дискомфорт.

Тож заздалегідь подбайте про належну підготовку вашої дитини до навчання. А ми, у свою чергу, всьому вам допоможе

практичний психолог

 

Коли дитина не бажає ділитись.

Часто батьки стикаються з цією проблемою у віці від двох до чотирьох років, коли у дітей звичайно відбувається становлення власного Я, і часто улюблена іграшка повністю зливається в дитини з уявленням про себе, стає нібито її частиною. Дорослим дуже важливо розуміти це, і тоді в діях дитини.
Ви побачите не жадібність, а природне прагнення відстояти себе й зберегти межі своїх володінь. Чутливі та не дуже товариські дітлахи і в старшому віці не завжди можуть сприймати улюблені речі або іграшки окремо від себе.
Якщо прояв жадібності є нестійким, зустрічається в певних ситуаціях, то батькам цілком під силу допомогти дитині облишити цю властивість назавжди. 
Для початку розповідайте дитині, що почуває людина, з якою вона не бажає ділитися. Навчіть її ділитися та обмінюватися. Наприклад, Ви помітили, що інше маля зацікавлено дивиться на шикарну машинку, що тримає в руках Ваш син. Намагайтеся перемкнути увагу дитини на іграшку приятеля. Запропонуйте дітям зробити обмін «на певний час». Ви побачите, поступово дитина навчиться отримувати насолоду від того, що вона змогла комусь подарувати радість. Мало розповідати дитині, що потрібно бути щедрим. Потрібно ще й показувати це на власному прикладі. Малюк обов'язково скопіює Вашу поведінку. 
Не перестарайтеся! Якщо малюк тільки но отримав бажаний подарунок, не примушуйте негайно ж віддати іграшку або показати комусь із дітей. Не потрібно відразу говорити дитині, що вона — «жаднюга», як би не був Вам неприємний її вчинок. 
Що робити, якщо Ваша дитина жадує?
У жодному разі не називайте її «жаднюгою».
Не просіть дитину поділитися іграшкою, якою вона сама ще не істигла награтися.
Заохочуйте «добрі» учинки, говоріть, що Вам подобається, коли маля чимось поділилося.
Залучайте дитину до підготовки свят і придумування сюрпризів для близьких і друзів.
Демонструйте приклад власної доброти й щедрості.

практичний психолог

 

Дозволяти або не дозволяти дітям грати в комп'ютерні ігри? Якщо дозволяти, то з якого віку? І якщо обирати ігри, то які?

Самі для себе визначте, що Ви хочете отримати від комп'ютера? Щоб дитина просто була зайнята та не заважала Вам? Або, можливо, Ви прагнете розвити в дитині які-небудь навички та уміння? А може, Ви переживаєте, щоб у Вашої дитини все було не гірше, ніж в інших?

Якщо причина того, що Ви дозволяєте Вашому малюкові сидіти за комп'ютером і грати в комп'ютерні ігри,— бажання просто зайняти його, щоб він Вам не досаждав, відразу будьте готові до того, що через певний час Вам буде важко відірвати дитину від монітора.

Друга причина — розвиток. Ви не можете розвивати малюка тільки за допомогою фарб, олівців, конструкторів,пластиліну, книжок і настільних ігор, бо є безліч розвивальних комп’ютерних ігор, які допомагають малятам навчитися малювати, вивчати англійську мову, учитися читати і рахувати, ознайомлюватися з навколишнім світом. С розвивальні ігри, які навчають малюка сполучати кольори, відтворювати в пам'яті картинки, складати предмети з геометричних фігур. Є комп'ютерні енциклопедії, що дають дитині знання в цікавій ігровій формі. Широкою популярністю користуються і так звані інтерактивні книги, що нагадують пластинки з улюбленими казками, але такі, що тренують пам'ять та увагу, пропонують виконати різні цікаві вправи на розвиток навичок читання, логічного мислення. Дошкільникам можна пропонувати «паззли»: це теж розвиває просторове і логічне мислення.

Час, що малюк проводить за комп'ютером, Ви повинні обмежити і суворо контролювати. Особливо захоплюються комп'ютерними іграми діти з низькою самооцінкою, що погано встигають на заняттях, що відчувають труднощі в спілкуванні з однолітками. Звичайно, поринання у світ фантазій, мрій і гри завжди був властивий людям із тендітною психікою. Але читання книг, а тим більше, творчість вимагають зусиль. Тут все просто, і при цьому в людини створюється враження власної могутності. Ви тільки уявіть собі: дитина сидить перед екраном і розпоряджається життям малюсіньких людей. Простим натисканням кнопки вона може знищити десяток ворогів. У дійсності ж вона не вміє практично нічого: ні дати здачі кривдникові, ні залізти на дерево, ні підтягтися па турніку, пі захопити дітей грою. Але їй все це і не потрібно! Навіщо, коли є легший спосіб відчути себе суперменом? У всьому повинна бути міра.

Як ставитися до комп'ютерних ігор?

Для початку пограйте в комп'ютерну гру самі, щоб зрозуміти, чи підходить вона дитині.

Щоб зрозуміти, чи підходить гра за віком, до даних, позначених на етикетці, додавайте від 3 до 6 місяців (і навіть 1-1,5 року, якщо Ваш малюк летко збуджується, емоційно нестійкий, виявляє ознаки ігроманії, залежність від ігор або йому менше 6—7 років).

Віддавайте перевагу іграм із тими персонажами, які вже знайомі Вашій дитині за казками, мультиками або Вашими розповідями.

Якщо Ви відчули, що комп'ютерна гра починає «затягувати» дитину, скоріше намагайтеся наповнити її життя гарними враженнями.

практичний психолог

ВІКОВА КРИЗА

При словах “вікова криза” найчастіше згадується словосполучення “40 років”.

Про вікові кризи в дошкільнят говорять набагато менше, і найчастіше батьки просто сприймають поведінку маляти як хандру, котру ще століття тому лікували різкою чи ремінцем.

Але не поспішайте хапатися за історично випробувані ліки: не все так просто, однак і не все так страшно, як вам здається…

Всі батьки, бабусі, дідусі знають з власного досвіду, що таке дитяча криза 1 року, 3 років, 7 років.

Безпосередність, імпульсивність, яскрава емоційність, надмірна активність і допитливість характеризують дошкільня. Ці риси, які в дорослих уже давно пішли в минуле, викликають постійне бажання здійснити на дитину виховний вплив.

Але щоб цей “виховний вплив” пішов на користь і вам, і дитині, необхідно не просто наполягати на своєму дорослому рішенні, а розуміти природу дитячої психіки й закономірності її розвитку.

Видатний психолог Л.С.Виготський писав “Розвиток дитини – це не що інше, як постійний перехід від одного вікового щабля до іншого, пов’язаний зі зміною й розбудовою особистості дитини...”

Отже, кризи чергуються зі стабільними періодами розвитку. Спокійні періоди розвитку дошкільняти:

– від народження до року

– від року до трьох років

– від 3 до 7 років

Кожен стабільний період завершується кризою розвитку. Навіщо ж вони потрібні, ці кризи?

Справа в тому, що до кінця кожного стабільного періоду в дитини повинна сформуватися певна риса, яка дозволить малюку повноцінно розвиватися в наступній стадії. Ця риса необхідна для подальшого нормального психічного розвитку дитини. Якщо ця риса не сформується (або формується неналежним чином), то особистісний розвиток гальмується й веде до виникнення комплексів і небажаних рис характеру дитини (які виявляться значно пізніше).

Отже, що це за риси:

– до кінця першого року життя формується “базова довіра”, тобто дитина відчуває довіру до матері, до світу, відчуття “я гарна, мама гарна, світ гарний”. Ця риса дозволяє дитині активно й без побоювання освоювати навколишній простір, коли вона починає ходити. Це означає, що дитина психологічно дозріла для того, щоб активно “перевіряти на зуб” усе, що попадає в її поле зору. Для неї все добре, вона не має відчуття небезпеки, тому часто залазить туди, куди не треба (або небезпечно) і ніякі угоди й заборони мами її не зупиняють.

Криза 1 року починається, коли дитина постійно тікає, не слухається, скрізь лізе, все хапає й т.д.

до третього року життя в дитини формується “самостійність”, тобто здатність здійснювати дії самостійно, без мами. І це знамените “я сама” припадає саме на 3-річний вік. Ця риса дозволяє дитині активно відстоювати свою позицію, право на свою думку. Дитина вимагає поваги до себе як до рівної.

Це викликає хвилю обурення в батьків, оскільки 3-річну дитину ще важко назвати дорослою, і давати їй повну свободу дій та самостійність не завжди можливо.

до 6-7 років у дитини формується “ініціативність”, тобто здатність фантазувати, вигадувати щось своє, пропонувати своє рішення й діяти в цьому напрямку для реалізації своїх задумів. По-іншому ініціативність проявляється в пізнавальній активності, тобто в бажанні дізнаватися щось нове. Криза починається, коли маля йде в школу і якщо в нього не сформувався пізнавальний інтерес. Доводиться виконувати нудні (для деяких), складні, незрозумілі, непотрібні завдання, гра закінчилася.

Батьки дивуються, чому з дитиною відбуваються такі зміни.

Насправді в дітей просто з’являються нові потреби, а старі форми задоволення цих потреб заважають дитині й перестають її влаштовувати. Дитина готова переходити на новий рівень відносин, але часто буває, що не готові батьки, які всіляко стримують дитину на попередньому етапі відносин.

Тому кризи розвитку – це не причина негативного й бунтарського поводження дитини, це тільки прояви й симптом того, що дитина дорослішає, а батьки не готові підлаштовуватися під нові потреби свого чада.

Консультація для батьків "Як провести вихідні дні" 

 

Усі з нетерпінням очікують вихідні дні, як дорослі так і діти. За тиждень організм втомлюється не лише фізично, а й морально. Ваша дитина цілий день перебуває в дошкільному закладі, ввечері вдома майже немає часу на спілкування в родині.
Тому у вихідні дні так важливо, якомога більше приділяти увагу один одному у сім'ї, а особливо це потрібно дитині. Все, що ми не встигли розказати, показати дітям у будні дні, ви повинні зробити це за вихідні. 
Як же правильно провести вихідні дні з користю для дитини і самих дорослих?

 

По-перше, необідно як найбільше перебувати на свіжому повітрі. Якщо дозволяє погода, відвідайте з дітьми ліс, водойму, парк. Багато молодих сімей полюбляють відпочинок на лоні природи, але все зводиться до вогнища, шашликів та навіть до банальної випивки. А діти в цей час представлені самі собі. І чим вони займаються в цей час батьків не дуже турбує, лиш би не заважали дорослим "культурно відпочивати".

Користі від такого походу на природу дітям немає, а ось шкоди по-вінця. Адже дії батьків не співпадають з тим, чого їх навчали вихователі. А саме: розводити багаття у лісі, ламати гілки та нищити дерева й кущі, смітити, розпивати алкогольні напої, палити цигарки тощо. 
Якщо ви ідете з дітьми на природу, то повинні на все живе звертати увагу, дивуватися, задавати дітям запитання, відповідати на їхні, а ні в якому разі не ігнорувати. Якщо ж можливо ви не знаєте правильної відповіді, то краще не придумуйте щось самі, а пообіцяйте (і обов'язково виконайте) знайти відповідь у книгах, коли повернетесь додому.

 

По-друге, дітям, та й вам також, корисно побувати в театрі, цирку, зоопарку, на атракціонах. Звичайно це зараз коштує чималих грошей, але години спілкування з дитиною, перегляд вистави з нею, а потім обговорення баченого, захват вашого малюка тим, що це все було разом з вами не має ціни - тому що це спілкування безцінне.

Якщо ж на дворі погода не дозволяє вийти за поріг, то і вдома можна знайти масу цікавого і корисного для спілкування з дитиною: почитати книгу і обговорити прочитане, пограти в шашки, чи шахи, лото, розіграти театральну виставу по знайомій і любимій казці. Залучити дитину до спільної хатньої праці: навести порядок в своєму куточку з іграшками, витерти пил, помити посуд тощо. Все це слід робити так, щоб малюк працював "не з під палки" а із задоволенням: заохочуйте, підбадьорюйте, не скупіться на похвалу. Навіть, якщо розбилась ваша любима чашка, то заспокойте дитину, що то не саме страшне, та й взагалі ви вже давно мріяли купити іншу ще кращу чашку, але трішки жаль викидати цю.
Батьки, що люблять своїх дітей, завжди знають, як розумно провести вихідні дні з користю і для себе і, головне, для своєї дитини. Цей "потрачений" час на спілкування з сином чи донькою вернеться до вас сторицею вдячністю маленьких сердечок ваших дітей.
Бажаємо вам успіху в цій, здавалось би, легкій та, в той же час, важкій справі, як спілкування з дитиною, її виховання.
 

                         
Готуємось до школи

 



Наші діти так швидко ростуть... Я гадаю, скоріш за все, ви це вже помітили.
Згадайте, якими ви були щасливими від першого слова, яке злетіло з вуст вашого малюка, а промайнула мить і він зробив перші кроки. І здається, ще вчора його маленькі ніжки вперше перейшли поріг садочка... Ці події - незабутні. Чи не так? Пройде зовсім небагато часу, ви незчуєтесь, як уже з таким хвилюванням і трепетом - ведете майбутнього школярика до "Храму знань", як колись ваші батьки поспішали із своїми первачками на перший дзвоник. Цей день повинен бути святковим і світлим, адже дитина запам'ятає його на все життя. Тому й необхідно підготуватись до нього завчасно.

Пропоную вам невеличкий план дій, коли вашому чаду виповниться п'ять років. І, на мою думку, це є граничним віком у підготовці до школи.

Отже, Крок перший

Потрібно знайти школу у яку малюк ходив би залюбки. Із першими днями осені, зробіть своєрідну цільову прогулянку разом із дитиною, адже вона хоч і маленька, але вже особистість і врахування її думки, щодо цього питання - буде неабияким підгрунттям для моральної підготовки.І не забувайте, що саме вона буде навчатись у вибраному закладі найближчі дванадцять років. Хочу полегшити ваш вибір, запропонувавши критерії на які слід звернути особливу увагу:
близькість і безпечність шляху від вашого будинку до школи;
рівень матеріальної бази;
організація дозвілля (наявність груп продовженого дня, а також гуртків);
їдальня (її санітарні умови,якість і вартість обідів);
зверніть увагу у якому стані спортивний майданчик і зал).


Крок другий

Якщо школу визначено - поцікавтесь, чи існують при ній підготовчі курси. За відсутності таких, дізнайтесь базовий рівень знань необхідний для зарахування до школи. Але за їх наявності неодмінно запишіть туди свого дошколярика. Це буде більш м'який перехід від безтурботного дитинства -до першої відповідальності і обов'язків.Крім того, на цих уроках викладачі готують своїх майбутніх першокласників. При цьому, мушу зазначити, що ці класи у деяких школах не безкоштовні.
Крок третій

Він має скоріше матеріальній аспект, а ніж організаційний. Його підготовка розпочинається десь близько з червня - місяця. Підберіть шкільну форму,спортивний одяг, взуття - відповідно до вимог вибраного вами закладу. Далі за рекомендацією вчителя потрібно придбати канцелярське приладдя: зошити і альбоми виготовлені з якісного паперу; безпечні точили; ручки й олівці як прості, так і кольорові, але пам'ятайте вони мають бути зручними при написані,а чорнила із паст не повинне розтікатись; різноманітні обгортки для зошитів та книжок; пенали не громіздкі але місткі; лінійки із чіткими лініями і розмітками. Купуючи гумку, надавайте перевагу не так яскравим і пахучим, як тим, які при стиранні не залишають плям ...Обираючи ранець,зауважте на його якість. Зверніть увагу на правильність кріплення та розташування ремінців. І взагалі вибір портфелика нагадує цілу науку,але гадаю, ввічливі продавці з радістю допоможуть знайти вам гідний варіант, який не тільки задовольнить можливості вашого гаманця, але й бажання дитини.

А на завершення, коли усе вже зроблено та зібрано, без зайвих вагань, першого вересня крокуйте до школи, у захоплюючу "країну знань». Батьківська впевненість і турбота додасть наснаги вашим уже школярам, які цього дня трішечки підросли, але ще такі маленькі. В них попереду ще багато досягнень.
 
Коли розпочати привчати малюка чистити зуби?
 
Між півтора та двома роками. Більшість дітей потребує допомоги до років п'яти-шести і контролю років до семи-восьми.

Ваша участь:
-Дозвольте дитині самій вибрати свою першу зубну щітку під час спільного відвідання крамниці. Вирушайте саме за цією покупкою, і малий сприйме її як важливу подію.
-Ще напередодні дайте дитині змогу регулярно спостерігати за старшими членами родини під час чищення зубів, щоб вона забажала спробувати зробити це й собі.
-Спочатку почистіть їй зуби самі — нехай запам'ятає це відчуття.
-Кілька днів перед тим почніть вчити дитину полоскати рота. Доки вона не навчиться випльовувати всю воду, не ковтаючи, не починайте користуватися зубною щіткою.
-Перший урок чищення зубів найліпше проводити мокрою щіткою без пасти. Щітка має бути м'яка — це особливо важливо. Жорстка щітка може викликати болючі відчуття в яснах, і малюк не захоче вчитися далі.
-Вкладіть щітку дитині в ручку, обхопіть її своєю рукою і починайте разом. Спочатку вгору-вниз. Потім з боку в бік. Далі треба виполоскати рота й виплюнути воду. Більшості дітей ця процедура видається приємною і цікавою, тому намагайтеся, аби не змінилося таке ставлення до неї.
 
 
 
Діагностика порушень постави і сколіозів у дошкільників

Постава – це положення, в якому людина стоячи, сидячи або лежачи утримує своє тіло. Правильна постава зазвичай свідчить про хороше здоров’я і високу фізичну активність людини. Діти з правильною поставою добре розвиваються як фізично, так і психічно, рухаються легко та вільно, їхні внутрішні органи перебувають у правильному фізіологічному положенні і працюють в оптимальному режимі. Як правило, такі діти активні, рідко хворіють. Якщо ж спина викривлена, то затискаються нервові закінчення, що може викликати головний біль, порушення кровообігу, болі у шиї та багато інших неприємних симптомів. І це не дивно, адже правильна постава виконує багато функцій, і її викривлення призводить до погіршення загального стану організму. Порушення постави, сколіози впливають на розвиток і функціонування серця, легенів, вегетативної нервової системи, печінки, нирок, кістково-м’язового апарату. До 90% дітей шкільного віку мають різні функціональні та органічні порушення постави. Такі діти швидко втомлюються, у них нестійка увага, рухи недостатньо координовані, вони менш рухливі. Діти частіше хворіють на респіраторні, інфекційні захворювання. Вчителі часто звільняються таких дітей від занять фізкультурою, а малорухливий спосіб життя призводить до поглиблення цієї проблеми.

 

Візуальна діагностика

Тому дуже важливо вчасно помітити порушення постави у дитини. З цією метою варто систематично проводити профілактичні огляди дітей дошкільного віку. Є декілька ознак, за якими можна протестувати дитину в домашніх умовах або в умовах дошкільного навчального закладу щодо порушень постави та сколіозу: - уважно огляньте дитину щодо того, чи є у неї видимі деформації скелета; - огляньте спину у двох положеннях: коли дитина лежить, спина рівна, а коли встає – викривлена, або одне плече нижче за інше; - погляньте на дитину у положенні стоячи - чи однакові праве і ліве «віконця» (відстань від опущеної вздовж тулуба руки до самого тулуба); - знайдіть у основі шиї сьомий шийний хребець (він виступає найбільше). Візьміть висок (довгу нитку з прив’язаним до неї вантажником) і, поклавши його до сьомого хребця, перевірте: якщо нитка і далі між сідничними складками – все гаразд. Якщо є деформація, нитка, як правило, проходить поза сідничними складками; - попросіть дитину нахилитися вниз і подивіться ззаду на спину, чи не виступає одна з лопаток і чи не формується реберний горб. Якщо ви помітили одну з описаних вище ознак неправильної постави, рекомендуємо звернутися до спеціаліста для більш детального огляду. Адже для своєчасного виявлення сколіозів і порушень по стави велике значення має якісне професійне обстеження.

 

Безпека на дорогах. Один вдома. Щоб не трапилось біди...

Безпека на дорогах – це обов'язок, що вимагає великої відповідальності від батьків маленьких дітей, і цим в жодному разі не можна зневажати. Навіть уважно спостерігаючи за своїми дітьми, іноді буває важко зреагувати досить швидко, коли вони кидаються на дорогу або вулицю, намагаючись наздогнати м'ячик, що поскакав, або іграшку, що покотила. Переважна більшість нещасних випадків внаслідок автодорожніх подій відбувається через те, що діти раптово вибігають на дорогу.

Безпека на дорогах складається із двох категорій. Захистити вашу дитину від: 
- того, щоб бути збитим машиною, що з'їхала з автомобільної траси; 
- того, щоб, граючи у дворі, ваша дитина випадково не вибігла на автомобільну дорогу. 

Правила безпеки: 
- Завжди стежите за вашими дітьми, ніколи не залишайте їх без нагляду, поки вони грають у дворі, і особливо біля залишених у дворі транспортних засобів, або тих, що рухаються. 
- Тримайте дітей за руку й поруч із собою завжди, коли ви виходите з будинку, таким чином, ви забезпечите їм безпеку на дорогах. 
- Якщо ви один або одна виїжджаєте з будинку на вашому транспортному засобі, переконаєтеся, що ваша дитина міцно й надійно пристебнута в автомобільному кріслі, або просто на задньому сидінні, перед тим як ви почнете від'їжджати від будинку. 
- Використовуйте двері безпеки, огородження або ворота в тих місцях, які виходять на проїжджу частину з вашого будинку, щоб тим самим забезпечити важкий доступ до автомобільної дороги вашим маленьким дітям. 
- Прогуляйтеся навколо вашого транспортного засобу перед від'їздом з будинку або двору, де звичайно грають діти. 
- Ніколи не дозволяйте дітям грати на дорозі до будинку, якою рухається ваш автомобіль, оскільки ваша дитина, коли залишається без догляду з боку дорослих, часто використовує дорогу як улюблене місце для ігор. 
- Створіть альтернативні умови для ігор ваших дітей, щоб в них не з'явилося бажання вибігти на вулицю, що послужить захистом від нещасних випадків на вуличних дорогах. 

Перевезення дітей допускається за умови забезпечення їхньої безпеки з урахуванням особливостей конструкції транспортного засобу. 
Перевезення дітей до 12-літнього віку в транспортних засобах, обладнаних ременями безпеки, повинно здійснюватися з використанням спеціальних дитячих утримуючих пристроїв, що відповідають вазі й росту дитини, або інших засобів, що дозволяють пристебнути дитину за допомогою ременів безпеки, передбачених конструкцією транспортного засобу, а на переднім сидінні легкового автомобіля - тільки з використанням спеціальних дитячих утримуючих пристроїв. 

Виховний вплив на дитину, що забезпечується батьками й педагогами є невід'ємною частиною безпеки дитини як на вулиці, так і вдома. Даний вплив повинен бути спрямованим на виховання безпечної поведінки дитини, знання основних заходів безпеки. 
Від того наскільки ми приділяємо часу вихованню нашої дитини й залежить її безпека й благополуччя. Дитина, незважаючи на здатність самостійно пізнавати навколишній світ нездатна у віці до 7 років дотримуватись заходів безпеки. Виховна робота повністю й у цілому лягає на батьків і в меншій мірі на педагогів та вихователів. 
Повчання й осудження за зроблене не є вихованням, а навпаки представляє дитині світ перекрученим і позбавленим змісту пізнання, тому що дитина розуміє, що її покарали, і знає за що саме, але не може відповісти чому цього робити було не можна. Занурення в дитячий світ з його особливостями змушує батьків стати до дитини ще ближче і як би разом пізнавати навколишній світ, де дитина шукає поради й пояснення тих або інших явищ. 

Безпека дитини можлива тільки в благополучній сім’ї, де відсутні конфлікти, де дитина почуває себе "своєю", потрібною батькам, де вона завжди може звернутися за порадою або з запитанням, знаючи, що одержить на неї відповідь. 
Безпека дитини – це не тільки виховний процес, а цілий комплекс заходів, що сприяють повноцінному розвитку дитини, дають дитині змогу одержувати педагогічну й психологічну підтримку від своїх батьків.

Безпечний рух на дорозі

· Не поспішайте, переходьте дорогу розміреним кроком.

· Виходячи на проїжджу частину дороги, припиніть розмовляти — дитина має звикнути до того, що коли переходиш дорогу, потрібно зосередитися.

· Не переходьте дорогу на червоний або жовтий сигнал світлофора.

· Переходьте дорогу лише в місцях, визначених дорожнім знаком «Пішохідний перехід».

· З автобуса, тролейбуса, трамвая, таксі виходьте першими. У противному разі дитина може впасти або побігти на проїжджу частину дороги.

· Спонукайте дитину до участі у ваших спостереженнях за ситуацією на дорозі: показуйте їй ті автівки, які готуються повертати, їдуть з великою швидкістю тощо.

. Не виходьте з дитиною з-за машини, з-за кущів, не подивившись попередньо на дорогу, — це типова помилка, і не можна допускати, щоб діти її повторювали.

· Не дозволяйте дітям гратися поблизу доріг і на проїжджій частині вулиці.

Один вдома.

Безпека дитини є основною ланкою в комплексі виховання дитини. Діти у віці до 7 років виявляють безпосередню цікавість до довколишніх предметів, зокрема електроприладів, аудіо-відео техніці, вибухонебезпечних предметів тощо. Мало усвідомлюючи до чого можна доторкатися, а до чого – небезпечно для життя, вони все-таки всупереч порадам і заборонам батьків пізнаютьу такий спосіб навколишній світ. 
Якщо дитина перебуває вдома, це зовсім не означає той факт, що вона поза небезпекою. Навіть якщо ваша дитина спокійна й виявляє незначну цікавість до навколишніх предметів, все одно необхідність заходів обережності від одержання дитиною травми має бути обов’язковою. По-перше варто підкреслити, що дитини у віці до 7 років не треба одну на тривалий час залишати в будинку, або квартирі, вона повинна перебувати під доглядом батьків, вихователя, няні. Але в багатьох сім'ях час від часу все одно виникає необхідність залишити дитину вдома саму хоч на короткий строк. В такому випадку необхідно вбезпечити дитину всіма можливими засобами. 
Залишаючи дитину саму удома необхідно провести з нею комплекс профілактичної роботи, і в доступній для її віку формі пояснити які з навколишніх предметів можуть заподіяти їй травму, і що користування даними приладами для неї категорично заборонене. 
Залишаючи дитину саму необхідно створити їй всі умови, щоб дитині не було нудно, щоб вона або гралася, або дивилася дитячі фільми, читала книги. Якщо ж дитину не забезпечити улюбленим заняттям, грою, то вона однаково знайде для себе заняття, що буде викликати в неї інтерес в незалежності від того небезпечно це для її життя чи ні. 
Проводячи профілактичні заходи безпеки, варто пам'ятати, що не та дитина слухняна, яку часто карають, а та, яка не почуває самотності, а відчуває постійну підтримку своїх батьків. У більшості випадків відсутність виховання, або недостатнє виховання своєї дитини призводить до того, що дитина намагається самостійно вивчати навколишній світ, пізнавати його, що часто гарантує одержання дітьми у віці до 7 років травм і каліцтв. 


Безпека дитини удома – це цілий комплекс заходів безпеки, що містить у собі безпеку кожного окремого складового вашого будинку або квартири (кухні, ванної кімнати, спальні, залу й т.д.). 
Зал і спальня, де дитина проводить більше часу мають представляти найбільшу безпеку: 
- Вікна в залі, спальні й вихід на балкон повинні бути наглухо закриті, за винятком кватирок або фрамуг. 
- Всі електроприлади ,що представляють небезпеку життєдіяльності дитини необхідно вимкнути й по можливості ізолювати від дитини. 
- Іграшки не повинні перебувати на висоті, що перевищує ріст дитини, тому що дитина намагаючись дістати іграшку із шафи може заподіяти собі травму при падінні. 
- Гострі предмети й ті, що легко б’ються повинні бути ізольовані від дитини. 
- Сірники та інші легкозаймисті предмети повинні також бути ізольовані від дитини. 
Кухня являє собою найбільшу небезпеку для дитини, а ніж зал і спальня, тому що саме тут перебувають газова плита, водонагрівальна техніка, різні СВЧ-пічки, електричні чайники, кухонні комбайни, а також засоби для миття посуду тощо. 
Газовий вентиль на трубі необхідно перекрити, тому що газова плита й газовий водонагрівальний стовпчик представляють для дитини найбільшу небезпеку. 
Легко биткий посуд необхідно замкнути в шафі, якщо є така можливість, або за можливості ізолювати від дитини. 
Ножі й інші колючо-ріжучі предмети також необхідно сховати, тому що існує можливість порізу об їхні гострі краї. 
Не треба на газовій плиті залишати каструлі й чайники з гарячою водою, тому що перекинувши їх дитина може одержати опіки несумісні з життям. 
Ліки й медичні препарати як мазі, креми для зовнішнього застосування також необхідно уберегти від попадання в руки дитини. Вони можуть викликати як роздратування слизової оболонки очей, опіки поверхні шкіри, а при потраплянні в організм – сильне отруєння. 
Засоби для миття посуду й прибирання приміщення також варто охороняти від дитини, тому що велика ймовірність їхнього використання не за призначенням, що також може призвести до різних отруєнь й опіків шкірної поверхні й слизової оболонки. 
Сірники й легкозаймисті предмети повинні бути ізольовані від дитини, тому що гра з ними і їхнє використання призводить до загоряння приміщення. У наш час у більшості випадків причиною пожежі виступають діти у віці до 7 років. 
Ванна кімната як і кухня представляє також можливу небезпеку для дитини, тому що миючіі засоби, засоби гігієни, різні бритви перебувають саме тут, тож також краще використати запобіжні міри безпеки. 
Предмети домашнього побуту, які є джерелами потенційної небезпеки для дітей, діляться на три групи: 
- предмети, якими категорично забороняється користуватися (сірники, газові плити, грубка, електричні розетки, включені електроприлади); 
- предмети, з якими, залежно від віку дітей, потрібно навчити правильно поводитись (голка, ножиці, ніж); 
- предмети, які дорослі повинні зберігати в недоступні для дітей місцях (побутова хімія, ліки, спиртні напої, сигарети, харчові кислоти, ріжучо-колючі інструменти). 
Дитина повинна засвоїти, що предметами першої групи можуть користуватися тільки дорослі. Тут, як ніде, доречні прямі заборони. Дитина ні за яких умов не повинна самостійно запалювати сірника, включати плиту, доторкатися до включених електричних приладів. При необхідності прямі заборони можуть доповнюватися поясненнями, прикладами з літературних творів (наприклад, "Кицьчин дім" С. Маршака), іграми-драматизаціями. 
Щоб навчити дітей користуватися предметами другої групи, батькам необхідно організувати спеціальні навчальні заняття в домашніх умовах з виробленню відповідних навичок (залежно від віку дітей), не зважаючи на те, що такі заняття проводяться в ДНЗ, відповідно до програмового змісту. 
Проблеми безпеки дітей у зв'язку із предметами третьої групи й правила їхнього зберігання є змістом спільної роботи педагогів з батьками. 
Отже необхідність забезпечення безпеки дитини – це цілий комплекс профілактичних і запобіжних заходів, від дотримання яких залежить наскільки ваша дитина перебуває в безпеці. 
Повноцінність виховного процесу полягає не тільки в постійному повчанні своєї дитини, що можна робити, а чого не можна, а в тому, щоб ваша дитина завжди була під наглядом, доглянута, одягнена, нагодована і разом з вами пізнає світ через довколишні предмети, а не самостійно, через травматизм і небезпеку життєдіяльності.

Шановні батьки! Ставтеся негативно до дитячих ігор з вогнем! Роз'яснюйте, що їхні пустощі з вогнем можуть спричинити пожежу, загибель у вогні майна, та людей!

Шановні батьки! Своїм прикладом навчайте дітей суворому виконанню протипожежних вимог. Пам'ятайте, що приклад старших є для дітей кращим методом виховання.

При виникненні пожежі негайно викликайте пожежну охорону за телефоном «101

«Щоб не трапилось біди»

Особливо при поводженні з вогнем і небезпечними приладами. Потрібно застерігати дітей від пустощів на балконах, драбинах, деревах. Разом з тим батьки ні в якому разі не повинні забороняти дітям гратися в рухливі ігри, сковувати їх безперервними заборонами та обмеженнями все потрібно робити помірковано, щоб не образити і не принизити дитину. Інакше дитина може вирости боягузом й безініціативним, або на зло зробить все навпаки. Не можна залякувати дитину, буде правильніше коли ви час-від-часу будете розповідати про різні нещасні випадки. З малятами треба бути постійно на сторожі, усувати з їхнього шляху небезпечні предмети, старшим дітям треба постійно пояснювати небезпеку, яку таять в собі необдумані вчинки, доводити помилковість порочних уявлень про героїзм. Допоможуть батьками в цьому вдало підібрана література, кінофільми, телепередачі.

Найтяжчим, з найбільшим процентом смертності є травми від автомашин, автобусів, тролейбусів, поїздів та інших видів транспорту. І знову ж таки головними причинами є бездоглядність дітей на вулиці, у години дозвілля, а призводять до цього незнання дітьми правил вуличного руху, порушення правил користування транспортом.

Якщо дитина бачить що старші порушують правила вуличного руху, легковажно ставлять до рекомендації, той від дитини марно вимагати чогось іншого, бо дитина перш за все бере приклад з дорослих. Лише спільні зусилля батьків, учителів, вихователів працівників громадських організацій зможуть забезпечити позитивний ефект у боротьбі з транспортним травматизмом.

Вчити правила вуличного руху діти повинні з переддошкільного віку, а також дошкільного, тобто в яслах, і дитячих садках. Заняття проводять вихователі і медичний персонал, звичайно в тісному контакті з батьками. Форми роботи можуть бути найрізноманітніші: прогулянки, екскурсії по місту, бесіди, ігри та інше. Під час прогулянок та екскурсій вихователь має звернути увагу дітей на інтенсивність вуличного руху і поведінки на вулиці. Учнів молодших класів необхідно привчати ходити тільки по тротуарах з правого боку, звертати увагу на сигнал "бережись автомобіля" у тих місцях де нема тротуарах, іти слід по лівому боці вулиці на зустріч транспорту. Велику роль у боротьбі з травматизмом належить працівникам ДАІ. Вони повинні організовувати в школах дружини юних помічників ДАІ, виступати по радіо, телебаченню, у пресі.

Фізкультура і спорт є могутнім засобом зміцнення організму і фізичного розвитку дітей, але це тільки при вмілому і правильно організованому заняття спортом. Але на привеликий жаль, дитячих спортивних закладів поки що не достатня кількість і до того ж не всі батьки розуміють їх користь, вважаючи що дитина може займатися спортом і без тренера. Тому багато підлітків грають футбол, хокей, їздять на велосипедах без старших досвідчених товаришів. А обирають місця, не зовсім придатні, а часто і небезпечні річки, захаращені двори, глибокі водойми, пустища. Тому при неорганізованому занятті спортом трапляється найбільше спортивних ушкоджень. Тому батьки повинні якомога раніше залучати дитину, до занять у спортивних добровільних товариств, на стадіонах. Цим вони її не тільки загартують, а й вбережуть від страшної небезпеки. Тай у кожному будинку знайдуться батьки, які залюбки пограють з дітьми в футбол чи хокей і в той же час будуть стежити за порядком у місцях де проводять вільний час їхні діти.

Крім описаних видів ушкоджень, буває що травматизм вуличний, вогнепальний, сільськогосподарський і виробничий серед дітей зустрічається дуже рідко.

Вуличний травматизм за своїм характером дуже подібний до побутового. Це ушкодження яких зазнають на вулиці, травми від транспортних засобів. Головними причинами вуличного травматизму – недоробки халатність працівників жеків, будинкоуправлінь, будівельних організацій. Це несправні балкони, неогороджені канави, відчинені люки тощо. Взимку особливо небезпечні великі бурульки, що звисають з дахів будинків, під час ожеледі – не посипані піском або сіллю тротуари. Тому працівникам жеків, органів міліції, санепідемстанції треба бути особливо вимогливими і дотримуватись правил безпеки. Краще вжити запобіжних заходів, застерегтись від можливих трагедій.

Серед смертності від травматизму утоплення займає одне з перших місць. Це може статися яв влітку так і взимку. Головною причиною утоплені є невміння плавати, незнання особливостей водойм, при стрибках у воду велику небезпеку приносять підводні скелі, каміння. Взимку діти топляться, провалюючись під лід при катанні на ковзанах, або переходячи через водоймища.

Головну роль у запобіганні нещасних випадків на воді відіграють товариства рятування на воді та інші громадські організації, Вони відповідають за те, що щоб для купання дітей були відведені спеціально загороджені місця, але навіть у таких місцях діти повинні бути під пильним контролем. Всі небезпечні місця для купання повинні бути огороджені і встановлені попереджувальні знаки. Взимку дороги, придатні для переїзду через річку, чи озеро, теж повинні позначатися.

Ми дорослі зобов'язані категорично забороняти дітям кататися на ковзанах, санках по тонкій кризі.

 

 

Права в казках

До 200-річчя

З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ТАРАСА ГРИГОРОВИЧА ШЕВЧЕНКА


 

200-РІЧЧЯ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ Т.Г. ШЕВЧЕНКА

/Files/images/shevchenko/ааа.jpg

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗАХОДИ

щодо відзначення 200-річчя з дня народження Т.Г.Шевченка

та проведення року Тараса Шевченка у 2014 році в   ДНЗ № 75 «Берізка»

 

№ п/п

Заходи

Термін проведення

Відповідальний

Примітки

І. Організаційна робота

 

1.1.

Скласти та затвердити план роботи дошкільного закладу з підготовки та відзначення 200-річчя дня народження Тараса Шевченка.

 

До 10 січня 2014

 

Вихователь-методист

Хитра С.А.

 

 

1.2.

Оформити інформаційний стенд присвячений 200-річчю дня народження Т.Г.Шевченка.

 

Січень

Вихователь-методист

Хитра С.А.

 

 

1.3.

Створити в методичному кабінеті виставку дитячої літератури, репродукцій картин, наочних посібників присвячених життю та творчості великого Кобзаря.

 

Січень

Вихователь-методист

Хитра С.А.

 

ІІ. Робота з педагогами

 

2.1.

Поповнити національні куточки в групах матеріалами, присвяченими 200-річчю Т.Г.Шевченка

 

до 01.02.2014

 

Вихователі всіх вікових груп

 

 

2.2.

Провести педагогічні читання «Поезії Т.Г.Шевченка торкнулися моєї душі»

 

   Лютий

 

Вихователь-методист

 

 

2.3.

Організувати серед вихователів конкурс методичних розробок, конспектів занять на тему «Видатний українець – Кобзар».   

 

січень- квітень

 

Вихователь-методист

 

ІІІ. Робота з дітьми

3.1.

Продовжувати знайомити дітей з творчістю Т.Г.Шевченка.   

Протягом року

Вихователі

 

 

3.2.

Провести бесіди  на тему: «Т.Г.Шевченко – великий український письменник»    

Січень

2014

Вихователі середніх та старших груп

 

 

3.3.

Провести тематичні заняття:

-         «Т.Шевченко – поет і художник України»;

-         «Т.Шевченко – співак рідної природи»;

-         «Біля портрета Т.Шевченка

 

Лютий-березень

 

Вихователі дошкільних груп

 

 

3.4.

Образотворча діяльність за творами Т.Шевченка:

малювання:

-         «Тече вода з-під явора»;

-         «Сонце гріє, вітер віє»

аплікації:

-         «Встала весна»;

-         «Зацвіла в долині»

 

Протягом 2014 року

 

 

 

Вихователі дошкільних груп

 

 

 

 

3.5.

Організувати виставку дитячих малюнків, присвячених життєвому шляху та творчості Т.Г.Шевченка за темою: «Зацвіла в долині червона калина»

 

До 09.03.2014

 

Баранівська Т.В. Перебейніс О.О.

Мислик Н.О.

 

 

3.6.

Організовувати та провести літературно-музичне свято присвячене 200-річчю дня народження Т.Г.Шевченка «Садок вишневий коло хати»        

 

Квітень

 

Мотрук А.П.

Лесик І.В.

Хаперська І.О.

 

ІV. Робота з батьками

 

4.1.

Залучати та запрошувати батьків на тематичні заняття, свята, розваги, покладання квітів до пам’ятника Тарасу Григоровичу Шевченко.

 

Протягом року

 

Вихователь-методист,

вихователі

 

 

4.2.

Залучати батьків до участі спільно з дітьми в конкурсі дитячих малюнків, присвячених життєвому шляху та творчості Т.Г.Шевченка. 

 

 

Протягом року

 

Вихователь-методист,

вихователі

 

           

Цікава інформація

Для вихователів

ЗАНЯТТЯ

«Казка казкою, а в ній наука»

(комбіноване заняття для старшого дошкільного віку)

Мета: Формувати елементарні знання, вміння і навички поведінки в різних ситуаціях, дати дітям знання про небезпечні предмети та явища довкілля, особливості стосунків між людьми. Вчити неухильно дотримуватись правил безпечної поведінки вдома, на вулиці, в природі, з іншими людьми. Розвивати обачність, обережність. Виховувати скромність, дисциплінованість, уважність, слухняність, почуття відповідальності за свої дії.

Матеріал: гра-лабіринт, ілюстрації.

Хід  заняття:

Вихователь. Діти, у нас сьогодні незвичайний день. В нашу групу завітало багато гостей, а ми, як добрі господарі, повинні їх гостинно зустріти. Отож, давайте візьмемось за ручки, станемо на мить сонячними промінчиками, будемо дарувати один одному та нашим гостям тепло та хороший настрій, якого вистачить на цілий день.

Вихователь. А розпочати цей день я хочу словами «Жили-були...» чи «За синіми морями...». Де ви могли чути ці слова?

 Вихователь. Чи подобаються вам казки?

Вихователь. Тож сьогоднішню нашу зустріч я пропоную провести в казковій країні поряд з казковими героями. Але шлях до цієї країни буде нелегким. Ми будемо мандрувати ось по цих доріжках (Виставляю гру-лабіринт) і шукати безпечний вихід: цих заплутаних переходів.

Вихователь. На зупинці під №1 заховалася казка «Кицькин дім».(Виставляю ілюстрацію)

... Палає будинок. Його господиня Киця благає своїх гостей врятувати їй житло. З якої казки ця сцена? Про що вона вам нагадує? (Про те, що з вогнем треба бути обережним, що жарти з ним призводять до пожежі). Чим страшна пожежа? (Очікувані відповіді дітей: від неї можуть постраждати люди, тварини, майно).

Вихователь. Господиня цього гарного будиночка була багатою і безтурботною пані. А після пожежі вона стала бідною, втратила все, що мала і тепер шукає хоч би якого прихистку. Чи могла Киця запобігти пожежі? Вихователь. Як саме?

Вихователь. Тож остерігайтеся вогню! Пам'ятайте: він може бути небезпечним!

ТЕЛЕФОН ВИКЛИКУ ПОЖЕЖНОЇ КОМАНДИ -101.

ПРИСЛІВЯ: СІРНИКАМИ ГРАВСЯ - БІД НАБРАВСЯ.

Вихователь. На зупинці під №2 заховалась казка «Вовк і семеро козенят».

(Виставляю ілюстрацію)

Вихователь. Коли вам самим доводиться лишатися вдома, батьки завжди попереджають, щоб ви нікому не відчиняли двері - і ви знаєте, що й справді цього робити не можна, бо, на жаль, окрім добрих, є на світі й лихі люди, які можуть заподіяти зло.

Вихователь. Яку помилку зробили надто довірливі козенята?

Вихователь. Пам'ятаєте цю казку?

Вихователь. Як вона називається?

Вихователь. Чого вона нас навчає?

Вихователь. Що робити, якщо трапилося лихо?

ПРИСЛІВЯ: ДАРМА НЕ БІЙСЯ, АЛЕ СТЕРЕЖИСЯ.

Вихователь. На зупинці під № 3 заховалась казка «Котик і півник».

(Виставляю ілюстрацію)

Вихователь. А тепер поговоримо про таку важливу рису характеру як слухняність. Чи можна вважати слухняним Півника, який, не зважаючи на заборони Котика, таки визирнув до хитрої лисички і пропав би, якби друг не виручив його?

Вихователь. Пам'ятаєте, з якої це казки?

Вихователь. Розкажіть цю казку по-своєму.

Вихователь. Як би вона змінилася, якби змінилися характери її персонажів?Вихователь. Який можна зробити висновок?

Вихователь. Тож ТРЕБА дослухатися до того, що радять старші, які турбуються про вас, і часто наперед знають, що може трапитися. А в цій казці Півник на мудрі поради свого вірного друга не зважив, а на лестощі Лисички піддався. А з вами ніколи такого не траплялося?

ФІЗКУЛЬТХВИЛИНКА

Вихователь.

Щось малеча зажурилась

Мабуть, трішечки стомилась

Що робити? Що робити?

Треба трішки відпочити.

Діти:             

Нумо дружно всі устанем,

У віконечко поглянем.

В небі хмароньки біленькі,

А ми діточки маленькі

Ось поставим руки в боки                     Пострибаємо навскоки

Вліво-вправо нахиліться І   навшпиньки підніміться Руки вгору, руки вниз Кругом себе повернись Крок вперед зробіть швиденько І сідаємо тихенько.

Вихователь. На зупинці під №4 заховався мультик про Віні-Пуха (виставляю картинку).

Вихователь. На картинці ми бачимо персонажа вашої улюбленої казки в той час, коли йому дуже й дуже скрутно. Хто цей персонаж?

Вихователь. Ви його впізнали?

Вихователь. Як називається цей мультик?

Вихователь. У чому ж причина? Можливо ніхто не пояснив Віні-Пухові, якими небезпечними можуть бути розлючені бджоли, коли хтось чужий лізе до їхньої оселі?

Вихователь. Може ви поясните йому?

Вихователь. Як би ви вчинили на його місці?

Вихователь. НЕОБХІДНО бути обережними не лише з бджолами, а й з мурашками, осами, які не дуже люблять чужинців біля своїх гнізд. ПАМ'ЯТАЙТЕ: велика кількість укусів цих комах може бути небезпечна! Подумайте, як би ви лікували бідолашного ведмедика.(Відповіді дітей)

Вихователь. На зупинці під №5 заховалась казка «Гуси-лебеді» (Виставляю ілюстрацію).

Вихователь. Діти, ви, мабуть, чули про таку важливу рису кожної людини, як відповідальність. Відповідальна людина — надійна, ніколи не підведе, на неї можна покластися, бути впевненим, що вона все зробить до ладу. А чи можна назвати відповідальною дівчинку, яку ми бачимо на картині?

Вихователь. З якої вона казки?

Вихователь. Що вона зробила неправильно? (Очікувані відповіді дітей: залишила молодшого братика самого).

Вихователь. І що з ним трапилося через це? (Очікувані відповіді дітей: налетіли Гуси- лебеді і понесли хлопчика до Баби Яги).

Вихователь. Зрозумівши, що накоїла, сестричка кинулася виручати братика. І в казці все скінчилося добре, а ось у житті все буває набагато гірше. Чи є у вас молодші братики та сестрички?

Вихователь. Чи доручають вам їх доглядати?

Вихователь. Чи вважаєте ви себе надійними та відповідальними людьми?

Вихователь. Молодці, я дуже рада, що на вас можна покластися, але пам'ятайте - треба бути дуже обачними.

Вихователь. На зупинці під № 6 заховалась казка «Колобок».

(Виставляю ілюстрацію).

Вихователь. А що б ви порадили добре знайомому всім Колобку?

Вихователь. СКРОМНІШИМ ТРЕБА БУТИ! Якби не хвалився, то не потрапив би в Лисиччину пащу! Назвіть риси характеру Колобка, які призвели до такого сумного кінця. (Задавакуватий, необережний).

Вихователь. А якою була лисиця? ( жорстокою, хитрою, підступною).

Вихователь. Тож як ми повинні поводитися з незнайомими людьми, котрі пропонують нас покатати, пригостити...?

Вихователь. Діти, я сподіваюсь, що той шлях, який ми щойно з вами пройшли, допоможе вам уникнути помилок та неправильних вчинків і зберегти своє життя та здоров'я і життя та здоров'я оточуючих.

«Зростаємо здоровими»

( інтегроване заняття для дітей молодшого віку)

 

Мета:  пояснити  дітям правила здорового й активного життя; учити розрізняти "чисте” і "брудне” повітря; повідомити, навіщо необхідно провітрювати приміщення; закріплювати культурно - гігієнічні навички, пояснивши навіщо потрібно мити руки і чистити зуби; ознайомити з елементами самомасажу рук і ніг; виховувати бажання піклуватися про своє здоров’я.

Обладнання: будиночок зайчика, мишка, білочка, зайчик, хмарка, котик, сонечко, рушник, вода, мило, горіхи, ватні палички.

 

Хід заняття

Вихователь. Діти! Як можна привітатися , побажати добра?

Діти. Добрий день!

Вихователь.

" Добрий день!”- тобі сказали,

" Добрий день!”- ти відповів.

  Вас дві ниточки зв’язали –

  Теплоти і доботи.

Вихователь. Діти! Прикладіть одне до одного долоньки. Обійміться, і тоді трішечки доброти перейде від одного до іншого.

Вихователь. Подивіться одне на одного. Чи схожі ви між собою?

Діти розглядають одне одного і називають, що у них є спільного (руки, ноги, тулуб, очі, носики, ротики, вушка та ін.)

Вихователь. Діти! Сьогодні на нас чекають справжні пригоди в лісі. На чому ви бажали б вирушити в ліс – на машині, автобусі чи потязі?

Діти обирають вид транспорту і "вирушають у подорож”.

Вихователь. Ми дісталися з галявини. Погляньте, який тут гарний будиночок! Цікаво, хто в ньому живе?

   Підходять до будинку, стукають у двері.

   З’являється зайчик і плаче.

Діти. Зайчику! Що трапося?

Зайчик. У мене зубки болять!

Вихователь. Діти, а у вас болять зубки?

Діти. Ні! Ми їх чистимо.

Вихователь. Дійсно, зубки діти чистять щіточкою і зубною пастою.(Показує щіточку)

        Я маленька зубна щітка.

        Я часу не гаю,

        Вмить допомогаю.

        Ось вам всім моя порада:

        Чистить зуби треба всім –

        І дорослим і малим.

 Діти тепер у нас є зубна щітка, а дуже давно у людей не було щіточок. Вони чистили зубки гілочками з розпушеними кінцями. Щіточки були схожими на ваші пензлики для малювання.

Протирали зуби також ганчіркою. А потім  придумали зубну щітку, що дуже схожа на нашу.

 Зайчик. Спасибі вам за цікаву розповідь!

Вихователь.Ми  хочемо подарувати тобі, Зайчику, щіточку, щоб у тебе ніколи не боліли зубки.

Зайчик. Дякую! Тепер у мене ніколи не болітимуть зубки.

       Хто гарненьку щітку має,

       За зубами доглядає,

       Враз морквинку розгризає,

       Вітаміни споживає.

Вихователь. Діти, пригостіть Зайчика вітамінами! Що полюбляє Зайчик?

Діти. Моркву, капусту.

  •        А як звати дітей Зайчика?
  •        Зайченята!

Вихователь пропонує порахувати зайченят. Діти пригощають зайченят морквою, капустою.

Вихователь.Зайчику, що ти робиш вранці, коли прокидаєшся?

Зайчик. Обов’язково вмиваюся і говорю:

  Водичко, водичко, умий моє личко!

     Рум’яне та біле, як яблучко спіле.

Вихователь пропонує повторити віршик разом із Зайчиком.

Вихователь. Діти, а що забув зробити Зайчик?

Діти. Витертися рушничком!

Дидактична гра "Добери предмети для вмивання”

 Вихователь.А чи зможете, малята, 

Ви загадку відгадати?               

В неї очі мов горішки,

Кожушина хутряна,

Гострі  вушка, наче ріжки,

У дуплі живе вона. (Білочка)

- Так, білочка! На цій галявині на пеньочку сидить білочка зі своїми дітками. А як же звати її маленьких діточок?

Діти. Білченята!

Білочка.

Я дарую вам горішки,

Масажуйте ручки й ніжки!

Вихователь роздає дітям горіхи. Вони масажують руки і стопи ніг.

Масаж

1.                Катання горішків на долоні.

2.                Стискування горішків у долонях.

3.                Перекладання горішків з долоні в долоню.

4.                Прокачування горіхів стопою ноги.

Білочка

Будьте всі веселі й дужі,

До здоров’я не байдужі!

Діти дякують звірятам і прощаються з ними.

Вихователь пропонує дітям виконати психогімнастику, лежачи на килимі.

    Сердечко моє рідне, працюй гарно, будь добрим!

    Животику, будь м’якеньким і ніколи не хворій!

Вихователь. Посміхнулися і заплющили оченята. Витягніть ручки. На долоньках у вас лежать маленькі сонечка. Іде тепло по всій руці. Руки заспокоїлись і відпочивають. Сонячні промінчики зігрівають ваше тіло і втома зникає.

«Подорож осіннього листочка»

(інтегроване заняття для дітей молодшого віку)

 

Мета : закріпити знання дітей про осінні явища в природі, продовжувати вчити дітей розрізняти і називати овочі і фрукти за їхнім зовнішнім виглядом.

Поглибити знання дітей про свійських тварин. Допомагати малятам розрізняти тварин за зовнішніми ознаками. Розвивати уяву, зв’язне мовлення, вправляти у звуконаслідуванні. Виховувати інтерес і любов до природи.

 

Матеріал: осіннє дерево, муляжі овочів і фруктів, макет будиночка, картинки з свійськими тваринами: корова, собачка, котик, коник.

 

Хід заняття

Діти,ви любити подорожувати і ми сьогодні з вами відправимось в цікаву подорож до осіннього дерева.

Вихователь загадує загадку:

    Хто усюди походив,

    Листя все позолотив? ( Осінь)

Правильно, дітки, пора року осінь. Надворі вже стало прохолодно, сонечко вже менше гріє, ідуть дощі, з дерев опадають листочки.

Ось подивіться на наше осіннє дерево. Які гарні листочки на дереві.

Якого кольору листочки. ( Жовтого)

Ой! Дітки подивіться, що це? (Листочок)

Так , дітки, це "чарівний” листочок. Я цього листочка знайшла зранку коли йшла на роботу. Його легенько вітерець підняв і поніс.  Вітерець приніс його до нас в сад. Давайте ми згадаємо,що росте в саду (Яблука,груші, сливи ) А на чому ростуть яблука?(на дереві)

Правильно, дітки.

 А, що це лежить на землі? (Яблука, груші)

Якого кольору яблучко? Грушка?

Яке яблуко? (Велике , мале)

Що роблять з яблуками ?(Їдять свіжими, варять компоти, варення)

Яблука і груші ми називаємо фруктами.

   Наш "чарівний” листочок, дітки,побував ще й на  городі.

А, що росте на городі? (Картопля, морква, цибуля, буряк)

Дітки, яка картопля ? (Велика,мала,кругла)

А яка морква? (Велика,мала, довга)

Хто мені скаже, як ми називаємо одним словом картоплю,моркву,цибулю,буряк ? ( Овочі)

Овочі смачні і корисні тому  їх треба їсти щодня.

Яка в нас щедра осінь багато дарів нам принесла.

Давайте позбираємо  овочі в кошик, а фрукти на піднос.

Звертаю увагу дітей, як багато овочів і фруктів.

  А зараз ми з вами пригадаємо пісеньку про осінь " Осінь золота прийшла”

 Дітки, наш "чарівний” листочок помандрував до будиночка.

Діти підходять до будиночка (в якому живуть свійські тварини).

А щоб дізнатися хто в цьому будиночку живе вам потрібно відгадати загадки:

             Голодна- мукає

             Сита жує,

             Всім діткам молочко дає

             Хто це? (Корова)

Як лагідно можна назвати корову? (Корівка, корівонька)

Що вона їсть? (Траву,сіно)

 Які звуки видає корівка? ( Му-му)

А, що дає корівка дітям? (молоко)

Діти, ви любити молоко пити?

Молоко смачне, корисне його дітям  треба пити.

  Малята, з вами ще хтось хоче познайомитися. Ану відгадайте хто в цьому віконечку живе?

              Я буваю і чиста,і брудненька,

              Маю носик п’ятачком,

              Ще і хвостик бубликом (Свинка)

Де живе свинка? (Стайні)

А як хрюкає свинка? ( Хрю - хрю)

    Ой та й в цьому віконечку хтось живе, ану відгадайте :

               Як ступа - ніхто не чує,

               Тихо крадучись полює

               І маленькі сірі мишки

               Утікають геть від…(Кішки)

Так, діти, це  котик. А, як каже котик? ( Няв - няв)

Що любить їсти котик? ( Молоко,м’ясо,рибу)

Коли котик голодний, або хоче погратися, що він робить? ( Муркоче, Мур-мур). Тому його називають котик – воркотик.

     Послухайте, хтось ще до нас стукає, ану відгадайте хто це?

                  Гавкає, кусає, а в дім не пускає. (Собака)

А, як можна сказати лагідно про собаку? (Собачка)

Що їсть собачка?( молоко, кісточку любить гризти)

Для чого нам потрібен собака?(Охроняє двір)

Що він робить? (Гавкає)

Як гавкає собака? (Гав - гав)

От ми і познайомилися з домашніми тваринами,які живуть у нас вдома.Їх ще називають свійськими бо вони живуть біля людей.

     А тепер " чарівний” листочок мені каже, що хоче з вами погратися, а ви хочете погратися з листочком? (так)

 Гра "Діти по садочку гуляють”

Молодці дітки! Листочкові дуже сподобалася гра,заняття,він вже знає де ростуть овочі, фрукти та дізнався багато цікавого про свійських тварин.

"Сірник маленький, а біда велика”

(для дітей молодшого віку)

Програмовий зміст:ознайомити малюків з небезпекою під час ігор  з сірниками, вогнем; розвивати увагу, мислення,  мовлення;вправляти в навичках користування пензликом; виховувати бажання дотримуватись правил пожежної безпеки.

Обладнання: ілюстрації до казки Т.Коломієць "Козенята і вогонь”, матеріал для малювання.

Попередня робота:читання вірша «Сірник маленький,а біда велика»

Хід заняття

Вихователь:

-  Дорогі діти! Нас оточує така краса, стільки радості і щастя. Ми повинні вчитись все це зберігати таким, як воно є. Не нищити, не руйнувати, а залишити землю такою чудовою для інших людей. А це залежить від того, як ви будете себе поводити, виконувати правила поведінки і поради старших, як будете любити і берегти навколишній світ.

Віршик:

Темний, тепленький будинок,

Мешкає там сто іскринок.

Якщо з ними пустувати –

Можна неприємність мати.

Лиш єдина пройде мить –

І навколо все згорить…

 

Ви послухали віршик про Сірник. Сьогодні ми поговоримо про сірники, вогонь і про те, чому не можна з ними гратись.

Ви вже знаєте, що трапилось з хлопчиком Васильком з вірша "Сірник маленький, а біда велика”

Запам`ятайте!

"З вогнем погані жарти – жартувати з ним не варто”.

Говорять, що вогонь може бути добрим, а може бути злим, що він допомагає…

-         Коли вогонь добрий? У чому він може допомагати?

-         А коли несподівано почалась пожежа, що потрібно робити? Навіщо потрібно кликати на допомогу дорослих?

-         Чи можна ховатись, коли виникла пожежа? Чому?

-         Ігри з сірниками завжди небезпечні.

             Давайте виведемо правила:

1.     Як залишиш сірника – може трапитись біда.

2.     Від вогню ти не ховайся, а тікай і клич людей.

           Ви трішки стомились, давайте пограємо у гру "Хто швидше загасить вогонь?”(вправа на дихання)

-         Послухайте казочку про пожежу "Козенята і вогонь”.

Вогонь працював у кози у печі –

Варив їй куліш, випікав калачі.

Вона ж годувала щоранку малят –

Трійко біленьких своїх козенят.

Ось мамі вже з дому рушати пора,

Лишається в хаті сама дітвора.

-         Ми будем слухняні, - синок запевня.

Куди ж це найменше спішить козеня?

Воно потихеньку взяло сірники

І вогник маленький пуска між тріски.

- Ану, як у мами моєї гори! –

І ось уже дим потягнувсь до гори…

Сердитий вогонь розходивсь, гоготить!

Сестричка з найменшим сховалась умить.

А брат не злякавсь: - Нуль-один подзвоню!

Врятують пожежні і нас від вогню.

-         Алло! Загорілася хата в кози!

Адреса: Діброва, провулок Лози.

А номер в нас другий. Скоріше сюди!

Мерщій порятуйте від злої біди!

Спішили сусіди – Лисиця й Ведмідь,

І Заєць – відомий усім скорохід.

І мчали в машині ген-ген із гори

Пожежні умілі і мужні – Бобри.

Вогонь не давався, пручався, шипів,

Сердитий вогонь погасать не хотів –

Не дуже він любить сидіть у печі,

Варити куліш і пекти калачі.

Пожежу згасили. Живі малюки.

І каже Бобер: - Не беріть сірники!

І мовить коза: - Пам`ятайте завжди,

Що гра із вогнем приведе до біди!

Запитання до дітей: Що стало в будиночку кози причиною пожежі? Чи можна ховатись, коли виникла пожежа? Яким змальовано вогонь, яким ви уявляєте його собі?

А зараз давайте намалюємо вогник.

Малювання Вогника.

«Стежками казок»

(Фізкультурно – музична  розвага для дітей  старшого дошкільного віку)

 

Мета: створити умови для активного відпочинку дошкільнят; у доступній

формі пояснити значення фізкультури та спорту для здоров'я людини.

Підвищити емоційний тонус у дітей.

Викликати бажання брати участь в іграх-естафетах і перемагати в них, уболівати за друзів.

Вправляти у бігові, стрибках, у підлізанні. Виховувати потяг до зростання здоровими та спритними.

Матеріал: великий градусник, великий шприц, «лікарський саквояж»,

набір для гри «Бадмінтон»,  спортивний інвентар (м’ячі, обручі, кубики, кеглі, 2 гімнастичні палиці).

 

Вихователь.

ПСИХОГІМНАСТИКА З ЕЛЕМЕНТАМИ МАСАЖУ

Добрий ранок! (Діти повертаються один до одного)

Посміхнись скоріше, (Розводять руки в сторони)

І сьогодні цілий день( Плескають)

Буде веселіше.

Розітремо ручки,( Рухи за текстом)

Носик і щічки.

Будемо вродливі,( Поступово піднімають руки),

Як весняні квіти. («Ліхтарики»)

Розітрем  долоньки( Рухи за текстом)

Сильніше, сильніше,

А тепер поплескаєм

Дужче, cміливіше.

Вушка потремо,( Рухи за текстом)

здорові будемо,

Посміхнемось знову:( Посміхаються)

Будьте всі здорові.( Розводять руки в сторони)

 Вед. Ну що, у всіх гарний настрій? (Так!) Це чудово, коли день розпочинається з гарного настрою.

Вихователь.  Діти, я знаю, що ви дуже любите подорожувати і сьогодні я пропоную вам здійснити незвичайну

подорож із знайомим для вас казковим героєм.

А хто він, ви дізнаєтеся тоді, як відгадаєте мою  загадку.  Тож слухайте уважно.

Не злякався Вовка він,

Хоч пішов у ліс один,

А Лисиці на зубок

Все ж потрапив…(Колобок)

Так, це Колобок. А де ж цей пустун подівся?(вихователь знаходить Колобка на килимі під хусточкою).

А ось і він! Сьогодні ви разом з Колобком відправитеся до  в країну казок. Отож, наша подорож починається.

Рухатись ми будемо під  музику.( марш)

 (діти ходять під звуки Маршу по колу , по закінченню музики зупиняються .)

Чути стукіт у двері. До залу входить лікар Айболить

Айболить:

Добрий день

І Фізкульт-привіт!

Вас вітає добрий лікар,

Любий лікар Айболить.

Діти, ви скажіть мені:

Всі здорові ви чи ні?

Вихователь

Діти наші здорові та дужі,

Бо вони із спортом дружні.

 Хлопчики й дівчатка,

Колони підрівняйте!

Розминку - веселинку

Всі разом починайте!

( виконання рухів під ритмічну музику)

Айболить:

А тепер на ділі

Це я перевірю.

Лікар Айболить. Діти! Перед початком змагань я маю усіх вас оглянути.

Тих,що сидять, прошу встати і виконувати команди.

Всі дихайте... Не дихайте...

Все в порядку, спочивайте...

Дружно руки піднімайте...

Все прекрасно, опускайте...

Нахиліться..., розігніться...

Станьте прямо…, усміхніться...

Всім міряє температуру градусником (жартівливо).

Лікар Айболить.

Так, я оглядом задоволений,

Бо ніхто з дітей не хворий,

Всі веселі і здорові,

До змагань  ви готові!

 

Виходить Колобок. Позіхає, потягується, говорить: «Фізкультуру не люблю, краще трошки я посплю...»

(Ліка Айболить підбігає, міряє температуру, хапається за голову і кличе на допомогу медсестру,

яка заходить із великим шприцем. На ньому написано «Від лінощів».

Колобок, побачивши медсестру,ховається за дітей і вигукує:

«Я більше не буду лінитись, хочу бути, як усі, спортсменом» лікар дозволяє йому стати в шеренгу)

Вихователь.Діти, між нами немає місця нечупарам і ледарям!

Спортивне змагання починати пора,

Юним фізкультурникам – Ура! Ура! Ура!

Покажіть усім на ділі,

Які спритні ви та вмілі.

Хто з вас всіх найшвидший?

Хто з вас найспритніший?

Нам цікаво знати,

Час вже свято починати.

Представляє команди

Ведуча: Команда —«Сонечко” Команда — "Метелик”. Фізкульт-ура

Діти (разом): Фізкульт-ура!

Лікар Айболить. Команди, привітайте одне одного!

Девіз команди «Сонечко»:

Ми усі зарядку робим

Як завжди, в ранковий час.

Хай бояться нас хвороби,

Хай завжди минають нас!

Капітан команди «Сонечко»:

Команді «Метелик» - фізкульт – привіт!

 

Девіз команди « Метелик»:

Щоб зрости нам сильними,

Спритними, сміливими,

День у день по розпорядку

Ми виконуєм зарядку!

Капітан команди «Метелик»:

Команді «Сонечко» - фізкульт – привіт!

 

Лікар Айболить. У наших сьогоднішніх змаганнях зобов’язуємося грати…

Діти. Чесно і за правилами.

Обидві команди шикуються і починають змагання.

1. Гра естафета «Жабки».

Учасник з кожної команди, тримаючи гімнастичну палицю під коліньми, стрибає жабкою до лінії.

Повертається бігом, передає палицю наступному гравцеві.(Оцінюється правильність виконання вправи.)

2. «Нагодуй ляльку».

Проти кожної команди на відстані 20-25 кроків на стільцях сидять ляльки., перед ними стоять чашки.

В руках у першої дитини ложка. Кожний з учасників зобов’язаний ложкою доторкнутися до ляльки,

по естафеті передати ложку іншій дитині. Гра триває доти, доки всі учасники не «нагодують» ляльок.

Перемагає та команда, яка швидше впорається із завданням.

3. Гра – естафета «Пінгвіни».

Діти стрибають із затиснутим між ногами м’ячем до лінії. Повертаються бігом, передають м’яч наступному гравцеві.

Звернути увагу на чіткість та старанність виконання вправи.

Лікар Айболить. Зараз ми перевіримо, як ви знаєте і любите спортивну музику. Допомагати можуть і вболівальники.

Діти співають знайому пісню на спортивну тематику

(пісня «Про зарядку» муз. Д. Львова–Компанейца, сл. В. Вікторова).

4. Естафета «Хто швидше перенесе волан?».

Перенести волан на ракетці, обігаючи змійкою поміж кеглів до лінії.

Повернутись бігом прямо, передати ракетку із воланом наступному гравцеві.

5. Естафета «Склади сонечко».

Діти шикуються у дві команди. Кожний тримає гімнастичну палицю.

Діти по черзі добігають до обруча, який покладено на протилежному боці зала,

та прикладують до нього гімнастичні палиці у вигляді промінців. Швидко повертаються на місця та передають

естафету рукою наступному гравцеві. Виграє та команда, яка правильно, старанно складене  сонечко.

6. Гра «Гусеничка».

Перший учасник команди проповзає навколішках з упором на руки до прапорця та повертається назад,

до нього приєднується другий учасник команди, тримаючи першого міцно за ноги руками.

Коли вони повертаються, до них приєднується наступний гравець

і так подальше,поки вся команда не повернеться до місця старту.

Звернути увагу на правильність з’днання гравців та вміння рухатись узгоджено (не раз’єднуючись до самого кінця).

 7.Змагання капітанів "Хто швидше”взує” свій стілець.” (капітани стоять біля двох пар дитячого взуття.

На протилежному боці стоять 2 дитячих стільчика. Проводиться човниковий біг,

під час якого капітани "взувають” ніжки стільчиків.)

 

Сюрпризний момент. Лікар Айболит відкриває свій  «лікарський саквояж»  і пригощає дітей фруктами.

Загальні підсумки змагань, вручення нагород.

 

Ведуча. А тепер підсумуємо результати змагань між командами

Переможцями є: ваша, діти, цікавість до фізкультурних вправ та спортивних ігор, сміливість, спритність, витривалість.

Ми ще не раз проводитимемо ось такі розваги. (Дає кожному почесну медаль учасника змагань).

Тема:«Казка вчить, як на світі жить»

(Тематичне заняття для молодших дошкільнят)

 

Мета: ознайомити дітей з правилами без­печної поведінки, з морально-етичними нормами спілкування одне з одним та з до­рослими, з правилами поводження з твари­нами; нагадати про необхідність дбайливого ставлення до власного здоров'я. Розвивати вміння правильно оцінювати ситуацію, перед­бачати наслідки своїх дій.

Хід заняття

Діти заходять до зали, де їх зустрічає Господиня (вихователька).

Господиня. Добрий день, маля­та! Ви прийшли на гостини? Глянь­те, яка гарна хатка в мене на подвір'ї. Там живуть мої тварини. Ану вгадай­те, хто це.

Зранку паслись біля сосен

На травиці Ме та Бе.

Няв на сонці вигрівалась,

Ґа-ґа-ґа в ставку купалась,

Кукуріку все співав,

Хрю в сарайчику дрімав.

— То хто ж це, малята? Назвіть мені, кого ви впізнали у віршику. Діти називають козу, баранця, кицю, гуску, півня та свинку.

Господиня. Молодці, всіх пра­вильно назвали й нікого не забули. А знаєте, кожна з моїх тваринок мала якусь пригоду. Ось послухайте про Півника. Жив колись Півник укупі з Котиком. Котик ходив до лісу по хар­чі, а Півник залишався вдома. Одно­го разу прийшла під їхню хатинку Лисичка, коли Котика не було вдо­ма, та й гукає Півникові.

Вдягає дівчинці та хлопчикові відповідні наголівнички.

Лисичка. Півнику-когутику, відчи­ни! Як не відчинеш — віконце виде­ру, борщик виїм і тебе заберу.

Господиня. А Півник їй відповідає.

Півник. Тоток - тоток, не велів Коток!

Господиня. Півник розумний був, не відчинив Лисичці. Як ви гадаєте, малята, він правильно вчинив? (Діти висловлюють свої думки).

Живуть у мене й гуси — сірий та білий. Про них пісенька є. Заспіваймо її разом.

(Діти  разом із Господинею співають пісню "Жили у бабусі" й виконують відповід­ні рухи.)

Господиня. Ось які вони, гуси, — налякали мене і втекли, не знаю й куди. Хіба можна малим без дозво­лу відходити від дорослих? (ДІТИ ВИС­ЛОВЛЮЮТЬ свої думки). Ну а ще, як ви правильно були вгадали, є у мене гарна Киця. Ось яка з нею сталася пригода. (Вдягає на себе наголівник). Киця

Ділі-дон, ділі-дінь,

Загорівся в мене дім!

Біжить курочка з відром.

Біжить півник з помелом.

Загасили все умить —

Дім цілісінький стоїть.

Господиня. Малята, запам'ятайте гарненько: ніколи не грайтеся з вог­нем. Це небезпечно, ви згодні? (Діти міркують).

Господиня. Зараз я загадаю вам загадку про іншу мою тварину.

На зеленому горбочку

Хтось припнутий до кілочка.

З'їв травичку, "Ме" сказав.

Може, паслась там ...

Діти. Коза!

Господиня. Правильно. Ко­лись жила Коза в лісовій хатинці зі своїми дітками-козенятами. Щодня вона ходила до лісу по їжу для них і для себе. Сама йшла, а діточкам наказувала зам­кнути двері й нікому їх не відчи­няти. Поверталася Коза додому, стукала рогами у двері і співала ось так. (Одягає на себе наголівник Кози). Коза

Ой ви, діточки-козеняточка!

Відмикайтеся, відчиняйтеся!

Ваша мама прийшла,

Молочка принесла!

Господиня (знімає наголівник). Козенята, почувши її голос, від­микали. Одного разу, коли Коза знову пішла до лісу, прийшов Вовк і заспівав тоненьким голос­ком її пісеньку. Козенята відчи­нили двері, Вовк забіг до хатини і з'їв їх. Тепер скажіть мені, діти, чи можна відчиняти двері комусь незнайомому? На жаль, окрім добрих, є на світі й лихі люди, які можуть заподіяти дітям зло. Як ви гадаєте? (Діти висловлюють свої думки).

Господиня. Ось я й познайомила вас зі своїми тваринами. Сподіваю­ся, повчальні пригоди з ними навчи­ли вас правильної поведінки: бути обережними з вогнем, із незнайо­мими людьми; дбайливо ставитися до свого здоров'я; вміти розрізняти безпечні й небезпечні ситуації.

 

А тепер почастуйтеся моїми пи­ріжками. їжте на здоров'ячко та будь­те розумненькими.

Подорож до весняного лісу

/lito2-150x150.jpg(Молодший дошкільний вік.)
Мета: вчити дітей слухати і розуміти мову вихователя, розвивати мовленнєві уміння дітей, вчити імітувати звуки, рухи; збагачувати словниковий запас новими словами, повторювати знайомі слова; закріпити навики малювання; виховувати уважність, спостережливість, прищеплювати любов до природи.
Словник: весна, сонце, проміння, пролісок, квіти, звірі, чобіток, молоток.
Матеріал та обладнання: іграшки, атрибути до ігор, декорація.

ХІД ЗАНЯТТЯ

Звучить музика, чути дзвін дзвіночків. 
Вихователь.
Сонце сяє, сонце сяє, 
Вся природа оживає, 
Мов красуня чарівна, 
По землі іде вона.
— Малята, ви пізнали, про яку пору року цей вір¬шик?
Відповіді дітей.
— Так, про весну. Сонечко вже не тільки світить, а й своїми промінцями зігріває землю. Малята, яку форму має сонечко?
Відповіді дітей.
Вихователь. Так, круглу. А тепер подивіться нав¬коло себе І знайдіть предмети, які вам нагадують форму сонечка.
— А ви хочете відчути тепло весняних промінчиків? Тож піднімемо ручки вгору і відчуємо на долоньках тепло. Так, тепло! Малята, ви любите подорожувати? А гратися?
Відповіді дітей.
Гра «Тупаємо ногами»
Ми тупаємо ногами, ми плескаємо руками,
Хитаємо головою.
Ми ручки піднімаємо, ми ручки опускаємо,
Присіли, заховалися,
Встали, показалися,
Стрибаємо, стрибаємо,
Стрибаємо гуртом.
— Молодці, бачу всі такі спритні. А зараз швидень¬ко сідаємо у вагончики та вирушаємо до лісу.
Пісня «Потяг»
Вихователь. А от і ліс. Подивіться, як тут гарно.
У лісочку вже весна,
Гей, що робить там вона?
Листя розправляє,
Гілочки рівняє,
Причепурює квітки,
Щоб сіяли, мов зірки.
Який гарний спів птахів тут чути?
Вихователь.
Ясно світить сонечко,
Пташки в поле захотіли,
Піднялись і полетіли.
Діти грають у гру «Пташки літають».
— Малята, а ви пізнаєте ці дерева? Як називається це дерево?
Відповіді дітей.
— Це ялинка, вона висока, має зелені голочки, колючі, доторкніться. А це дерево як називається?
— Це берізка. Зверніть увагу на стовбур, він має незвичайний колір.
Вихователь пропонує дітям доторкнутися до стовбура берези, погладити його.
— Дерева бувають високі і низькі. Уважно послухаємо, що шепочуть навесні дерева: «Так, так, ми вже прокинулись, тому що сонечко своїми теплими про¬мінчиками торкається наших гілочок...» Пригадаємо, як вітер гойдає гілля. Виконуємо рухи вправо, вліво і промовлятимемо «ш...ш».
Вихователь.
В гаю, де берізки кивають привітно, Пролісок глянув оком блакитним, Несміло зіпнувся на ніжку маленьку, Тонким голосочком спитав потихеньку:
— Як гарно навколо, яка тут краса! Скажіть, а чи правда, що це вже весна? Вихователь. Ой, ой малята, подивіться, хтось загубив кошик, а в ньому овочі.
Діти називають овочі: моркву, капусту, розглядають їх.
— Це, мабуть, гостинці для лісових звірів. Діти, що їсть зайчик? А от і він. Привітаємось з ним. Зайчик шепоче мені на вушко, що вже давно ніхто не приходив до лісу, і йому хочеться погратися.
Діти грають у гру «Хто більше збере квітів».
— Зайчик каже, що ви, малята, дуже спритні. Зайчику, ми тобі залишаємо ці ласощі, бо поспішаємо до ведмедика!
Зустрічають ведмедика.
— Що ти тут робиш?
— Ремонтую звірятам чобітки, які зносилися за зиму.
— І ваші чобітки також потрібно відремонтувати, напевне, ви давно подорожуєте? Сідайте зручніше, беріть молоточки і разом будемо ремонтувати.
Пісня «Чобіток»
Кую, кую, чобіток, 
Подай, бабо, молоток. 
Не подаси молоток — 
Не підкую чобіток.
— Ведмедику, ми тобі також приготували ласощі. Ти медок любиш? Ось тобі мед, любий ведмедику, нам з тобою вже час прощатися, бо ми поспішаємо до дитсадка. До побачення!..
Вихователь. Ой, малята, погляньте галявинка! Мені здається, що на галявинці чомусь всім сумно — і травичці, і квіточкам. Пригадаємо колір травички, квітів.
Діти називають кольори.
— Подивіться, де ж це сонечко? Його заховала хмаринка. Допоможемо сонечку прогнати хмаринку. Наберемо багато повітря — і проженемо хмаринку. Малята, як ми можемо допомогти сонечку стати ве¬селим? Як ви гадаєте, чого йому бракує?
Відповіді дітей.
— А ви хочете намалювати промінчики? Вони будуть великі, маленькі, які хто хоче, такі й малює. А тепер подивіться, як треба малювати промінці. Спочатку беремо вказівний пальчик, набираємо багато фарби і починаємо зверху вниз малювати промінчик. Прикладаємо пальчик до сонечка і ведемо до землі.
Діти малюють.
— Ой, як світло, тепло стало на галявинці. Щоб сонечко робило без малят, навіть квітам і травичці стало веселіше. Вони шепочуть нам: «Дякуємо вам, малята!».
— Малята, ви чуєте спів струмочка, найдемо його і помиємо ручки

"ЛЮБИЙ НАШ КОБЗАРЮ"

 
М Е Т А : Поглиблювати знання  дітей про життєвий та творчий шлях Т.Г.Шевченка. 
               Виховувати любов до краси поетичного слова , викликати бажання  вивчати твори поета ,розуміти їх зміст.
О Б Л А Д Н А Н Н Я : Портрет Т.Г Шевченка , рушники , українські костюми 

, хліб-сіль  , записи віршів та українських пісень на слова Т.Г.Шевченка ,

ілюстрації   до картин та малюнків Т.Г.Шевченка , фотографії  пам'ятників  поетові 

на  Україні та за кордоном

Хід заняття:
-  Дорогі діти!  До нас завітали гості щирі. Давайте їх привітаємо.
Д І Т И : 1. Ми вам раді , люди добрі ,
                 І вітаємо щиро вас.
                 І запрошуємо ласкаво
                 На свято до нас


2.Хлібом – сіллю за старим звичаєм ,
З радістю ми сьогодні гостей стрічаємо,
Ми вас , гості , щиро вітаємо.
Щастя й радості всім вам бажаємо.

3.І в вас , і в нас хай буде гаразд.
Щоб ви і ми щасливі були!
В С І : Д О Б Р О Г О   З Д О Р О В  Я Ч К А !
( Діти вклоняться , віддають хліб – сіль . Звучить запис бандури.)

 Вихователь:Щовесни , коли тануть сніги
І на рясті просує  «веселка»
Повні сил і живої снаги , 
Ми вшановуємо пам'ять Шевченка.

Саме в такий березневий  світлий час яскраво засяяла над Україною зірка

Т.Г.Шевченка – пророка, поета , художника.
Сьогодні ми зустрінемося з великим українським поетом Т.Г.Шевченком.

А чому саме зараз? Бо день народження і день смерті його стоять поряд   9 – 10 березня.

Між цими двома березневими днями 47 років життя , яке стало славою і гордістю українського народу.
Сьогодні ми звертаємося до поета , який став для України заповітною думою , її без-смертною піснею.

Тож нехай вогонь його душі ( запалюю  свічку ) запалить у наших серцях іскорку віри ,

надії , любові до рідної землі , свого народу.
- Придивіться до портрета Т.Г.Шевченка.

І ви обов'язково  зустрінетесь з його сумними очима , в яких затаїлись невиплакані сльози , біль і печаль.

Високе чоло свідчить про високий розум. Ми ніби  відчуваємо , як його переповнюють думи. Про що ж він мріє?

А мріє він про свою долю безталанну ,  про далеких рідних людей , про Україну.

Багато років  на Україні  було кріпаки і пани.

Кріпаки – убогі, неписьменні люди мусили важко працювати, задарма, на пана.

Пани зневажали своїх кріпаків, крім того ,що заставляли їх працювати , били і навіть могли продати або подарувати

іншому панові .і саме в той час народився Т.Г.Шевченко

      
                                          В похилій хаті край села ,
                                          Над ставом чистим і прозорим ,
                                          Життя Тарасику дала
                                          Кріпачка – мати , вбита горем.
           
Народився Тарас Шевченко в селі Моринці на Черкащині у бідній родині .

Батька Тараса звали Григорій Іванович, а матір – Катерина Якимівна.
Жили вони в злиднях, багато працювали, щоб прогодувати сім’ю,

а сім’я була чимале-нька – п’ять сестричок Тарасових і двоє братів. А звали їх: Катерина, Ярина, три Марії, Микита і Йосип.
Старша сестра Катерина була Тарасові за няню.

Вона доглядала меншеньких дітей, го-дувала їх, коли батьки працювали на панському полі, поралася в хаті й надворі.

Тарас дуже любив свою сестричку-няню, слухався її.

Він був допитливий, вразливий, усім ці-кавився. Любив малий Тарас бавитися з дітворою, а ще більше слухати казки, пісні.

Прийде, бувало, мати з роботи, сяде відпочивати, згорнувши свої натруджені за день руки,

а він до неї горнеться, просить казку розказати, пісню заспівати.

А ще більше лю-бив Тарас розповіді діда Івана Шевченка.

Слухати його збиралася не тільки сім’я Шевченків, а й багато сусідів. Дідусь розповідав про героїв,

боролися за правду, за кра-ще життя простих людей, розповідав про повстання селян-кріпаків проти панів.

Оповідання діда Івана будили у Тараса думи про долю кріпаків.
Дитяча радість Тараса потьмарилася горем ще в дев’ять років, коли померла мама.

А через два роки помер і батько. Ось, як про це пише Шевченко:

 

            Там матір добрую мою
            Ще молодую у могилу
            Нужда та праця положила.
            Там, батько, плачучи з дітьми, 
            А ми малі буди і голі,
            Не витерпів лихої долі,
            Умер на панщині,
            А ми-розлізлися межи людьми,
            Мов мишенята…

            
І почалося страшне сирітське життя. Тарас оселяється у дяка в школі -

як школяр і дяків помічник. 

Він за те що вчився мусив виконувати всю роботу в школі та вдома у дяка.

Небагато пройшло часу, але багато змінилося в житті хлопця.

Він відчував потяг до поезії, малярства.

В 14років його забирають працювати до поміщика - пана Енгельгарда.

Важкими були його дитячі роки. ..
    - Почав писати вірші Тарас ще в дитинстві.

Перша його збірка вийшла під назвою «Кобзар» . Знаєте чому?
Коли Тарас був малий, він любив слухати пісні про народ, його життя.

Ці пісні співали дідусі і грали на кобзі. Їх називали кобзарями.

А Шевченко писав вірші про народ і то-му назвав свою книгу «Кобзар».
Всьому світові відома ця збірка 
Вірші Шевченка перекладені різними мовами
     - Діти, чому ця книга називається «Кобзар» ?

(відповіді дітей )

     - Діти, а які вірші Т.Г. Шевченко ви знаєте?

 
(діти читають вірші)

Вітер віє-повіває,

По полю гуляє.
На могилі кобзар сидить
Та на кобзі грає.
Кругом його степ, як море
Широке, синіє;
Кругом хвилі як ті гори ні землі ні неба 
Серце мліє, а Козакам того тільки й треба   
Пливуть собі та співають рибалка літає 
А попереду Отаман веде куди знає.

 


Встала весна, чорну землю
Сонну розбудила,
Уквітчала її рястом,
Барвінком укрила.
А на полі жайворонок,
Соловейко в гаї -
Землю, убрану весною,
Вранці зустрічають.

 


Сонце заходить, гори чорніють, 
Пташечка тихте, поле німіє, 
Радіють люде, що одпочинуть, 
А я дивлюся... і серцем лину 
В темний садочок на Україну. 

 

 
Світає,
  край  неба   палає,
соловейко в  темнім  гаї   …
Сонце      зустрічає    
 Тихесенько  вітер    віє,
 Степи, лани    мріть…


 


А іноді така печаль
Оступить душу, аж заплачу,
А ще, до того, як побачу
Малого хлопчика в селі.
Мов одірвалось од гіллі,
Одно-однісіньке під тином
Сидить собі в старій ряднині.
Мені здається, що се я,
Що це ж та молодість моя.

 

І досі сниться: вийшла з хати 
Веселая, сміючись, мати, 
Цілує діда і дитя, 
Аж тричі весело цілує, 
Прийма на руки, і годує, 
І спать несе. А дід сидить.

 

Тече вода із-за гаю
Та попід горою.
Хлюпочуться качаточка
Поміж осокою.
А качечка випливає
З качуром за ними,
Ловить ряску, розмовляє
З дітками своїми.


І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люди на землі.

 


Зоре моя вечірняя,  
Зійди над горою,  
Поговорим тихесенько  
В неволі з тобою. 
 Розкажи, як за горою  
Сонечко сідає,  
Як у Дніпра веселочка  
Воду позичає.

 

Зацвіла в долині
Червона калина,
Ніби засміялась
Дівчина-дитина.
Любо, любо стало,
Пташечка зраділа
І защебетала.

 

Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.
Сім’я вечеря коло хати,
Вечірня зіронька встає.
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дaє.

 
Реве та стогне Дніпр широкий, 
Сердитий вітер завива, 
Додолу верби гне високі, 
Горами хвилю підійма.

 


Світає,

  край  неба   палає,
соловейко в  темнім  гаї   …
Сонце      зустрічає    
 Тихесенько  вітер    віє,
 Степи, лани    мріть…
По діброві вітер віє, 
Гуляє по полю,
Край дороги гне тополю ,
До самого долу.
Стан високий, лист широкий

 

Марно зеленіє.
Кругом поле, як те море
Широке, синіє. 

 


     - А про що писав в своїх творах Т.Г. Шевченко?
(відповідь дітей)
(про природу та красу рідного краю, про минуле тяжке життя,

про свою сім'ю, про любов до матері, жінки)

     - Багато віршів написані Шевченком покладені на музику. Це пісні «Заповіт»,

«Зацві-ла в долині», «Реве та стогне Дніпр широкий»,«Стоїть гора високая»,

«Думи мої думи», «Садок вишневий коло хати», «Ой, у полі калина» та інших.



Музична пауза

    - Вслухайтеся в музику. Як вона звучить? Яка за характером ?

Пісня « Зоре моя вечірняя»

« Зацвіла в долині»

« Садок вишневий коло хати»

« Реве та стогне Дніпр широкий» 


Потяг до малювання виявився у Тараса змалку.

Прагнення навчитися малювати водило сироту по селах у пошуках вчителя.

За цей час Тарас дечому навчився. Захоплення малюванням дорого коштувало Тарасу.

Він був змушений займатися улюбленою справою таємно від пана.

Коли злочин викривали, доводилося зносити жорстоку кару.

Але ніяка кара не могла його зламати.
(розкляд репродукцій картин Т.Г. Шевченка)

     -  Тяжке життя підірвало здоров я Т.Г.Шевченка. Він тяжко захворів і помер.
Справжній співець свого народу , знедоленої України прожив всього 47 років.

Перед смертю заповідав :
Як умру, то поховайте 
Мене на могилі, 
Серед степу широкого, 
На Вкраїні милій, 
Щоб лани широкополі, 
І Дніпро, і кручі 
Було видно, було чути, 
Як реве ревучий.


Народ шанує Т.Г.Шевченка. Його пісні, його думи в Україні повік не забудуть.

Йому поставленні пам’ятники, його ім'ям названі вулиці,

парки, школи (розповіді супроводжуються показом ілюстрацій) 
Діти: Любий наш Кобзарю!
           На землю, дощиком политу,
            Сонце дивиться з висот
           І пам'ятники з бронзи і граніту 
           тобі поставив вдячний твій народ.
           І дорослі і діти всі сюди ідуть.
           І найкращі квіти Кобзарю несуть(до портрета кладуть квіти)

Гімнастики пробудження

 

Гімнастика пробудження — невідмінна ланка фізичного розвитку дітей. Її місце — у другій половині дня після денного сну. Прокидаючись та виконуючи елементарні фізичні вправи, діти налагоджують свій організм до подальшої рухової активності.
„Усмішка”

„Подивіться в очі”. В.п. – лежачи на спині одне до одного ногами, руки уздовж тулуба. 1 – підняти голову, подивитися одне одному в очі(видих), 2 – в.п.,(вдих).
„Заховалися одне від одного”. В.п. – лежачи на спині одне до одного ногами, руки під головою. 1 – зігнути ноги в колінах; 2 – в.п.
„Пошукали один одного”. В.п. – те саме, ноги в колінах зігнути, руки розведені в боки. 1 – покласти коліна на ліжко (видих), поворот голови вправо. 2 – в.п., (вдих); 3 – 4 – те саме вліво.
„Зустріч”. В.п. – лежачи на спині, руки уздовж тулуба перекачування вліво (вправо).
„Їдемо на велосипеді”. В.п. – те саме. Поперемінне згинання і випрямлення то лівої, то правої ноги.
„Тягнемося до сонця”. В.п. – стоячи на колінах, руки опущені. 1 – 2 – підняти руки через сторони вгору, потягнутися. 3 – 4 – в.п.
„Усмішка”. Встати, усміхнутися одне одному.

„Прокидаймось”

Лунає тиха, спокійна музика. Вихователь пропонує дітям відкинути ковдри.
„Розбудить сусіда” – повороти головою праворуч-ліворуч.
„Потяглися” – лежачи на спині, ноги разом, руки вздовж тулуба. Підняли руки вгору, опустили за голову – потяглися; опустили руки вниз.
„Хто ще спить?” – сидячи на ліжку, ноги прямі, руки на по-ясі. Підняли плечі вгору (вдих); опустили плечі(видих).
„Шукаємо черевички” – сидячи на ліжку, ноги опущені на підлогу. Нахилитися вперед, дістати носиком колін(видих); сісти рівно(вдих).
„Виросли великі” – стоячи біля ліжка. Піднятися на носки, потягнутися руками вгору; опуститися.
Гімнастика закінчується ходьба по корекційній доріжці.

Вихователь ніжно промовляє:

Хто так солодко тут спить?
Треба прокидатися –
Оченята відкривати
І зарядку починати.

Під спокійну музику діти прокидаються, скочують ковдри на край ліжка.

„Потягування” В.п. – лежачи на спині, руки вздовж тулуба, ноги разом.1 – підняти руки вгору, носки ніг витягнути-подивитися на носок. 2 – в.п.
„Почергове піднімання ніг” В.п. – лежачи на спині, руки під головою. 1 – підняти праву пряму ногу якомога вище – подивитися на носок. 2 – в.п. 3 – 4 – те саме з лівої ноги.
„Погойдування” В.п. – лежачи на спині, ноги зігнути в колінах, притиснуті руками до грудей. 1-підтягти до колін голову, погойдатися на спині. 2 – розслабитися.
„Прогинання” В.п. – лежачи на животі, ноги прямі, руки зіг-нути в ліктях. 1 – випрямити руки, прогнутися у спині, подивитися на стелю. 2 – в.п.
„Розведення рук” В.п. – сидячи на ліжку, ноги опущені вниз. 1 – руки в сторони; 2 – обхопити себе за плечі.
„Повороти голови” В.п. – сидячи на ліжку, ноги опущені, руки на колінах. 1 – повернути голову праворуч; 2 – повернути ліворуч.
„Повороти тулуба” В.п. – стоячи, руки в боки. 1 – поворот тулуба праворуч; 2 – в.п. 3 – 4 – те саме ліворуч.

„Силачі”

„Силачі” – в.п. – лежачи на спині, руки на плечі. Згинання і розгинання рук.
„Руки вгору”. В.п. – те саме. Піднімання рук вгору.
„Підтягування”. В.п. лежачи на спині, руками тримаємось за ліжко. Підтягування обох ніг до грудей.
„Піднімання ніг”. В.п. – лежачи на спині, руки вздовж тулуба. Піднімання правої (лівої) ноги.
Стрибки на лівій та на правій нозі, чередуючи з ходьбою.
Вправа на дихання. Левенята”

„Прокидання”. В.п. – лежачи на спині, руки вздовж тулуба, ноги разом. Повороти голови вліво – вправо.
„Потягусі”. В.п. – те саме.1 – закинути руки назад, носки натягнуті (вдих); 2 – в.п., (видих).
„Покотилися”. В.п. – лежачи на спині, руки прямі за головою, ноги разом. 1 – перекати тулуба вправо; вліво.
„Умилися”. В.п. – лежачи на животі, руки вперед, ноги разом. 1 – підняти тулуб; 2 – «умили» мордочки.
„Помахали хвостиками”. В.п. – стоячи на колінах з упором на руки. 1 – прогнутися у спині, підняти голову догори, 2 – 3 – повороти таза ліворуч – праворуч; 4 – в.п.
„Левеня сердиться”. В.п. – те саме. 1 – вигнути спину, поди-витися вперед, сказати «р – р – р»; 2 – в.п.
„Нагостримо кігтики”. В.п. – о.с., руки за головою. 1– 4 – переступаючи вправо, зробити енергійні загрібаючи рухи пальцями ніг; 5 – 8 – те саме вліво. „Мавпочки”

Вихователь розповідає під спокійну музику:

Вітерець гойдає розлогі пальми, спекотне сонце панує на блакитному небі. А на затишній галявині сплять гарненькі маленькі мавпочки. Ось прокидаються мавпочки, крутять голівками…
Потягуються. .в.п. – лежачи на спині, руки вздовж тулуба, ноги разом. Піднімання рук вгору-вниз.
В.п. – те саме. Підняти праву ногу вгору (вдих); те саме лівою ногою.
Сонечко засвітило мавпочкам в оченята, вони радо перекинулися зі спинок на животики, умили мордочки з потічка. .В.п. – лежачи на животі, руки вперед.
Підвелися, подивилися на свої хвостики. .В.п. – стоячи на колінах з упором на руки.
Потяглися по банан до пальми. .В.п. – сидячи на колінах, руки на поясі.
Сіли на ніжки. Де б знайти смачний банан?. В.п. – те саме. „Зайчатка”

Під легку музику діти прокидаються від сну.
Вихователь говорить:

Доки ви спали, до нас у гості прибігли зайчатка. Візьміть кожен свого зайчика і посадить на животик. Діти виконують рухи з уявними іграшками.

„Привітайтеся із зайчиком”. – нахил голови вперед з в.п. – лежачи на спині.
„Підніміть зайчаток високо”. З в.п. – лежачи на спині діти піднімають руки з уявними зайчиками вгору, опускають їх.
„Покладіть зайчиків біля себе”. В.п. – те саме. Перекати тулуба вліво – вправо так, щоб торкнутися уявним зайчиком ліжка.
„Посадіть зайчика на пальці ніг”. В.п. – лежачи на спині, руки на животі тримають уявного зайчика. 1 – піднятися, нахилитися вперед, торкнутися руками пальців ніг (видих); 2 – в в.п. (вдих).
„Покатайте зайчика”. В.п. – сидячи, руки на колінах, ноги прямі. Ходьба на стегнах до кінця ліжка і назад.„Цуценя”

Діти, доки ви солодко спали, до нас у готі прибігли цуценя-та. Візьміть кожен свого цуценя і посадить на животик.

„Привітаємося із цуценям”. В.п. – лежачи на спині. Нахил голови вперед.
„Підніми цуценя високо”. В.п. – лежачи на спині, цуценя в руках на груді. Піднімаємо руки з цуценям до гори і опускаємо.
„Повернись до цуценя”. В.п. – лежачи на спині, руки вздовж тулуба, цуценя на правому боці, потім на лівому. Повороти вправо – вліво.
„Посади цуценя на пальці ніг”. В.п. – лежачи на спині, цуценя на животі. Піднятися, нахилитися вперед і торкнутися руками (цуценям) пальців ніг і в в.п.
Ходьба по ребристій дошці. „Проліски”

Синє – синє небо, хмаринок немає,
Вже лагідне сонце усе зігріває,
Де танути сніг ще лише починає,
Там проліски – очі Весна відкриває.

Звучить музика, діти лежать із заплющеними очима.

Тепло — і Веснонька очі відкрила,
Холодно — знову повіки стулила,
Тепло — радіють ясні оченята,
Холодно — знову їм хочеться спати.
Та в піжмурки грати
Зима вже стомилась,
Зігрілися квітоньки й зовсім збудились.

1. В.п. – руки вздовж тулуба. Діти виконують гімнастику пробудження для очей: розплющують і заплющують очі.
З-під білого снігу ледь-ледь визирають,
Тендітні голівки угору здіймають.

2. В.п. – те саме. На першу і третю ритмічні частини кожного рядка підводять голови й витягують шиї. В в.п.
Щоб далі рости, в них ще сили немає:
У стеблах під снігом ще соки дрімають.

3. В.п. – те саме. Повертають голову праворуч – ліворуч, піднімаючи відповідне плече й торкаючись ним підборіддя. В в.п.
Та сон проминув, стебла всі потяглися
І, повнячись соком, угору звелися.
Як рухався сік, то й вони підростали,
Тяглися, тяглися й великими стали.

4. В.п. – те саме. Потягування: повільно піднімають угору руки, випростовують ноги, тягнучи носки. В в.п. повільно піднімають руки, згинаючи їх у ліктях і протискаючи кулаки до плечей, трохи випинають груди вперед, потягуються. В в.п. про-стягають руки вперед і, трохи відриваючись від ліжка, підводяться. В в.п.
А де ж це листочки?
Згорнувшись, дрімають…
Та ось вони спинки свої випрямляють
І тягнуть верхів очки вгору і в боки,
Угору і в боки, зміцнілі від соку.

5. В.п. – сидячи на зігнутих ногах, руки схрещені на грудях, тулуб нахилені донизу й голова чолом притиснена до колін. В в.п.
Та й виросли квіти великі нівроку.
І сніг вже розтанув із правого боку,
А з лівого гарно дзюркоче водичка.
Ліворуч ще голо, праворуч — травичка.

6. В.п. – стоячи на колінах, притиснуте одне до одно-го, руки вздовж тулуба. Обертають тулуб ліворуч – праворуч, водночас відводячи за спину відповідну руки.
Ось проліски вітер узявся хитати
І в різні боки стеблинки схиляти.
Та стебла гнучкі, й вітру їх не зламати,
Хоч як хай хита, будуть прямо стояти.

7. В.п. — стоячи біля ліжка, ноги на ширині ступні, руки на поясі. Нахиляти тулуб ліворуч – праворуч; вперед – назад.
Їм сік землі корінці набирали.
Так щедро вона їм його дарувала –
Удень дарувала і темної ночі,
Щоб сонцю всміхалися Весноньки очі.

8. В.п. – стоячи біля ліжка, ноги на ширині ступні, руки вздовж тулуба. Почергово піднімають зігнуті в коліні праву-ліву ногу; обхопивши коліно руками, притискають його до живота.
Погляньте, як проліски сонце вітають! 

 

Лічилочки для малечі

 
Зайчик весело стрибає.
Всіх до гурту закликає:
Гей, хто хоче погуляти,
Мусить пісню заспівати.
Раз, два, три, чотири, п’ять,
Що ти хочеш заспівать?
 
        ***
Ой були ми в ліску,
Спіймали ми лиску – 
Рудую та чубатую,
Хорошую та багатую.
 
        ***
Є в лисиці п’ять малят – 
Неслухняних лисенят.
На обід їх мати жде:
Рад, два, три ... А решта де?
    
        ***
Ішов кіт через сто воріт,
До кінця дійшов, кошенят знайшов.
     - Няв!
            
        ***
Що у лісі так гримить?        
То майструє сам ведмідь.        
Вісім вуликів зробив, -         
Ненароком два розбив.        
Довго сердився, мовчав
І гриміти знов почав.
 
        ***
Іде коза брикає,
Бородою хитає.
А борідка хиталась,
За будяки чіплялась.
Копитами цок-цок-цок!
 
        ***
Сірий вовк хапнув пиріг – 
І тікати скільки міг.
Розбігайтесь хто куди,-
Вовк біжить – чекай біди.
 
        ***
Я рахую цуценят:
Раз, два, три, чотири, п’ять
Десь одно пішло гулять –
Ти іди його шукать.
    
        ***
Є в крільчихи п’ять малят -             
П’ять сіреньких кроленят.            
Ось вони рядочком сплять:            
 Раз, два, три, чотири, п’ять.     
 
 
 
 
 
 
 

Безпека

вашого малюка

 
 
Цінностями суспільства  є життя  і здоров’я дітей. Щоб  дитина розвивалася гармонійно, була життєрадісною, виросла  повноцінним громадянином, вона повинна  бути  насамперед  здоровою  морально і фізично. 
 
Максимальні умови  для розвитку  і виховання  дає  дошкільний навчальний заклад. Саме дитячий садок  є найпершим  суспільним середовищем,  в якому  дитина адаптується  до життя  в товаристві незнайомих дітей  та дорослих.
 


 

 

 

 

"БЕЗПЕКА ДИТИНИ ВЗИМКУ "

 

 


 
 

 

 
 
 

 

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕКИ ДИТИНИ

Проблема безпеки дитини, її уміння захистити себе завжди була актуальною, а останнім часом загострюється все більше. За результатами опитування, яке було проведено у дошкільних закладах, близько третини дітей 5-річного віку та близько половини дітей 6-річного віку самостійно грають на вулиці. Більше 50% дітей обох вікових груп батьки залишають вдома одних, без нагляду дорослих.

Спеціалісти відмічають читати далі/сховати
високий рівень травматизму серед старших дошкільників та молодших школярів. І якщо серед учнів переважає вуличний травматизм, то дошкільники частіше отримують побутові, домашні травми. Ось чому, починаючи з дошкільного віку, так важливо формувати у дітей свідоме розуміння цінності власного життя та здоров’я, розуміння особистої відповідальності за них.

Існуючі освітні програми з валеології та охорони безпеки життєдіяльності ще не отримали значного поширення, а головне, вони недостатньо зорієнтовані на дітей молодших вікових груп. До того ж ці програми мають здебільшого описовий, пізнавальний характер, а ті поради, що в них даються («Не суй пальці до розетки», «не розмовляй з незнайомими людьми» і т.і. ), є вказівкою не до реальних дій, а до не дій. Навряд чи подібний негативізм може дати бажані результати. Програма має чітко відповідати на питання: що може і що повинна зробити дитина у іноді критичній ситуації, аби не отримати ні фізичної, ні психічної травми.

Найбільш вдалою формою реалізації такої програми є , на наш погляд, ігровий тренінг. Для дошкільняти включення в гру просте і природне, дитина не грає у життя, а живе у грі. А тому практичні знання, які вона отримує у ході тренінгу, не опосредовані, а є результатом реально набутого життєвого досвіду.

Через ігрову ситуацію тренінг дозволяє кожній дитині побувати в ситуації, яка подібна критичній життєвій, та самостійно чи за допомогою групи знайти вірне рішення, відпрацювати алгоритм поведінки в тій чи іншій надзвичайній ситуації. Опанування алгоритмом дає дитині можливість при зустрічі з новою ситуацією вже самій обирати той тип поведінки, який дозволить їй захистити себе.

Хід кожного заняття – тренінгу визначається реакцією дітей, їх рівнем обізнаності. Постійним є лише коло питань, які пропонуються для вирішення.

Це можуть бути наступні питання:

- як вести себе, якщо заблукали на вулиці, в магазині, на вокзалі;

- як можна звернутися за допомогою до міліціонера, до перехожих;

- як позбавитися від спілкування з настирливим перехожим;

- як виконувати основні правила дорожнього руху для пішоходів;

- як вести себе, якщо порізав палець тощо.

Ігровий тренінг, спрямовуючи дітей на пошук виходу із кризової ситуації, сприяє розвитку їх пошукової активності. Однак не варто при цьому нехтувати негативним досвідом дітей, адже тільки проживаючи, відчуваючи негативні ситуації, людина стає обачливішою.

Як свідчить практика, переваги ігрового тренінгу полягають ще й в тому, що він має психопрофілактичний ефект. Зустріч з ситуацією, яка може спричинити травму, навіть розповідь про неї викликає у дитини страх. Програвання ж ситуації дозволяє зняти його або зменшити напругу. У той же час при проведенні ігрового тренінгу з основ безпеки не можна ототожнювати гру з реальністю (якщо до квартири спробують залізти крадії, ти можеш вести себе так, як у цій грі). Даючи таку інструкцію, дорослий підсвідомо підтримує тривожні очікування дитини у той час, коли перед ним стоїть зовсім інше завдання – заспокоїти дитину, але при цьому ненав’язливо дати їй модель поведінки в небезпечній ситуації. Важливо також, щоб гра не нагадувала екзамен. Не варто зводити ситуації лише до запитання : «Як треба вчинити у такому випадку?» Не обов’язково вводити в гру елементи чарівної казки – це може відволікати дітей від основної мети.

Знання дитиною того, що можна, чого не можна робити і чому сприяють розвитку її життєвої компетентності, заохочують самостійність у різних видах діяльності з дорослими, зберігають почуття довіри до світу та оточуючих.
 

Літнє оздоровлення

поради для батьків та педагогів


Організація літнього оздоровлення дошкільників у 2016 році

Літо для дошкільнят – це час для реалізації мрій, активних ігор, появи нових друзів. Для працівників дошкільного навчального закладу літо – це відповідальна пора. Адже необхідно створити належні умови , щоб реалізувались дитячі мрії, з'явились нові яскраві враження, малюки зміцніли, засмагли, відпочили , а ще - дізналися багато нового .

 

Тому діяльність дошкільного навчального закладу у літній період спрямовується на організацію змістовного , різноманітного буття з метою оздоровлення дітей, забезпечення їхнього активного відпочинку, закріплення , уточнення , розширення запасу набутих упродовж навчального року знань через різні види дитячої діяльності : рухової , ігрової, пізнавальної, комунікативно – мовленнєвої, художньої , предметно – практичної тощо.

Відповідно до завдань на літній оздоровчий період , санітарно – гігієнічних норм, інструкцій з охорони життя та здоров'я дітей , інших нормативних актів , завдяки спільним зусиллям працівників закладу та батьків вихованців забезпечується :

·         максимально можливе перебування дітей на свіжому повітрі ;

·         оптимальна рухова активність ;

·         відповідність вимогам одягу і взуття для перебуванні дітей у приміщеннях і на прогулянкових майданчиках.

·         збалансоване , збагачене вітамінами харчування;

·         дотримання протягом дня повітряного і питного режиму;

·         подовження тривалості денного сну.

ОЗДОРОВЛЕННЯ ТА ЗАГАРТУВАННЯ ДІТЕЙ ВЛІТКУ

У будь-якому дитячому садочку насамперед дбають про те, щоб діти росли здоровими , веселими та бадьорими. Наш дошкільний навчальний заклад не є винятком.

Літо – найкраща пора, щоб розпочати рішучі дії задля зміцнення здоров'я дитини. Діти та дорослі повинні розуміти цінність власного життя та здоров'я.

Оздоровлення дітей в літній період – складова частина роботи дошкільного закладу зі зміцнення та збереження фізичного та психічного здоров'я дітей.

Літнє оздоровлення передбачає внесення змін у режим дня дітей, а саме:

·         Максимальне перебування дітей на свіжому повітрі;

·         Відповідну вікові тривалість сну та інших видів відпочинку;

·         Достатню рухову активність.

Цієї чудової пори неможливо сидіти в чотирьох стінах. Дитина прагне повітря, сонця, прохолоди, води, що освіжає в спеку. Їй хочеться якомога більше гуляти серед чудової природи й активно рухатися – бігати, стрибати, лазити. Влітку , власне, і починається знайомство дітей із землею, повітрям і водою. Вся навчальна робота цієї благодатної пори року проводиться з хлопчиками та дівчатками надворі. Батьки можуть дозволяти дітям ранкові пробіжки босоніж по травичці та веселе обливання водою – найкращий початок дня.

Теплої пори року одяг дитини має бут легкий і зручний. Найліпше з натуральних тканин, бо синтетичні тканини можуть викликати подразнення шкіри і , навіть, алергію. Панамка, кепка – обов'язковий атрибут літа. Найкраще мати головний убор з козирком, щоб сонце не сліпило очі.

Взуття має бути легке, в якому зручно бігати та стрибати. Найліпше – це сандалики, що мають упор для пальців і добре фіксуються на нозі ремінцем. Закриті туфлі на гумовій підошві, а тим паче кросівки з штучної шкіри, парять ноги, що для дитини дуже шкідливо ( в неї , навіть, може розвинутися ревматизм). «Шльопки» легко спадають з ніг, а якщо маля дуже рухливе, можуть стати причиною вивиху.

Пам'ятайте: на сонці дитині спершу можна перебувати 5 хвилин ( поступово тривалість перебування на сонці доводять до 15 хвилин). Найкраще малюкам засмагати у напівзатінку, що його створюють листя дерев та кущів.

Купатись з дитиною можна , коли температура води перевищить +20 С. Стежте , щоб дитя не пере охололо.

       Особлива увага в літній період приділяється і харчуванню дітей. Збагачується раціон дітей за рахунок свіжих овочів, фрукті, зелені.

      Літній період особливо сприятливий для початку загартування дитячого організму , як у повсякденному житті, так і спеціально організованого ( повітряні, сонячні ванни, водні процедури, дозований біг, ходіння босоніж тощо). Повітряні ванни приймаються при температурі повітря + 21 С до + 15 С до 30 хвилин влітку. Коли дуже тепло діти можуть бавитися весь день у самих трусиках та легеньких маєчках. Завдяки сонячним променям від під шкірою відкладається вітамін «Д», що оберігає малюків від хвороб.

      Водні процедури ( обливання, купання) очищують шкіру від бруду, поліпшують кровообіг у судинах.

     Повітря лісів , садів або міських парків насичене особливими речовинами – фітонцидами, що збагачують кров киснем.

Сонце, повітря, вода – то все надійні засоби , котрі, як-то кажуть : «завжди під рукою».

В процесі загартування ними підвищується стійкість дитячого організму до змін у навколишньому середовищі, тренується реакція на перепади температури.

     Загартування поліпшує обмін речовин, благотворно позначається на роботі дихальної, серцево – судинної систем, підвищує м'язів тонус. Крім того, воно підвищує провідність у нервових клітинах, що , в свою чергу, сприяє поліпшенню умов для розвитку мислення.

Оздоровлений та загартований організм легше переносить фізичні і розумові навантаження.

 

 

 


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Одяг дитини влітку (поради для батьків)

 

     Улітку життя дошкільників проходить на повітрі. Як одягнути дитину, щоб вона не перегрілася в сонячну погоду і, щоб їй було комфортно в похмурі дні ?  У спекотну погоду краще всього підійде легке , вільного покрою плаття з короткими рукавами, яке не заважатиме дитині вільно рухатися .
  Відкриті сарафани не завжди зручні: в похмурі дні - в них холодно , в сонячні - можна отримати опіки шкіри.
Як хлопчакам, так і дівчаткам буде зручно в легких костюмах з натуральної тканини,бо синтетичні можуть викликати подразнення шкіри і, навіть, алергію .
     Взувати малюків краще в сандалики з натуральної шкіри. У них дітям буде зручно бігати та стрибати, тому що вони міцно фіксуються ремінцем на нозі. Закриті туфлі на гумовій підошві, а тим паче кросівки зі штучної шкіри, парять ноги, що для дитини дуже шкідливо ( в неї, навіть, може розвинутись ревматизм ) . Не слід також одягати «шльопки», які легко спадають з ніг, а якщо маля рухливе, то вони можуть стати причиною вивиху.
   Якщо ви вбираєте дитину для « повноцінної» прогулянки ( себто збираєтесь дозволити їй бігати , погратися в піску , полазити по драбинах на ігровому майданчику, з’їхати з гірки ) найліпший одяг – футболка та шорти. Усякі шворочки на дівчачих сукенках можуть бути небезпечними

lito v ditjachomu sadku 1 Літо в дитячому садку

Літо – це прекрасна пора і для дітей, і для дорослих. Саме влітку у дітей є прекрасна можливість отримати заряд здоров'я на весь рік. Тому багато батьків, задовго до настання тепла починають піклуватися про те, де і як дитина проведе літо. Звичайно, найкращий варіант – це відправити дитину за місто до родичів або в табір до моря. Але, на жаль, далеко не у всіх батьків є така можливість, тому багато дітей проводять літо в дитячому садку.

Чи працюють дитячі садки влітку, і які додаткові заняття в них проводяться? Ці питання цікавлять більшість мам і тат, які не можуть піти у відпустку на все літо і провести цей час зі своєю дитиною.

Державні дитячі садки працюють влітку не зовсім в звичайному режимі. У червні ніяких змін в роботі дошкільного навчального закладу, як правило, не буває. Виняток становлять лише липень і серпень. На цей час припадає відпустка вихователів та інших працівників дитячого садка, у зв'язку з чим, деякі дитячі дошкільні установи закриваються, а інші продовжують працювати в черговому режимі. Закриття дитячих садів на літо проводиться таким чином, щоб у кожному районі залишався хоча б один працюючий дитячий сад. Тому батьки можуть не переживати – якщо їх дитячий садок закривається на літо, то вони зможуть знайти місце в сусідньому.

Робота дитячого садка влітку трохи відрізняється від іншого часу. Дітям приділяється не менше уваги, але набагато більше часу вони проводять на свіжому повітрі. Основні заняття влітку в дитячому садку:

  • колективні ігри на свіжому повітрі;
  • активні і регулярні фізичні навантаження;
  • спортивні змагання;
  • ознайомлення дітей з навколишнім їх природою;
  • читання дитячої літератури.

Величезну роль у тому, наскільки цікаво діти будуть проводити літо в дитячому саду, відіграє бажання і вміння вихователя зробити кожен день для дитини яскравим. Батькам, у свою чергу, слід не обмежувати свого малюка у відвідуванні різних факультативів та додаткових занять. Масу вражень у дітей залишає відвідування екскурсій в дитячому саду влітку. Батькам слід надати дитині можливість відвідувати театри, музеї, парки та інші цікаві місця з однолітками. Це сприяє розширенню кругозору у малюка і його розвитку. Для дитини надзвичайно корисно відвідування зоопарку та ботанічного саду. Дошкільнята влітку в дитячому садку можуть отримати масу нових і цікавих вражень, оскільки саме в цей період вони звільнені від навчальних занять і присвячують час спортивних ігор та екскурсіях.

Суттєвим недоліком у роботі дитячого садка влітку є те, що склад кожної групи постійно змінюється, а також, постійно змінюються вихователі. Дитина не встигає звикнути до обстановки, як вона знову змінюється.

Ще один недолік – це відсутність можливості оздоровлення дитини влітку в дитячому садку. Незважаючи на те, що діти влітку в дитячому саду не нудьгують, дитячий сад таки знаходиться в галасливому місті. А відомо, що міська спека і пил не сприяють оздоровленню дітей. Тому, якщо у батьків є хоч найменша можливість не водити дитину влітку в дитячий сад, то слід нею скористатися.

Літо – це не найкращий час для того щоб починати перші відвідування малюком дитячого саду. Як правило, в літні місяці діти гірше адаптуються до умов дошкільного закладу, тому перший похід в дитячий сад рекомендується відкласти до першого вересня, коли групи повністю укомплектовані та їх склад вже значно не змінюється.

Навіщо потрібне загартовування і як правильно це робити

Незагартовані діти менш витривалі, легко застуджуються і часто хворіють. Під впливом загартовуванняполіпшується діяльність імунної системи організму дитини, підвищується стійкість до застудних та інфекційниххвороб.

Загартовування організму насамперед необхідно сприймати як комплекс заходів. Розрізняють загальні й спеціальні гартувальні заходи. Загальними є правильний режим дня, раціональне збалансоване харчування, що відповідає віку дитини, щоденні прогулянки, сон на свіжому повітрі, відповідний одяг, повітряний і температурний режим приміщення, регулярне провітрювання приміщень. До спеціальних гартувальних заходів належать дозовані сонячні ванни, гімнастичні вправи, повітряні й водні процедури, плавання.

Як правильно загартовувати дитину:

загартовування починати і в подальшому проводити, якщо дитина здорова;

поступово збільшувати навантаження на дитячий організм;

гартувальні процедури проводити систематично;

у разі вибору методу загартовування враховувати вік та індивідуальні особливості дитини;

починати загартовування можна в будь-яку пору року, але найліпше, коли тепло (в холодну пору року загартовування буде менш ефективним; подовжувати тривалість процедур треба поступово);

загартовування проводити, якщо в дитини добрий настрій, інакше процедури не принесуть користі;

відновлювати заняття після перерви, якщо дозволяє лікар, треба з початкових навантажень (але збільшувати навантаження можна швидше).

Побут і режим дитини теж сприяють загартуванню

Побутові умови безпосередньо впливають на стан здоров'я дитини, тому вони також належать до загальних гартувальних заходів. Отже, дитяча кімната має бути завжди чистою, не захаращеною, слід регулярно проводити її вологе прибирання при відчиненій кватирці. Ліжко та письмовий стіл дитини потрібно розмістити так, щоб вони добре освітлювалися. У квартирі, де мешкає дитина, не можна курити.

Слід чітко визначити години сну, занять, вживання їжі, прогулянок та ігор на свіжому повітрі, гартувальних і спортивних заходів. Від режиму можна відступати лише у разі хвороби дитини. Нераціонально організований режим дня негативно впливає на стан нервової та імунної систем дитини.

Влітку діти мають проводити якомога більше часу на свіжому повітрі, тому доцільно вивезти їх за місто, у сільську місцевість.

Загартовуванню і зміцненню здоров'я дітей дошкільного та шкільного віку сприяють правильноорганізовані пішохідні прогулянки в поле, ліс, парк, сквер. Для дошкільнят прогулянки в один кінець мають тривати 15-20 хвилин, для середньої групи дитсадка - 20-25 хвилин, а старшої - 30-40 хвилин. Через кожні 10 хвилин треба зупинятися для відпочинку на 2-3 хвилини.

Важливою складовою загартовування є неспецифічні водні процедури: гігієнічні ванни, миття рук, ніг,умивання.

Дітям після 6 місяців можна обмивати обличчя, шию і верхню частину грудної клітки водою температури 36 градусів за Цельсієм. Під час наступних процедур температуру води поступово знижувати до кімнатної. Після вмивання дитину розтирають махровим рушником до легкого почервоніння шкіри. На ніч дітей вмивають водою, теплішою на 2 градуси.

Дітей після 2-3-річного віку вмивають водою кімнатної температури, поступово знижуючи її до 16-18 градусів.

Усі ці засоби зміцнюють здоров'я дітей і готують їх до загартовування природними чинниками: сонцем, повітрям і водою.

Повітряні ванни - приємно і корисно

Загартовування повітрям - найпростіший, найдоступніший та універсальний метод. Його можна застосовувати протягом усього року. Повітряні процедури добре впливають на організм дитини, зміцнюють нервову систему, поліпшують діяльність серцево-судинної і дихальної систем, травного тракту.

Загартовування дітей повітрям треба починати в закритому приміщенні, ліпше всього під час ранкової гімнастики. Перед процедурою приміщення потрібно добре провітрити. Згодом під час приймання повітряної ванни кватирка може бути весь час відчиненою.

Перші повітряні ванни тривалістю 4-5 хвилин приймають один раз на день (уранці). Незабаром їх можна приймати вранці і ввечері, а згодом і тричі на день.

Перші процедури слід приймати в трусах, майці, шкарпетках і капцях за температури повітря в кімнаті 18-20 градусів. Через 2-3 тижні - лише в трусах і капцях, а надалі - тільки в трусах, босоніж. Температуру повітря в кімнаті треба поступово знижувати, а тривалість процедури подовжувати.

Приймати повітряні ванни на свіжому повітрі починайте в теплу пору року в тіні. Температура має бути не нижчою 20-22 градусів, у тиху погоду або у разі слабкого вітру. Тривалість першої повітряної ванни - 5 хвилин, з кожним днем її поступово треба збільшувати, доводячи до кількох годин.

Повітряні процедури - це перший крок до загартовування дітей. Через 1-2 місяці можна переходити до водних процедур.

Прохолодна вода зцілює тіло і душу

Цілюща сила води відома людям з давніх-давен. Ще стародавні греки вважали, що вода вимиває всі душевні страждання.

Основним чинником загартовування дітей водою є її температура, а не тривалість процедури. Що холодніша вода, то коротшим має бути сеанс загартовування.

Важливо дотримуватися поступовості, знижуючи температуру води, а також враховувати індивідуальні особливості дитини: вік, реакцію організму тощо.

Щоб отримати добрий результат, водні процедури треба проводити, коли дитина зігріється, бо охолоджена шкіра не дає належної реакції і замість зігрівання може настати ще більше охолодження.

Перші водні процедури рекомендують проводити за температури повітря не нижчої 22 градусів, уранці, відразу після сну або ранкової гімнастики, коли шкіра рівномірно зігріта.

Водні процедури ввечері перед сном збуджують нервову систему, дитина стає дратівливою, довго не може заснути.

Вологі обтирання

Цю процедуру можна робити дітям, починаючи з 3-4 місяців, але попередньо порадившися з лікарем. Спочатку підготуйте шкіру дитини: щоранку розтирайте руки й ноги сухою фланеллю до рожевого кольору. І лише через 1,5-2 тижні можна перейти до обтирань.

М'якою вологою тканиною спочатку обтирають руки, потім груди, живіт, спину, сідниці, ноги. Зволожену частину тіла відразу ж витирають махровим рушником до легкого почервоніння шкіри. Все тіло, крім частини, що в цей момент обтирають, прикрийте ковдрою, щоб не застудити малюка. Тривалість процедури - до 5 хвилин.

Влітку дітей можна обтирати водою температури 34-33 градуси, а в холодні місяці - 35-36. Через кожні 5-7 днів температуру води можна знижувати на 1 градус, доводячи її до 28-30 градусів. Для старших дітей вода може бути 20-22 градуси і нижче, залежно від самопочуття дитини.

Водні обтирання треба робити щодня, по можливості без перерв, тоді вони дають користь.

Обливання водою і душ

після курсу холодних обтирань можна перейти до обливання. Початкова температура води залежить від віку дитини: 9-12 місяців - 35-28 градусів улітку, 36-30 узимку, 1-3 роки - відповідно 33-24 і 34-28 градусів. Після процедури дитину насухо витерти рушником.

Якщо у дітей, які часто хворіють, спостерігаються позитивні результати від вологих обтирань, їх можна обливати водою, на 1-2 градуси вищою, ніж для обтирань.

Обливання краще проводити у закритому приміщенні за температури повітря 22-25 градусів. Улітку можна робити це на відкритому повітрі за температури 22 градуси в безвітряну погоду або в захищеному від вітру місці.

Також дуже дієвою гартувальною процедурою є душ. Він спричиняє значну місцеву і загальну реакцію організму, тому перш ніж приступати до загартування дітей під душем, треба порадитися з педіатром. Рекомендують холодний душ дітям після 1,5-річного віку. Особливо корисний він кволим малюкам, з поганим апетитом.

 

Температура води для цієї процедури така сама, як для загальних обливань. Для дітей з підвищеною збудливістю застосовуйте теплішу воду. Тривалість процедури - до 2 хвилин. Приймати душ краще вранці відразу після пробудження. Обливання і душ влітку можна застосовувати після сонячної ванни на свіжому повітрі.

Звіт про використання позабюджетних коштів

Інформація щодо використання позабюджетних коштів

 

Колектив ДНЗ №75 висловлює щиру подяку батькам за участь в житті закладу та надання благодійної допомоги !

 

Реквізити спеціального реєстраційного рахунку навчального закладу в органах Державної казначейскої служби України, на який можна перерахувати внески та гранти в грошовій формі:

ГУ ДКСУ у Вінницькій області

м.Вінниця МФО 802015 код ЄДРПОУ 26243295

Р/р 31555301162744

Січень

Госп. товари

570

 

Побутова хімія

3010

 

Прінтер

3882

 

Охорона

400

 

 

Всього за січень:

7862

 

 

 

Витрачено за січень: 7862 грн.

 

Залишок станом на  01.02.2017 р.: 7120 грн.

 

 

 

 

Педагогiчний колектив

Найкращi фахiвцi допомагають розвиватися вашiй дитинi.

  • #
  • #

    Бевз Галина Василівна і Голошивець Валентина Миколаївна

  • #
  • #
  • #
  • #
  • №1 Романенко Ольга Михайлівна, Власенко Галина Анатоліївна

    Група раннього віку

  • №2 Кілімович Ніна Михайліна, Шньорко Людмила Григорівна

    вихователі групи №2,група санаторного типу

  • №3 Мотрук Алла Петрівна,Мислик Наталя Василівна

    Пріоритетний напрям групи - літературно-мовленнєвий

  • №4 Кубич Марія Олександрівна, Гуменюк Юлія Вікторівна

    "ФАНТіК" профільна з розвитку творчої уяви методами ТРВЗ,в групі вчать малюків фантазувати,розвивати творче мислення,складати різні віршики і казки

  • №5 Казмірук Юлія Олегівна, Рибаченко Уляна Петрівна

    «Веселі казкарі» Педагоги активно працюють над розвитком активного словника у дітей, впроваджуючи технологію Н.Гавриш. “Дитина – дзеркало родини; як у краплі води відбивається сонце,так у дітях відбивається моральна чистота матері і батька”В.О.Сухомлинський

  • №6 Бевз Галина Василівна і Голошивець Валентина Миколаївна

    група санаторного типу

  • №7 Маракова Надія Василівна, Варич Людмила Василівна

    група раннього віку

  • №8 Накемпій Ірина Богданівна, Тарнавська Вікторія Володимирівна

    Група №8 «Капітошка»

  • №9 Вістяк Людмила Миколаївна і Закліцька Наталя Олегівна

    група санаторного типу,приорітетний напрямок "

  • №10 Дороженко Світлана Сергіївна, Власенко Галина Анатоліївна

    пріоритетний напрямок. Вихователі цієї групи є прихильниками екологічного виховання, і розвивальну, виховну та навчальну роботу організовують в рамках закладання екологічної культури особистості. Цей процес ґрунтується на розумінні психологічних особливос

  • №11 Дуднік Марія Михайлівна, Мотрук Алла Петрівна

    Пріоритетний напрямок групи "Образотворчий"

  • №12 Афієнко Тетяна Борисівна, Понура Тетяна Олександрівна

    Пріоритетний напрямок "Фінансово-правовий" програма "Афлатот"

  • №14 Ржевська Тетяна Леонідівна, Мельник Ірина Станіславівнак І

    Група раннього віку

Новини

    • Свято Івана Купала

      2016-07-07

      Із самого ранку дітей та батьків вітали із святом Івана Купала Мавки та Козак.

    • Літнє оздоровлення

      2016-07-01

      1 липня 2016 року дошкільний навчальний заклад №75 гостинно зустрів  дошкільнят з інших  закладів. Бджілка Майя та Мальвіна  супроводжували маленьких вихованців  до груп, у яких вони оздоровлюватимуться протягом місяця.

    • І етап міського конкурсу «У колі дружньої родини»

      2015-01-19

         З 19 січня 2015 року в ДНЗ № 75 проходить  І етап міського конкурсу  «У колі дружньої родини». В рамках конкурсу організовано виставки дитячих робіт на тему «Кожна родина – маленька країна» та сімейних творчих доробок. Організовано конкурс на кращий досвід сімейного виховання.

         11 лютого 2015 року в ДНЗ № 75 проведено конкурс  «У колі дружньої родини», де чотири сім’ї презентували історії свого родоводу, ділитися своїми захопленнями, розкривали таланти кожного члена родини, змагалися у конкурсах.

         Перемогу отримали всі. Адже, важко визначити переможця серед щасливих сімей! Кожна сім’я прекрасна і талановита по-своєму! Отже, дипломами лауреатів конкурсу «У колі дружньої родини» в ДНЗ  № 75 нагороджено:

      Сім’ю Ковальчуків – група № 14

      Сім’ю Веретинських – група № 5

      Сім’ю Безверхніх – група № 12

      Сім’ю Сухових – група № 6

      ВІТАЄМО ПЕРЕМОЖЦІВ!!!

    • Проект "Збережи душу"

      2014-09-04

         Наш садочок став учасником проекту "Збережи душу". 3-4 вересня дошкільнята розмалювали пам'ятки солдату, які волонтери передали нашим захисникам у зону АТО. Сподіваємось, що щирі дитячі малюнки зігріють серця воякам та стануть їм оберегом. Також, малюнки виготовлені малюками до Дня Незалежності та до Дня знань полонили серце волонтера Ольги, і вона передала їх в зону АТО. Слава Україні!

    • 1 Вересня

      2014-09-01

         1 вересня в ДНЗ № 75 святкова лінійка присвячена Дню знань пройшла під гаслом "Україна-єдина!". Дошкільнята та дорослі ретельно готувалися до свята: малюки готували малюнки на виставку під відкритим небо, батьки та педагоги  надали вбранню дошкільнят, інтер'єру, музичним номерам патріотичних ноток. 

      Миру нам усім та успішного навчального року!

    • Mайстер-клас

      2014-03-27

         В нашому садочку відбувся майстер-клас для батьків на тему "Книжка-Тунель"

         Tunnel book перекладається як книжковий або паперовий тунель. Це нова техніка поки що не має аналога в російській звучанні . Але суть її добре простежується з англійської назви - «Тунель» або «Тунель » - наскрізний отвір . Багатошаровість який складають « книжок» добре передають відчуття тунелю , або піп-шоу представляють собою серію розрізних паперових панелей. Вони створюють ілюзію глибини і перспективи . До речі, ця техніка вдало поєднує різні види технік , такі як - скрапбукінг , аплікація , вирізування, створення макетів і об'ємних книг. Вона ніж те саме орігамі, т.к. спрямована на складання паперу певним чином. Перша «книга» була датована серединою ХVIIIв. і була втіленням театральних сцен.

         Традиційно , ці «книги» часто створюються в пам'ять про якому-небудь заході або продаються як сувеніри для туристів. Термін «tunnel book» виник в результаті створення таких книг , щоб відзначити будівництво першого в світі підводного тунелю (459 метрів) під р . Темза в Лондоні і з'єднання берегів в 1840 році. А нещодавно «тунель» був відроджений художницею Керол Бартон у книзі «Скульптурні форми». Більш складні моделі таких « книг » мають обертові частини.

    • Митєвості сімейного щастя

      2014-02-12

      У нашому садочку відбувся конкурс на кращий сімейний досвід "У колі дружньої родини"

    • Майстер-клас для батьків

      2014-02-26

      Пройшов майстер-клас для батьків "Лялька мотанка з паперових серветок".

      Завідуюча ДНЗ Скоропад Л.А. привітно зустріла батьків, які відвідали творчу майстерню закладу, привітала з наступаючи весняними святами та пояснила що саме на перетині зими та весни доречно виготовляти ляльки обереги, які стануть берегинями кожної родини. 

      Провела майстер-клас вихователь ДНЗ Мотрук А.П

       

    • Програма "Афлатот"

      2013-10-25

      У нашому садочку працюють дві пілотні групи за програмою "Афлатот" №11,і №12.Діти із задоволення ознайомились із новий героєм Афлатунчиком

    • Конкурс "Колискова пісня"

      2013-05-14

      Наш колектив прийняв участь у конкурсі

    • Конкурс "Дерево роду"

      2013-02-06

      Одна з сімей нашого садочку прийняла участь у конкурсі 

    • Підготовка до нового навчального року

      2013-07-16

      Наш садочок відвідав мер м.Вінниці Гройсман В.Б., який оцінив готовність закладу до нового навчального року.

       

    • Золота медаль на Всеукраїнському конкурсі "Інноватика в сучасній освіті-2013"

      2013-10-22

      Наш садочок отримав Золоту медаль на Всеукраїнському конкурсі "Інноватика в сучасній освіті-2013"  

    • Осінній Ярмарок

      2013-10-04

      В нашому дитячому садочку пройшов Осінній Ярмарок

    • Методичне об’єднання

      2013-02-15

       Відбулося методичне об’єднання

      інструкторів з фізичної культури, вихователів спеціалізованих і санаторних груп  «Використання інноваційних технологій в еколого - валеологічній освіті дітей дошкільного віку як одного із засобів створення сприятливих умов гармонійного фізичного розвитку».

    • Участь у конкурсі "Зимова Феєрія"

      2012-12-19

      наш садочок прийняв участь у конкурсі "Зимова феєрія"

Контакти

Зв'язатись з нами дуже просто!

Мiсто: Вiнниця

Вулиця: 600-рiччя,62